Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-27/586-06 суддя –Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя – Шутенко І.А.
29 листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Кравець Т.В.
при секретарі – Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача –Павловський П.І. ( дов. Від 20.09.2006р.)
відповідача – Онопрієнко Л.М. ( дов. № 11039/10/10-025 від 30.12.2005р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (вх. № 4004Х/2) ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 25.09.2006 р. по справі № АС-27/586-06
за позовом ТОВ „Євро-сервіс +”, м. Харків,
до ДПІ у Київському районі м. Харкова,
про визнання нечинним повідомлення-рішення, -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000152305/0 від 18.08.2006р., №0004141503/0 від 18.08.2006р. та №0004361503/0 від 31.08.2006р.
Постановою господарського суду Харківської області від 25.09.2006 р. (у повному обсязі постанову складено 02.10.2006р.) по справі № АС-27/586-06 позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000152305/0 від 18.08.2006р., №0004141503/0 від 18.08.2006р. та №0004361503/0 від 31.08.2006р. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму судового збору в розмірі 3,40 грн.
Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 25.09.2006 р. по справі № АС-27/586-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до п.п.7.7.1 п.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то, згідно з підпунктом 7.7.2 цього-ж пункту, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); яка не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.
Враховуючи зазначене, платник податку протягом перших 12 календарних місяців після своєї реєстрації в якості платника на додану вартість (незалежно від обсягів оподатковуваних операцій) не має права на отримання бюджетного відшкодування, незалежно від причин, які призвели до виникнення такого від'ємного значення (в зв'язку з будівництвом або спорудженням основних фондів).
Право на декларування бюджетного відшкодування (подання Розрахунку бюджетного відшкодування) такий платник отримає лише за результатами звітного періоду, який настане після закінчення 12 повних календарних місяців наступних за місяцем, у якому здійснено його реєстрацію у якості платника ПДВ (за умови виконання усіх інших умов п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Якщо платником визначена сума бюджетного відшкодування у зв"язку з придбанням або спорудженням (будівництвом) основних фондів, то сума податкового кредиту в частині придбання (спорудження) основних фондів не враховується при визначенні права платника на отримання бюджетного відшкодування.
ТОВ "Євро - сервіс +" зареєструвалося як платник податку на додану вартість у жовтні 2006 року ( свідоцтво платника ПДВ № 28765300 від 18.10.2005 р.) останнім з дванадцяти повних календарних місяців з моменту реєстрації вважатиметься жовтень 2006 р., і право на подання розрахунку бюджетного відшкодування вищезазначене підприємство вперше отримає за результатами листопада 2006 р.
Також, ТОВ "Євро - сервіс +" , відповідно до даних податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, не здійснювало фінансово-господарську діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців, що позбавляє права на отримання бюджетного відшкодування (п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість).
Також апелянт зазначає, що суд, посилаючись на п.п. 4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України №2181 "у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків", невірно зазначає, що висновки перевірок, рішення яких оскаржуються позивачем, прямо суперечать п.п. 4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ №2181, так як положення п.п 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не протирічать жодному нормативно-правовому акту.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржувану постанову господарського суду Харківської області законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає, у зв’язку з чим просить постанову господарського суду Харківської області від 25.09.2006р. по справі № АС-27/586-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харків були здійснені перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за період березень-червень 2006р. Згідно проведених перевірок в діяльності ТОВ „Євро-сервіс+" виявлено порушення підпункту „а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість". У зв'язку з цим ТОВ „Євро-сервіс+" не підтверджено заявлені до відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку суми податку на додану вартість, про що винесені податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18.08.06р. № 0000152305/0, № 0004141503/0 та повідомлення-рішення ДПІ від 31.08.06.06р. № 0004361503/0.
Але потрібно відзначити, що результати перевірки правильності оподаткування аналогічних господарських операцій ТОВ „Євро-сервіс+" оформлені актами ДПІ у Київському районі м. Харків № 562/23-504/32439502 від 06.03.06 року (період грудень 2005р) та № 1218/23-32439502 від 11.05.06 року (період січень-лютий 2006р), було повністю підтверджено право підприємства на відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку сум від'ємного значення ПДВ, що виникло у зв'язку з придбанням ТМЦ та послуг на митній території України для спорудження (будівництва) основних засобів.
Встановлені Законом України „Про податок на додану вартість" норми які поширюються на ТОВ „Євро-сервіс+" в частині визначення податку до відшкодування, в тому числі норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 та підпункту „а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 протягом грудня 2005р. -серпня 2006р. не змінювались.
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харків посилаючись на підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зазначає, що ТОВ „Євро-сервіс+" не має права на відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку сум від'ємного значення ПДВ.
Відповідно до підпункту „а" підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість», але має право на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів)
З наведеної норми Закону чітко вбачається, що єдиним виключенням з встановленого законодавством правила є отримання бюджетного відшкодування особою у випадку нарахування податкового кредиту придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Актами перевірок підтверджено, що причиною виникнення від'ємного значення ПДВ є: придбання ТМЦ та послуг на митній території України для спорудження (будівництва) основних засобів.
Таким чином, на ТОВ „Євро-сервіс+" обмеження підпункту „а" підпункт 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не розповсюджуються.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ “Євро-сервіс +”пройшло процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України під кодом 32439502, набуло статусу юридичної особи, як платник податків з 25.01.2005 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі міста Харкова, з 18.10.2005 року є платником податку на додану вартість (свідоцтво від 18.10.2005 року № 28765300 серії НБ № 171791).
За наслідками діяльності за березень - червень 2006 року ТОВ “Євро-сервіс +”заявило до відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку наступні суми податку на додану вартість:
- за березень 2006 року 25118,00 гривень;
- за квітень 2006 року 14610,00 гривень;
- за травень 2006 року 70523,00 гривень;
- за червень 2006 року 18777,00 гривень;
- за липень 2006 року 42205,00 гривень.
Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова були здійснені перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за вказані періоди. За наслідками перевірок були складені акт виїзної позапланової перевірки №2318/23-32439502 від 08.08.2006 року (за періоди березень - травень 2006 року), акт документальної невиїзної перевірки №2355/15-221 від 10.08.2006 року (за період - червень 2006 року) та акт документальної невиїзної перевірки № 2540/15-221 від 30.08.2006 року (за період - липень 2006 року).
Згідно із зазначеними актами в діяльності ТОВ “Євро-сервіс +”виявлено порушення підпункту “а” підпункту 7.7.11 підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. У зв'язку з цим ТОВ “Євро-сервіс +”не підтверджено заявлені до відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку суми податку на додану вартість, про що винесені податкові повідомлення - рішення від 18.08.2006 року №0000152305/0, №0004141503/0 та повідомлення-рішення від 31.08.2006 року № 0004361503/0.
Пунктом 6 статті 19 Господарського кодексу України встановлено правило, відповідно до якого “органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання”.
Матеріали справи свідчать про те, що результати перевірки правильності оподаткування аналогічних господарських операцій ТОВ “Євро-сервіс +”оформлені актами ДПІ у Київському районі міста Харкова № 562/23-504/32439502 від 06.03.2006 року (період грудень 2005 року) та № 1218/23-32439502 від 11.05.2006 рок (період січень - лютий 2006 року). Переліченими актами було повністю підтверджено право ТОВ “Євро-сервіс +”на відшкодування на розрахунковий рахунок сум від'ємного значення податку на додану вартість, що виникло у зв'язку з придбанням ТМЦ та послуг на митній території України для спорудження (будівництва) основних фондів.
Сума ПДВ за грудень 2005 року в розмірі 58205,00 гривень була повністю відшкодована на розрахунковий рахунок ТОВ “Євро-сервіс +”, що підтверджується випискою банківської установи.
Встановлені Законом України “Про податок на додану вартість” норми, які поширюються на ТОВ “Євро-сервіс +”в частині визначення податку до відшкодування, в тому числі норми підпункту 7.4.1 підпункту 7.4 статті 7 та підпункту “а” підпункту 7.7.11 підпункту 7.7 статті 7, протягом грудня 2005 року - серпня 2006 року не змінювались.
Однак, незважаючи на незмінність законодавства ДПІ у Київському районі м. Харкова по різному застосувала положення підпункту “а” підпункту 7.7.11 підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до оподаткування ідентичних за змістом господарських операцій - спорудження (будівництва) основних фондів.
Протилежне застосування ДПІ однієї і тієї ж норми закону, положення якої залишались незмінними, до ідентичних операцій свідчить про необ'єктивність висновків проведених перевірок, що оформлені актами №2318/23-32439502 від 08.08.2006 року, №2355/15-221 від 10.08.2006 року та № 2540/15-221 від 30.08.2006 року. Отже, наявне неоднозначне (множинне) трактування прав ТОВ “Євро-сервіс +”на отримання відшкодування податку на додану вартість з боку самої ДПІ у Київському районі міста Харкова.
Відповідно до підпункту 4.4.1 підпункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”: “у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків”.
За таких умов, висновки перевірок, що оформлені актами №2318/23-32439502 від 08.08.2006 року, №2355/15-221 від 10.08.2006 року та № 2540/15-221 від 30.08.2006 року, прямо суперечать підпункту 4.4.1 підпункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Таким чином, податкові повідомлення - рішення від 18.08.2006 року №0000152305/0, №0004141503/0 та повідомлення-рішення від 31.08.2006 року № 0004361503/0 суперечать підпункту 4.4.1 підпункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.11 підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”: “не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
З наведеної норми закону чітко вбачається, що єдиним виключенням з встановленого законодавцем правила є отримання бюджетного відшкодування особою у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
На вказаний випадок встановлені підпунктом “а” підпункту 7.7.11 підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” обмеження не розповсюджуються.
Згідно з актом перевірки № 2318/23-32439502 від 08.08.2006 року причиною виникнення від'ємного значення з ПДВ є: придбання ТМЦ та послуг на митній території України у зв'язку з спорудженням (будівництвом) основних фондів (абзац 5 сторінки 12 акту; абзац 7 сторінки 13 акту; абзац 11 сторінки 14 акту).
Таким чином, на ТОВ “Євро-сервіс +”обмеження підпункту “а” підпункту 7.7.11 підпункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не поширюються. Це означає, що ТОВ “Євро-сервіс +”має право на отримання бюджетного відшкодування за березень - липень 2006 року, оскільки таке відшкодування виникло у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту внаслідок спорудження (будівництва) основних фондів і ДПІ з цим погоджується.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 25.09.2006р. по справі № АС-27/586-06 прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене в апеляційній скарзі є необ’єктивними і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 25.09.2006р. по справі № АС-27/586-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді