Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-42/348-06 Суддя –Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Шутенко І.А.
27 листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Олійник В.Ф.
При секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача – Крячко О.В. ( дов. Від 04.10.2006р.)
відповідача –Мерк улов Д.Г. ( дов. № 3643/10/10-025 від 23.10.2006р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3479Х/2) Підприємства „Дергачівський державний моторобудівний завод”, м. Дергачі на постанову господарського суду Харківської області від 29.08.2006 р. по справі № АС-42/348-06
за позовом Підприємства „Дергачівський державний моторобудівний завод”, м. Дергачі
до Дергачівської МДПІ, Харківської області
про скасування повідомлення-рішення, -
встановила:
Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ від 29.03.06р. №1211531/0 яким визначено 22445,56грн. штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, №1221531/0 яким визначено 3034,72грн. штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, №1231531/0 яким визначено 118,97грн. штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб та від 06.04.06р. №1211531/1, №1221531/1, №1231531/1, від 30.05.06р. №1211531/2, №1221531/2, №1231531/2, як такі що суперечать чинному законодавству та дійсним обставинам справи.
Постановою господарського суду Харківської області від 29.08.2006р. по справі № АС-42/348-06 в позові відмовлено.
Позивач з постановою господарського суду Харківської області від 29.08.2006 р. по справі № АС-42/348-06 не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю та скасувати оскаржувані повідомлення-рішення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно із ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права, а не закону. Згідно з основними положеннями загальної теорії держави та права юридична відповідальність особи настає за вчинення нею правопорушення, визначеного як таке законодавчо. Будь-яке правопорушення (і господарське, і податкове) має свій юридичний склад, обов'язковим елементом якого є вина особи.
У разі відсутності вини особи немає юридичного складу правопорушення, і відповідальність без вини може наставати лише у випадку, спеціально обумовленому законодавчо.
Згідно з пп.1.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111 від 21.12.00 р (далі - Закон) штрафна санкція (штраф) (в т.ч. і та, що нараховується згідно з пп.17.1.7 Закону) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Поняття ж "порушення" передбачає винність, тобто наявність умислу або необережності в діях особи, чого в даному випадку немає.
Існує певна неврегульованість питання про вину у податковому законодавстві. Але в цьому випадку мають застосовуватися конституційні норми та за аналогією права загальні принципи права, а також доктринальні положення.
Закон № 2181 не вказує на необхідність визначення вини платника податків у випадку несвоєчасної сплати податку, але й не обумовлює спеціально, що вина не має принципи права та приписи Закону № 2181 не є узгодженими між собою, має місце колізія права, яка має вирішуватись згідно з вимогами пп.4.4.1 Закону № 2181, який передбачає, що у разі, якщо норма :кону припускає неоднозначне трактування, рішення має прийматись на користь платника.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких постанову господарського суду Харківської області від 29.08.2006р. по справі №АС-42/348-06 вважає законною та обґрунтованою, просить залишити вищевказану постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до абз.1 п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Позивач самостійно у встановлені строки надавав до ДПІ розрахунки по земельному податку №619 від 31.01.04р. та №85 від 19.01.05р. на відповідні роки з визначенням щомісячної суми сплати такого податку.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Відповідно до п.п.5.4.1 ст.5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Позивач своєчасно щомісячні суми таких податків не сплачував з причин наведених ним в позові (відсутність стабільної роботи підприємства, значні борги по іншим кредиторам), в зв’язку з чим у нього виникала податкова заборгованість, яку він погашав із затримкою, терміни якої вказані в акті перевірки та позивачем не оспорюються.
Згідно п.п.17.1.7 п.17.1, ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судова колегія зазначає, що платник податків самостійно визначає джерела погашення податкових зобов’язань чи податкового боргу. Чинним законодавством не передбачено звільнення платника податків від сплати ним своїх податкових зобов*язань у разі скрутного фінансового стану та за відсутності його вини у створенні такого фінансового стану.
Судова колегія не приймає посилання позивача на відсутність у нього можливості своєчасної сплати податкової заборгованості з вини виконавчої служби, якою було накладено арешт на його розрахункові рахунки в установах банків, оскільки такі постанови виконавчої служби не визнані в установленому порядку безпідставними, а накладення арешту незаконним, з чого можна зробити висновок, що державний виконавець діяв в межах свої повноважень.
Стосовно посилань позивача на невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень суд зазначає, що п.п.4.3 п.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. N253, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.06.2003р. за N 467/7788) визначено, що при складанні податкового повідомлення йому присвоюються та вносяться до реєстру податкових повідомлень: а) до графи 1 порядковий номер за певний рік; б) до графи 2 дата складання. Номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, який склав податкове повідомлення, - перші 6 цифр номера (тільки для первинного податкового повідомлення); номер відділу, який склав податкове повідомлення, - наступні 4 цифри номера; через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення. Наприклад, податкове повідомлення N 0000012301/0 - N первинного рішення. Податкове повідомлення N 0000012301/1 - N рішення на першу скаргу платника. Податкове повідомлення N 0000012301/2 - N рішення на другу скаргу платника. Податкове повідомлення N 0000012301/3 - N рішення на третю скаргу платника.
Позивачем до Дергачівської МДПІ 03.06.2006р. була надана первинна скарга на податкові повідомлення-рішення від 29.03.2006р. № 1211531/0; №1221531/0; №1231531/0.
Дергачівська МДПІ розглянула скаргу позивача та прийняла Рішення про результати розгляду скарги від 06.04.2006р. №1223/10/15-010/66, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 29.03.2006р. № 1211531/0; №1221531/0; №1231531/0 без змін, в зв'язку з чим Дергачівська МДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 06.04.2006р. №1211531/1; №1221531/1; №1231531/1.
Не погодившись з Рішенням Дергачівської МДПІ позивач 14.04.2006р. надав до державної податкової адміністрації у Харківській області повторну скаргу на податкові повідомлення - рішення від 06.04.2006р. №1211531/0; №1221531/0; №1231531/0. За результатами розгляду повторної скарги ДПА у Харківській області залишила скаргу без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 29.03.2006р. № 1211531/0; №1221531/0; №1231531/0 без змін, в зв*язку з чим Дергачівською МДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення через дріб 2.
Таким чином, податковими повідомленнями-рішення через дріб 1 та 2 відповідач визначив позивачу нові строки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання після закінчення адміністративного оскарження, а не повторно та додатково визначив суму штрафних санкцій, як вважає позивач.
Виходячи з вищевикладеного, оскаржена постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства та у відповідності до фактичних обставин справи, у зв'язку з чим немає підстав для її скасування.
За таких обставин, постанову господарського суду Харківського області від 29.08.2006 р. по справі № АС-42/348-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 29.08.2006р. по адміністративній справі № АС-42/348-06 залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді