Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ 6/194-06 (6/133-04) Суддя –Гордієнко М.І.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя –Бабакова Л.М.
11 грудня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Бабакової Л.М., Кравець Т.В.
При секретарі – Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача –Савенкової М.О. за довіреністю №6650/9/10 від 25.07.2006р.,
відповідача –Міненка С.А. за довіреністю №10 від 08.12.2006р.,
3-ої особи –не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу Конотопської МДПІ, м. Конотоп, Сумської області (вх. № 3682 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. у справі № АС 6/194-06.
за позовом Конотопської МДПІ, м. Конотоп, Сумської області
до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України”“Буринський елеватор”, м. Буринь, Сумської області,
третя особа –Державне казаначейство України ВДК у Буринському районі,
про стягнення 194 420 грн., -
встановила:
Позивач, просив стягнути з відповідача 194 420 грн. заборгованості за бюджетними позичками наданими під державне замовлення 1995-1997 років та фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду Кабінету міністрів України, відповідно до Постанови № 1003 від 11.09.1997 року в сумі 194 420 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.09.2006 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, Конотопська МДПІ з рішенням господарського суду Сумської області від 18.09.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що господарським судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права та неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника а також документи що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Апелянт зазначає, що Вищий господарський суд у касаційній постанові від 03.04.2003 року по справі № 16/351 фактично відокремив юридичне оформлення погашення боргів через ухвалу, що затверджує реєстр вимог кредиторів (п. 2 ст. 14 Закону ), від моменту, з якого ці борги вважають погашеними. На підставі аналізу тексту касаційної постанови апелянт дійшов висновку, що момент винесення згаданої ухвали про затвердження реєстру і момент погашення боргів можуть і не співпадати у часі. Такий висновок не суперечить положенням Закону, що прямо не пов'язує момент погашення боргів з моментом винесення відповідної ухвали. З посиланням на п. 5 ст. 31 Закону про банкрутство ВГСУ зазначив, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені чи заявлені несвоєчасно, є погашеними не з часу затвердження реєстру кредиторів (тобто винесення відповідної ухвали), а з часу затвердження ліквідаційної процедури (закінчення ліквідації).
А провадження в справі про банкрутство ДП ДАК «Хліб України»Буринський елеватор, зазначає апелянт, знаходиться на стадії розпорядження майном боржника.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. законною та обґрунтованою, просить вищевказану постанову господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Під час апеляційного провадження було встановлено, що 22.11.2004р. господарським судом Сумської області порушено провадження у справі № 6/133-04 про банкрутство Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Буринський елеватор». В газеті "Голос України" № 18 від 01.02.2005р. опубліковане оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача. За результатом попереднього засідання яке відбулося 14.03.2005р. господарським судом затверджений реєстр вимог кредиторів.
Вимоги позивача в розмірі 194 420 грн. виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і як вбачається з матеріалів справи становить заборгованість за бюджетними позичками наданими під державне замовлення 1995-1997 років та фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду Кабінету міністрів України відповідно до Постанови № 1003 від 11.09.1997року в сумі 194 420 грн.
Тобто позивач є конкурсним кредитором у справі про банкрутств Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Буринський елеватор».
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника а також документи що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивач не звернувся з вимогами до боржника в процедурі банкрутства, тому його вимоги відповідно до зазначеної норми є погашеними і позов задоволенню не підлягає.
Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в позові.
За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. по справі № 6/194-06 (6/133-04) прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. по справі № 6/194-06 (6/133-04) залишити без змін.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді