Справа № 2-265/11

                                                                                          (2/401/105/12)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2012 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Укрсоббанк» про розподіл майна подружжя та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач вернулася до суду із даним позовом, уточнив його за судового розгляду, та в останній редакції в його обґрунтування посилаючись на те, що з відповідачем - ОСОБА_2 - перебувала у шлюбі, який був зареєстрований 25 листопада 2001 року Камінь - Каширським районним відділом РАГС Волинської області, актовий запис № 71; від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2006 року шлюб був розірваний, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 02.07.07. Амур-Нижньодніпровським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області. Під час спільного життя подружжя придбало наступне майно - квартиру АДРЕСА_1.           Дана квартира була придбана згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного 28 липня 2005 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності від 17.08.05., квартира зареєстрована на відповідача; квартира є трикімнатною, жилою площею 40, 2 кв.м, загальною площею –67, 4 кв. м, її вартість згідно договору купівлі-продажу –120 750 грн., що складає еквівалент 24 150 доларів США. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, квартира була придбана за грошові кошти, отримані в кредит згідно договору кредиту № 40/402-5, укладеного 28 липня 2005 року між АКБ “УКРСОЦБАНК” в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” та відповідачем. Сума кредиту складає 96 600 грн., строк погашення заборгованості був встановлений до 27.07.2015 р. Грошові кошти на придбання квартири № 144 по вул. Янтарній у м. Дніпропетровську та на виплату кредиту надавались позивачеві її матір’ю ОСОБА_5, що підтверджується розпискою відповідача від 19.05.06 р. В подальшому, 05 червня 2006 р. відповідач уклав ще один договір кредиту № 129/09-6 з АКБ “Укрсоцбанк”, отримавши у тимчасове користування грошові кошти в сумі 11 000, 00 (одинадцять тисяч) доларів США; кінцевий термін погашення даного кредиту згідно п.1.1.2. договору був встановлений до 04.06.2021 року.

Даний договір був укладений відповідачем у зв’язку з тим, що необхідно було виконувати зобов’язання по оплаті кредиту за раніше укладеним договором № 40/402-5 від 28.07.05 р. Однак, відповідач не мав коштів на оплату кредиту, отриманого на покупку квартири, і тому уклав договір кредиту № 40/402-5 з метою використання отриманих за даним договором грошових коштів на погашення кредитних зобов’язань за договором кредиту на придбання квартири від 28.07.05 р. Після укладення зазначених договорів та після розірвання шлюбу відповідач звернувся до позивача з проханням виплатити йому компенсацію Ѕ частини спільно нажитої квартири АДРЕСА_2 в сумі 11 000 (одинадцять тисяч) доларів США, за умови, що він відмовляється від свого права власності на зазначену квартиру. Позивач передала відповідачу зазначену суму (11 000 дол. США як компенсацію Ѕ вартості квартири АДРЕСА_3). Дані обставини підтверджуються розпискою відповідача, згідно якої ОСОБА_2 підтверджує отримання ним від позивача зазначеної суми, як компенсації вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_4. Крім цього, відповідач відмовився від своїх прав на Ѕ частину вказаної квартири. Однак, в подальшому відповідач відмовився в добровільному порядку переоформити на позивача квартиру або повернути отримані ним гроші.

Після розірвання шлюбу подружжя продовжувало проживати в спірній квартири, та від відповідача позивач дізналася, що він не виконує своїх зобов’язань по кредитним договорам. У зв’язку з цим 12.04.07 р.. на прохання відповідача позивач передала йому гроші для погашення кредитної заборгованості в сумі 20 000 (двадцять тисяч гривень), а відповідач зобов’язався повернути позивачеві зазначену суму в строк до 12.04.08 р., про що надав відповідну розписку. На сьогоднішній день відповідач продовжує проживати у спірній квартири разом із позивачем та неповнолітньою дитиною, виселятися не бажає та відмовляється переоформити право власності на квартиру на позивача, у зв’язку з чим позивач змушена звернутися до суду та вважає, що квартира АДРЕСА_5 є спільним майном подружжя, оскільки набуте у період шлюбу, та належить подружжю на праві спільної власності на підставі ст. 60 Сімейного Кодексу України.

Позивач посилається на приписи ст. 63 Сімейного Кодексу України, відповідно до якої чоловік і дружина мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, належним ним на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 64 СК України чоловік і дружина мають право на укладення між собою всіх договорів, не заборонених законом, як відносно майна, що є їх особистою власністю, так і відносно майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір про відчуження одним з подружжя на користь другого подружжя своєї частки в праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї долі.

Згідно ст. 70 Сімейного Кодексу України, у випадку розподілу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними чи шлюбним договором.

У відповідності зі ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки в праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише з його згоди, крім випадків, передбачених ЦК України.

Оскільки, згідно розписки від 22.07.06 р. позивачем сплачена відповідачу грошова компенсація вартості Ѕ частки квартири АДРЕСА_6, що є спільним майном подружжя, і відповідач погодився на отримання даної компенсації та визнання права власності на квартиру в цілому за позивачем, позивач вважає, що при визнанні за позивачем права власності на дану квартиру в цілому права відповідача на належну йому частку квартири порушені не будуть. Разом з тим, вартість Ѕ частини квартири в розмірі 11 000 дол. США була визначена між позивачем та відповідачем за взаємною згодою і відповідачем не оспорювалась.

На сьогоднішній день спільне користування квартирою неможливе, оскільки шлюб розірваний, шлюбні відносини припинені, однією сім’єю подружжя не проживає; розділити квартиру в натурі неможливо, оскільки квартира є трикімнатною, знаходиться на 8-му поверсі багатоквартирного будинку, а виділити частку в натурі можливо за умови, якщо кожній із сторін можна виділити ізольовані та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири з самостійними виходами або які можна переобладнати в такій квартири. Крім цього, у даній квартирі позивач проживає разом із донькою, іншого житла ми не має. Водночас, позивач не заперечує взяти на себе зобов’язання боржника по кредитному договору 40/402-5, укладеному 28 липня 2005 року між АКБ “УКРСОЦБАНК” в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” та відповідачем.

Згідно зазначеного підставою для заміни кредитора у зобов’язанні є п. 4 ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов’язку боржника третьою особою

Таким чином, позивач вважає, що правомірно набула право власності на квартиру АДРЕСА_5 в цілому, оскільки нею була виплачена відповідачу за його згодою та ним отримана грошова компенсація вартості Ѕ частини спірної квартири, та у зв’язку з чим позивач й звернулася до суду із даним позовом.

За розгляду справи позов повністю підтримала вимоги позову, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд повністю задовольнити поданий позов; у судове засідання 23.01 2012 р. позивач не з’явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю, про що надав відповідну заяву, в якій просив суд також розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача -2 полагався на розсуд суду при ухваленні рішення.

Врахувавши заяви сторін та дослідив докази в межах заявлених вимог відповідно до ст. 11 ЦПК України суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

За ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, врахувавши заяви сторін та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, нажите подружжям в період шлюбу належить чоловіку і дружині на правах загальної спільної власності; за ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; на виконання ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що між сторонами за цим позовом був укладений шлюб, який був зареєстрований 25 листопада 2001 р.; від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2006 року шлюб був розірваний. Під час спільного життя подружжя придбало наступне майно - квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним 28 липня 2005 року та посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Відповідно до витягу про реєстрацію прав власності від 17.08.05 р. право власності на дану квартиру було зареєстровано за відповідачем; квартира є трикімнатною, жилою площею 40,2 мІ, загальною площею –67,4 мІ, її вартість згідно договору купівлі-продажу –120 750 грн., що складає еквівалент 24 150 дол. США.

Квартира була придбана за грошові кошти, отримані в кредит згідно договору кредиту № 40/402-5, укладеного 28 липня 2005 року між АКБ “Укрсоцбанк»в особі Дніпропетровської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” та відповідачем. Сума кредиту складає 96 600 грн., строк погашення якого був встановлений до 27.07.2015 р.; в подальшому, 05 червня 2006 р. відповідач уклав ще один договір кредиту № 129/09-6 з АКБ “Укрсоцбанк”, отримавши у тимчасове користування грошові кошти в сумі 11 000,00 доларів США; кінцевий термін погашення даного кредиту згідно п.1.1.2. договору був встановлений до 04.06.2021 р.

Даний договір був укладений відповідачем у зв’язку з необхідністю виконання зобов’язань за попереднім кредитним договором № 40/402-5 від 28.07.05 р., оскільки відповідач не мав коштів на погашення кредиту.

Після укладення зазначених договорів та після розірвання шлюбу відповідач звернувся до позивача з проханням виплатити йому компенсацію Ѕ частини спільно нажитої квартири АДРЕСА_2 в сумі 11 000 (одинадцять тисяч) доларів США, за умови, що він відмовляється від свого права власності на зазначену квартиру. Позивач передала відповідачу суму в розмірі 11 000 дол. США в якості компенсації вартості Ѕ частини квартири АДРЕСА_3, про що свідчить відповідач розписка, надана відповідачем.

Після розірвання шлюбу подружжя продовжувало проживати в спірній квартири, та від відповідача позивач дізналася, що він не виконує своїх зобов’язань по кредитним договорам. У зв’язку з цим 12.04.07 р.. на прохання відповідача позивач передала йому гроші для погашення кредитної заборгованості в сумі 20 000 (двадцять тисяч гривень), а відповідач зобов’язався повернути позивачеві зазначену суму в строк до 12.04.08 р., про що надав відповідну розписку.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки в праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише з його згоди, крім випадків, передбачених ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та виходячи з того, що відповідач отримав від позивача грошову компенсацію його частки в прав спільної сумісної власності на майно - квартиру АДРЕСА_7, та визнав позов, про що власноруч зазначив, для суду вбачаються підстави для визнання за позивачем права власності на наступне майн - квартиру АДРЕСА_7.

Разом з тим, частково задовольняючи позов та відмовляючи в задоволенні його вимоги про визнання позивача кредитором відповідача на суму 37 276,03 грн. при виконанні зобов’язань за договором кредиту 40/405-5 від 28.07.2005 р. між АКБ «Укрсоцбанк»та відповідачем, суд виходить з правового режиму майна, придбаного у кредит (спільна сумісна власність подружжя, оскільки договір був укладений відповідачем в інтересах сім’ї та отримане за договором майно використовувалося в інтересах сім’ї) та між сторонам у справі, яка розглядалася, не було укладено у розумінні ст. 513 ЦК правочину щодо заміни кредитора у зобов’язанні, тому відсутні підстави для заміни кредитора у зобов’язанні.

Питання про розподіл судових витрат вирішується у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_7.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 1207, 00 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30.00 грн.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя