КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 07.02.07 р.          № 49/114-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                          Борисенко  І.В.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Шевченко Я.А.

 За участю представників:

 від позивача - не з’явились;

 від відповідача -Чуйко Л.Ю. – довіреність №635/9/10-018 від                                      05.02.2007р.;

                                             Сидоренко О.П. – довіреність №1072/9/10-008 від

                                             07.02.2007р.;

                                             Галій Ю.М. – довіреність №10170/9/10-12 від

                                             29.11.2005р.;

                                             Коновал Т.І. – довіреність №9144/9/10-008 від

                                             04.12.2006р.;

третьої особи:                     Кучеренко О.Є. – довіреність №01 від 09.01.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 16.11.2006

 у справі № 49/114-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Громадська організація "Народна кредитна спілка "Добробут"

 до           Державна податкова інспекція у Оболонському районі м.Києва

 третя особа відповідача           Державна податкова інспекція у Солом"янському районі м. Києва

 третя особа позивача            

 про          визнання рішень недійсними

 

ВСТАНОВИВ:

 Громадська організація “Народна кредитна спілка “Добробут” звернуласьз позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.07.2005р. 3 0000562330/0 та № 0000572330/0.

В процесі судового розгляду справи позивач заявою від 16.11.2006р. уточнив позовні вимоги і просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005р. № 0000572330/1 та № 0000562330/1.

Постановою Господарського суду м. Києва у справі № 49/114-А від 16.11.2006р. позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005р. № 0000572330/1. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005р. № 0000562330/1.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду м. Києва з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва у справі № 49/114-А від 16.11.2006р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Громадська організація “Народна кредитна спілка “Добробут” надала заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задовлення, а постанову Господарського суду м. Києва у справі № 49/114-А від 16.11.2006р. без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити.

Представники прокуратури Оболонського району м. Києва та третьої особи апеляційну скаргу підтримують і просять її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи, прокуратури Оболонського району м. Києва, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2002 по 31.12.2004., за результатами якої складений акт перевірки №908-23-3-21655871 від 22.07.2005.

На підставі зазначеного акта та рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 26.08.2005 про результати розгляду скарги, відповідачем 26.08.2005 були видані податкові повідомлення-рішення:

№0000562330/1, яким згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.п.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.7.11.9 п.7.11 ст. 7, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 1 997 600,00 грн., в тому числі 998 800,00 грн. основного платежу та 998 800,00 грн. штрафних санкцій;

№0000572330/1, яким згідно з п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4. п.п. 17.1.1. п.п. 17.1.3. п.п.17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7. п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 7 235 296,00 грн., в тому числі 3616 033,00 грн. основного платежу та 3 619 263,00 грн. штрафних санкцій.

Актом перевірки встановлено, що позивач згідно з довгостроковими інвестиційними договорами про будівництво житлових комплексів з громадсько-побутовими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська. 208, та вул. Героїв Севастополя. 23-Б, одержував від юридичних та фізичних осіб інвестиційні внески для фінансування будівництва житла.

Відповідач вважає, що така діяльність суперечить статутній діяльності кредитної спілки та Закону України "Про кредитні спілки". Інвестиційні внески, на думку відповідача, не відносяться до доходів, визначених у п.п.7.11.4 п.7.11 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" як доходи неприбуткової організації, що звільняються від оподаткування, повинні включатись до складу валового доходу позивача, оподатковуватись на загальних підставах відповідно до п.п.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відображатись у Звіті про використання неприбутковими установами і організаціями у рядку 10 - як доходи з інших джерел.

За висновками акта перевірки, позивачем завищені доходи, що звільняються від оподаткування, за 2002 рік в розмірі 3355.3 тис. грн., за 2003 рік в розмірі 10108,6 тис. грн. та 2004 рік в розмірі 11737,2 тис. грн.

Як вбачається з матеріалів справи, свою діяльність позивач здійснює на підставі Статуту та Положення "Про порядок фінансування й надання кредитів та довготермінових позичок на придбання житла членами неприбуткової громадської організації "Народна кредитна спілка "Добробут", а також надання коротко і довготермінових позичок для придбання товарів широкого вжитку, отримання послуг, інших цільових позичок членами ГО НКС "Добробут", затвердженого протоколом засідання Правління №33 від 18.01.2002.

Відповідно до Статуту позивача (в редакції, затвердженій Загальними Зборами Учасників Спілки від 31.05.2000, та погодженій Київським міським управлінням Юстиції 10.10.2000) Громадська організація "Народна кредитна спілка "Добробут" є неприбутковою громадською організацією, заснованою фізичними особами з метою задоволення потреб її членів у збереженні власних коштів, взаємному кредитуванні, шляхом об'єднання грошових внесків.

Як свідчать обставини справи, у періоді, який перевірявся, позивачем укладені довгострокові інвестиційні підрядні контракти на будівництво житлових будинків за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 208, та вул. Героїв Севастополя, 23-Б, де позивач є замовником - генеральним інвестором, а підприємство "Ресурс" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" - генпідрядником - інвестором.

Для фінансування будівництва залучались підприємства інвестори: ТОВ "Ніка ЛТД" - договір №27/Б-С/208 від 13.08.2003, ДП "Управління капітального будівництва житла" - договір №14-В від 20.08.2004, ТОВ "Уран" - договори №10/С/03 від 03.11.2003, №36/208/5 від 04.04.2003, ТОВ "Тотем"- договір №10/С/03 від 03.11.2003, Укрвійськбуд -договір №32/208/Б від 17.04.2003, ВАТ "Київміськбуд-6" - договори 101/37/208/Б від 04.07.2003 від 04.07.2003, ТОВ "КЛО" - договір №1/04-2001 від 10.04.2001.

За умовами вищевказаних довгострокових інвестиційних договорів інвестор з метою задоволення власних потреб приймає для фінансування визначену кількість квартир у житловому будинку, який будується, при цьому поняття інвестування визначається наступним чином - вкладення грошових коштів, майна та інших видів матеріальних і нематеріальних активів в будівництво житлових будинків по вул. Борщагівська, 208, та по вул. Героїв Севастополя, 23-Б, з усіма вбудованими приміщеннями.

На підставі вказаних договорів, як встановлено актом перевірки, на рахунок позивача перераховані інвестиційні внески в 2002 році - 0 грн., в 2003 році - 6286,0 тис.грн., 2004 році-10863,Зтис.грн.

Оприбуткування неприбуткових установ, організацій здійснюється в порядку передбаченому п.7.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями.

Вичерпний перелік доходів неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування наведений у п.п.7.11.2-7.11.7 п.7.11 ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

У відповідності до п.4.1 ст.4 зазначеного Закону валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів. іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (пп...11.3.1 п.11.3 ст.11 вищевказаного Закону).

Відповідно до затвердженої Наказом ДПА України №233 від 11.07.1997 форми Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ та порядку її заповнення у II частині звіту надається розрахунок податку на прибуток від доходу, отриманого неприбутковою установою з інших джерел, ніж визначені пп. 7.11.2 - 7.11.7 ст. 7 (абзац другий пп. 7.11.9 ст. 7), що провадиться у звітному періоді (рядки з 10 до 15), та розрахунок податку на прибуток від перевищення (абзац перший пп. 7.11.9 ст. 7), що провадиться тільки в першому кварталі (рядки з 16 до 24). До рядка 10 звіту включається сума доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню.

Згідно з п.2 ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 №1560 інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкт інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців також виконувати функції будь якого учасника інвестиційної діяльності.

Пунктом 3 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються самостійно на основі договорів.

Договір на пайову участь у фінансуванні будівництва між підприємством і пайовиками (фізичними чи юридичними особами) не передбачає передачу права власності на майно. При одержанні коштів від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку у підприємства виникають боргові зобов"язання перед пайовиками. Ці боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку.

Тому такі господарські операції відносяться до операцій з борговими зобов"язаннями, порядок оподаткування яких регулюється п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з, зокрема, залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій; залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Таким чином, грошові кошти, отримані позивачем від пайової та інвестиційної діяльності відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями, які не передбачають передачу права власності, а тому такі суми не включаються до складу валового доходу та не є об"єктом оподаткування податком на прибуток.

Оскільки кошти - інвестиційні внески, перераховані позивачу за довгостроковими інвестиційними договорами для фінансування будівництва житлових будинків, не включаються до валового доходу та не є об"єктом оподаткування податком на прибуток, вони не повинні відображатись в рядку 10 Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ, як доходи з інших джерел, що підлягають оподаткуванню.

Крім того, як вбачається з додатку до акту перевірки №3, №4 до доходів, які підлягають оподаткуванню на загальних підставах, відповідачем віднесені кошти, отримані позивачем як благодійні внески, благодійна допомога, кошти отримані від фізичних осіб, членів кредитної спілки (членські внески, повернення позик), а також кошти повернуті інвесторам, за договорами, які у подальшому розірвані.

Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи від 20.07.2006 №4860/4861, проведеною по справі Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, висновки акта перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва №908-23-3-21655871 від 22.07.2005 про донарахування позивачу податку на прибуток за 2002-2004 роки, в тому числі за І квартал 2002 року - в сумі 3700,00 грн.; І квартал 2003 року - в сумі 146200,00 грн.; 1 півріччя 2003 року - в сумі 402800,00 грн.; 9 місяців 2003р року - в сумі 712000,00 грн.; 2003 рік - в сумі 620100,00 грн.; 9 місяців 2004 року - в сумі 576000,00 грн.; 2004 рік в сумі 3 78700 грн. документально та нормативно не підтверджені.

За вказаних обставин, Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача щодо отримання позивачем доходів, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток та підлягають відображенню в рядку 10 Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ, як доходи з інших джерел, що підлягають оподаткуванню, а також про заниження валових доходів, є необгрунтованими.

Крім того, однією з підстав визначення податкового зобов'язання з ПДВ перевіркою визнано, що позивач одержував інвестиційні внески від юридичних та фізичних осіб для фінансування будівництва житла, здійснював передачу житла з цивільно-правовими договорами та в порушення п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7. п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" ПДВ з цих операцій не нараховував, до бюджету не сплачував, декларацій з ПДВ до податкового органу не подавав.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями (в редакції Закону, чинній у періоді який перевірявся) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Згідно з п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до продажу операції з передачі товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Відповідно до пп. 3.2.5 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Визначення терміну "Доходи" містить пункт 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, відповідно до якого доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом згідно з названим Положенням є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зі змісту термінів "дохід" та "продаж (поставка) послуг" вбачається, що доход у юридичних осіб згідно з Положенням "Дохід", виникає при тих самих господарських операціях, як і продаж товарів та послуг платників податку за визначенням п.1.4 Закону "Про податок на додану вартість" - при передачі товарів, результатів робіт послуг та передачі права власності на них. Тобто, при виникненні доходу у платників податку - постачальників послуг виникають оподатковані ПДВ обороти.

Оскільки за довгостроковими інвестиційними договорами, укладеними між позивачем, генпідрядником та інвесторами, не передбачається передача позивачу права власності на майно, операції з розподілу приміщень після завершення будівництва не є операціями з їх продажу.

Також колегія суддів не погоджується з висновками відповідача про донарахування позивачу ПДВ за господарською операцією з купівлі-продажу транспортного засобу.

Судом встановлено, що 31.03.2004 між членами Української Товарної біржі Жариковим С.М. (Продавець) та Громадською організацією "Народна кредитна спілка "Добробут" (Покупець) укладений Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №375788, відповідно до якого Продавець продав Покупцю транспортний засіб: Мегсесіез Вепт. Е220. Транспортний засіб належав Продавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію КІС №633238 від 23.01.2002, виданого МРЕВ-5 м. Києва. Продавець продав транспортний засіб Покупцю за ціною 45000.00 грн. Договір засвідчений Орендодавцями біржового місця з боку Продавця та з боку Покупця, зареєстрований відділом реєстрації Української Товарної Біржі за №1120.

На виконання умов договору платіжними дорученнями №179 від 19.04.2004 на суму 15 000,00 грн., №182 від 21.04.2004 на суму 22 000,00 грн. та №185 від 22.04.2004 на суму 8 000.00 грн. позивач перерахував грошові кошти у Міське відділення КМФ АКБ "Укрсоцбанк" для зарахування на розрахунковий рахунок Жарикова С.М.

Отже, за біржовим договором купівлі-продажу транспортного засобу від 31.03.2004 реєстраційний №375788 позивач виступав не продавцем, а покупцем товару. Відповідно, об'єкта оподаткування ПДВ за цією господарською операцією у позивача не виникло.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону, чинній у період який перевірявся відповідачем) платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження. Форма заяви про реєстрацію встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

Враховуючи, що операції з перерозподілу приміщень після завершення будівництва за довгостроковими інвестиційними договорами, а також операції з придбання транспортного засобу, про які зазначено вище, до об'єктів оподаткування ПДВ не відносяться, обов'язку щодо реєстрації в органах державної податкової служби в якості платника ПДВ з подальшим поданням до податкового органу податкової звітності з цього податку у позивача не виникає.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог п.2.1 ст.2, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.3 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" є неправомірними, що також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи від 20.07.2006 №4860/4861.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, задоволенню не підлягає, а постанова Господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. у справі № 49/114-А не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 16.11.2006р. № 49/114-А залишити без змін.

2. Матеріали справи № 49/114-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          Мартюк А.І.

 Судді

           Борисенко  І.В.

          Розваляєва  Т.С.