ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
14.06.06 № 3/183/06-АП
суддя Соловйов В.М.
11.30-11.40
За позовом: Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
про стягнення податкового боргу у розмірі 408,12 грн.
суддя Соловйов В.М.
секретар судового засідання Іотова Н.П.
Представники:
від позивача: Сиваш О.О., завідуючий юридичним сектором, довіреність №14242/10-121 від 01.11.2005р.
від відповідача: не з'явися
Розглядається позовна заява ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 19.04.2006р. № НОМЕР_1 до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 408,12 грн.
Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50, п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.
Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представника позивача не надійшло.
Ухвалою господарського суду від 21.04.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі № 3/183/06-АП, розгляд якої призначено на 14.06.2006р. об 11 годині 00 хвилин.
В судовому засіданні 14.06.2006р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п.п.5.4.1, 5.3.2 ст.5, п.п.6.2.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
У позовній заяві зазначає, що відповідач має податкову заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 400,00 грн. та пені за несвоєчасну сплату -8,12 грн.
Оскільки відповідач станом на 10.04.2005р. суму не сплатив, позивач вимушений звернутись до суду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач заперечення проти адміністративного позову і витребувані судом документи не надав, в судове засідання представник відповідача не з'явився.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Водночас громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 59 Господарського кодексу України.
Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що ПП ОСОБА_1 не надала суду відомостей про зміну свого місця знаходження (перебування).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі надіслана за поштовою адресою зазначеною в позовній заяві і до канцелярії господарського суду Запорізької області не поверталась.
Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання. Крім того, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд
ВСТАНОВИВ :
Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи від 14.09.2004р., виданого відділом реєстрації та єдиного реєстру Заводської районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована як приватний підприємець за адресою: АДРЕСА_1.
13.12.2004р. ПП ОСОБА_1 подано до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
У зазначеній заяві відповідач просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за 2005 рік з виду діяльності “місцеві вантажоперевезення та вантажоперевезення по Україні”.
Крім того відповідачем вказано в заяві дату переходу на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності (січень) та зазначено, що йому відомі положення Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємства -фізичною особою, граничний щомісячний термін сплати єдиного податку та сума єдиного податку, належна до щомісячної сплати.
Рішенням Запорізької міської ради № 23 від 09.06.2004р. за такий вид підприємницької діяльності встановлена ставка єдиного податку для фізичних осіб у розмірі 200 грн.
Згідно даних обліку та звітності ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ПП ОСОБА_1 має податковий борг по сплаті єдиного податку на підприємницьку діяльність фізичних осіб станом на 10.04.2006р. в сумі 408,12 грн., що складається із наступного:
- несплаченого платежу по єдиному податку за терміном сплати 20.10.2005р. в розмірі 200,00 грн.
- несплаченого платежу по єдиному податку за терміном сплати 21.11.2005р. в розмірі 200,00 грн.
- пеня за несвоєчасну сплату у сумі 8,12 грн.
ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя вживались заходи в порядку ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме: відповідачу були направлені:
перша податкова вимога № НОМЕР_2.
друга податкова вимога № НОМЕР_3.
Згідно картки особового рахунку ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, станом на 10.04.2006р. ПП ОСОБА_1 має 408,12 грн. податкового боргу.
У зв'язку з несплатою відповідачем цієї суми податкових зобов'язань позивач вимушений звернутися до господарського суду.
Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до п.3, 8 ст. 10 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів. Проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів.
Згідно п.2 Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п.1.2, 1.3 ст.1 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання.
Пункт 5.1 вищеназваного Закону зазначає, що податкове зобов'язання, самостійне визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно п.п.1.11 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Тобто, до заяви “Про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” від 13.12.2004р., поданої відповідачем до податкового органу, застосовуються положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо податкових декларацій.
Даний висновок суду підтверджується також змістом цієї заяви, в якій зокрема відповідачем зазначено про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності з січня 2005р., про те, що підприємцю відомі положення Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємства -фізичною особою, граничний щомісячний термін сплати єдиного податку та сума єдиного податку, належна до щомісячної сплати.
Таким чином, суми сплати єдиного податку є узгодженими відповідачем з 13.12.2004р. - дати звернення до податкового органу з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Згідно п.5.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Таким чином, самостійно визначені відповідачем до сплати суми податкового зобов'язання з єдиного податку на підприємницьку діяльність фізичних осіб, не сплачені у встановлений законодавством строк (п.п.5.3.1 Закону), є узгодженими і визнаються податковим боргом платника податків.
Згідно п.п.3.1 п.3 Інструкції ДПА України “Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби”, затвердженої Наказом №290 від 11.06.2003р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за №522/7843 (далі -Інструкція), після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу (без урахування пені) нараховується пеня.
Згідно п.п.3.4 п.3 Інструкції нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.
Відповідно до п.п.3.5 п.3 Інструкції нарахування пені закінчується у день прийняття банком (органом державного казначейства), який обслуговує платника податків, платіжного документа про сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.
У разі погашення суми податкового боргу (його частини) іншим шляхом, ніж шляхом сплати за платіжним документом (шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань, розстрочення (відстрочення) сум платежів, подання платником податків декларацій (у тому числі уточнюючих) з від'ємним значенням суми податкових зобов'язань тощо), нарахування пені закінчується датою фактичного здійснення такого погашення, зафіксованою у відповідних документах.
Як зазначено у п.п.3.6 п.3 Інструкції, при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку податкового боргу. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
У разі часткового погашення податкового боргу для частини податкового боргу, що залишилась непогашеною, днем початку нарахування пені залишається перший робочий день, наступний за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначений згідно з пунктом 3.2 цієї Інструкції.
Згідно п.п.3.9 п.3 Інструкції, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок.
Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
Господарським судом встановлено, що сума пені позивачем нарахована згідно облікової картки платника податків і заявлена до стягнення правомірно.
Відповідач не надав доказів про сплату ним податкового боргу та пені в загальній сумі 408,12 грн.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Примусове стягнення податкової заборгованості -передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Відповідно до пункту 5 статті 48 Закону України “Про власність”, положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання.
Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
Згідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Майном у Господарському кодексі України визнана сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя про примусове стягнення податкового боргу у сумі 408,12 грн. з ПП ОСОБА_1, що утворився внаслідок попереднього узгодження податкових зобов'язань, підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 87-98, ст.158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4, р/р немає) на користь Державного бюджету України (отримувач місцевий бюджет Заводського району м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 26014146; банк: УДК у Запорізькій області, р/р 34214379600004; код платежу 16050200; МФО 813015) 408 (чотириста вісім) грн. 12 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Соловйов В.М.
Постанову виготовлено в повному обсязі 19.06.2006р.