а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 р. Справа № 2-а-864/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяна Олександрівна
При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
у відсутності представників позивача та відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області
до: ОСОБА_1
про: стягнення 657,21 грн.
ВСТАНОВИВ :
Посилаючись на Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Управлінням Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області подано позов про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 657,21 грн. заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача в період до 05.11.2002 року утворилась заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 657,21 грн., яка не сплачена по даний час.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоч повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №101701. В судове засіданні 23.02.2009р. представник позивача також не з'явився, надавши клопотання №277/06-26/09 відповідно до якого позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглянути справу без його участі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоч повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №101671.
Такими чином, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з їх участю та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін, за наявними матеріалами, відповідно до положень ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.11.2002р. №231-ОД з 1 листопада 2002 року відокремлено управління ПФУ в м. Ладижин від управління ПФУ в Тростянецькому районі.
Згідно акту №04 від 05.11.2002р. передачі платників (фізичних осіб), які перебували на обліку в Управлінні ПФУ в Тростянецькому районі позивачем було взято на облік платники - фізичні та юридичні особи, які розташовані на території м. Ладижин.
При цьому, заборгованості платників, які зазначалися в акті передачі, автоматично були включені у відомості про страхувальників.
Дослідивши надані докази та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Згідно п. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N1058-IV) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів, виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах.
Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону N1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
У відповідності з ч. 2 ст. 106 Закону N1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону N1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Однак, звернувшись до суду з позовом про стягнення 657,21 грн. заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем не вказано та не надано доказів в підтвердження наявності у відповідача заборгованості по сплаті внесків, розміру недоїмки, не надано доказів періоду виникнення заборгованості та її перебігу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
В силу положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доказами в підтвердження заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, рішення про застосування фінансових санкцій, вимоги про сплату недоїмки.
Приписами ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Акт №04 від 05.11.2002р. передачі платників (фізичних осіб), які перебували на обліку в Управлінні ПФУ в Тростянецькому районі, наданий позивачем як доказ в підтвердження заборгованості в сумі 657,21 грн., суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки зазначений акт не є доказом наявності чи відсутності заборгованість зі сплати внесків, а лише фіксує факт переміщення по обліку платників внесків від одного управління ПФУ до іншого.
В той же час, інших доказів в підтвердження позовних вимог позивачем не надано.
З приписів ст.ст. 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Однак, позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у позовній заяві, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області до ОСОБА_1 про стягнення 657,21 грн. заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 13.03.09
Суддя Драчук Тетяна Олександрівна
Згідно з оригіналом
Суддя
Секретар