Єдиний унікальний номер 185/3862/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Мельника Ю.А.

при секретарі Шемет Ю.І.

за участю прокурора Мельниченко В.В., Боргун Є.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлоград матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040370000759, з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого на посаді РГП ШУ «Героїв космосу», неодруженого, раніше не судимого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

20.03.2014 року обвинуваченого ОСОБА_2 було мобілізовано до ЗС України, де він проходив службу у військовій частині А-1126 на посаді солдата. В період часу з 24.02.2015 року до 11.03.2015 року обвинувачений ОСОБА_2 проходив службу в зоні АТО в м. Димитрові Донецької області. В період служби невідомий солдат подарував обвинуваченому ОСОБА_2 дві гранати типу РГД-5 та гранату типу Ф1. Реалізуючи раптово виникли злочинний намір, спрямований на незаконне придбання та зберігання боєприпасів та вибухових речовин, обвинувачений ОСОБА_2 умисно, протиправно, шляхом присвоєння взяв гранати в кількості три штуки, поклав їх в спортивну сумку, де став незаконно зберігати. 18.03.2015 року обвинувачений ОСОБА_2 приблизно о 15.00 годині, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2106, державний номерний знак 749-81АА по вул. Шевченко с.Троїцьке Павлоградського району Дніпропетровської області, був зупинений співробітниками ДАЇ, в ході проведення огляду салону автомобіля в спортивній сумці співробітниками ДАЇ були вилучені дві гранати типу РГД-5 та граната типу Ф1, які відносяться до категорії вибухових речовин та боєприпасів, придатних для виробництва вибуху.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового слідства кваліфіковані за ст. 263 ч.1 КК України, як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

30 березня 2015 року між прокурором Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_2, в присутності захисника ОСОБА_1 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання.

Згідно даної угоди обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язується співпрацювати з органами досудового розслідування.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього обов’язки, передбачені п.2, 3 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, у вчиненому щиро розкаявся. Пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання й затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі, просив затвердити зазначену угоду.

Прокурор просив затвердити угоду в підготовчому судовому засіданні.

Захисник також просив затвердити укладену між прокурором та обвинуваченим угоду про визнання винуватості, оскільки укладений акт відповідає діючому кримінальному та кримінально-процесуальному законодавству.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частина 4 статті 469 КПК України передбачає, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладену між прокурором Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_2 від 30.03.2015 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_2 узгодженої сторонами міри покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки зі звільненням обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік у відповідності вимог ст. 75 КК України, та покладення на останнього обов’язків, передбачених п.2, 3 ст. 76 КК України.

Міра запобіжного заходу за кримінальним провадженням обвинуваченому не була обрана.

Під час проведення досудового розслідування проводилась криміналістична експертиза, згідно довідки НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області на проведення криміналістичної експертизи було витрачено 1536.00 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.

Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 винний у вчиненні інкримінованого злочину за описаних у вироку обставинах, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведеної криміналістичної експертизи у розмірі 1536.00 гривень.

Речові докази: дві гранати типу РГД-5 та граната типу Ф1, які були вилучені 18.03.2015 року в ході огляду автомобіля у обвинуваченого ОСОБА_2, в ході проведення криміналістичної експертизи були знищенні, про що складено відповідний акт працівниками НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області від 24.03.2015 року /т. а.п.58/.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 березня 2015 року укладену між старшим прокурором Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, поклавши на нього обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави вартість проведених експертиз експертами НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області у розмірі 1536.00 гривень.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, а саме:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4, ч.6, ч.7 ст. 474 КПК України, у тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.А. Мельник