ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.06.06 № 3/189/06-АП
суддя Соловйов В.М.
10.45-11.00
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, смт. Приазовське Запорізької області
до відповідача: Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізькій області, смт. Приазовське Запорізької області
про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2006р. № 0000141701/0 в частині нарахування прибуткового податку з громадян у розмірі 1 387,67 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 775,34 грн.
суддя Соловйов В.М.
секретар судового засідання Іотова Н.П.
Представники:
від позивача: Касьяненко М.І. на підставі довіреності б/н від 01.08.2005р., юрист;
Душин О.Л. на підставі довіреності б/н від 16.12.2005р.
від відповідача: Радченко О.М. на підставі довіреності № 479/10-10 від 10.05.2006р., головний державний податковий інспектор з правових питань
Розглядається адміністративний позов ТОВ “Прогрес” до ДПІ у Приазовському районі Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2006р. № 0000141701/0 в частині нарахування прибуткового податку з громадян у розмірі 1 387,67 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 775,34 грн.
Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50 п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.
Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представників сторін не надійшло.
Ухвалою від 28.04.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі №3/189/06-АП, розгляд якої призначено на 24.05.2006р.
В судовому засіданні 24.05.2006р. розгляд справи відкладений на 19.06.2006р. у зв’язку з неявкою відповідача. В цьому ж судовому засіданні допущено заміну відповідача –Якимівську МДПІ Запорізької області її правонаступником –ДПІ у Приазовському районі Запорізької області, про що постановлено ухвалу, викладену окремим документом.
В судовому засіданні 19.06.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повідомлено про час виготовлення постанови суду в повному обсязі –23.06.2006р.
В обґрунтування свої вимог позивач посилається на ст.6, 17, 162 КАС України, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 3.4 ст. 3 Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб”.
Зазначає, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 21.01.2006р. № 0000141701/0 в частині нарахування прибуткового податку з громадян у розмірі 1 387,67 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 775,34 грн.
Вказує, що як вбачається з акту перевірки (арк. 15), підставою для нарахування прибуткового податку з громадян у розмірі 1 387,67 грн. є незастосування коефіцієнту при розрахунках підприємства з фізичними особами у натуральній формі, у зв’язку з чим було допущене порушення п. 3.4 ст. 3 Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб”.
За змістом вищевказаної норми Закону при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою.
Таким чином діючим законодавством України передбачено застосування коефіцієнту у випадках нарахування доходів у не грошових формах. Позивач нарахування доходів у будь-яких не грошових формах не проводив, відповідно з чим застосовував ставку 13 %.
Єдиним фінансовим штрафом, який можливо застосувати по податку з доходів є штраф, передбачений п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до цієї норми у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином штраф можливо застосувати лише при наявності двох порушень: при виплаті доходу фізичній особі податок з доходів не утриманий та не сплачений.
Приймаючи до уваги, що податок було утримано у повному обсязі, застосувавши штраф відповідач припустився порушення п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені у позовній заяві і просить ці позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та зазначив, що при перевірці правильності утримання податку з доходів фізичних осіб з орендної плати у 2005 році встановлено порушення п.п.3.4 ст.3 Закону України “Про податок на доходи фізичних осіб” –при визначенні об’єкта оподаткування не застосовувався коефіцієнт (підприємство з фізичними особами розраховувалося у не грошовій формі, а була натуральна оплата сільгоспродуктами).
Щодо нарахування суми 1 387, 67 грн. (дані таблиці, додаток до акту №17/17-121 від 20.01.2006р., розрахунок податку з доходів фізичних осіб за орендну плату за земельні паї у 2005 році) пояснив на підставі прикладу.
ТОВ “Прогрес” зробило нарахування Бойкову Г.О. за січень 658, 75 грн., за серпень 2005р. 674, 00 грн., а всього 1332,80 грн. З цього доходу утримано 173, 26 грн. (13%), а повинно було утримано 199, 14 грн. (1 332,80 х 13%х коефіцієнт 1.1494). При цьому К= 1.1494, оскільки 100: (100 –13) = 1.1494.
На суму 1 387, 67 грн. нараховані штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 2 775, 34 грн.
На підставі наведеного представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
Якимівською МДПІ Запорізької області проведено перевірку позивача, про що складено акт від 20.01.2006р. №1/17-121-03750925 “Про результати комплексної планової документальної перевірки з питань дотримання вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” товариством з обмеженою відповідальністю “Прогрес”, 03750925 за період з 01.04.03р. по 30.09.05р.”
За результатами перевірки встановлено:
- порушення п.п.6.3.2 ст.6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою КМУ від 26.12.2003р. №2035, у зв’язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 263, 46 грн.;
- порушення п.3.4 ст.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, у зв’язку з чим донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 387, 67 грн.
- порушення п.п.8.1.2, 8.1.4 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Зокрема, згідно п.п.”б” п.3.2 акту перевірки встановлено, що для здійснення діяльності підприємство уклало угоди на оренду земельних паїв з приватними особами. За оренду земельних паїв підприємство з фізичними особами розраховувалося у не грошовій формі (натуральна оплата сільгосппродуктами). При вибірковій перевірці правильності утримання податку з доходів фізичних осіб з орендної плати у 2005 році встановлено, що в порушення п.3.4 ст.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” при визначенні об’єкта оподаткування не застосовувався коефіцієнт. За результатами перевірки з цього питання на підставі п.п.”б” п.п.4.2.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 387, 67 грн. (розрахунок податку наведено у додатку №2 до акту перевірки).
За результатами перевірки Якимівською МДПІ Запорізької області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006р. №0000141701/0, яким ТОВ “Прогрес” визначено податкове зобов’язання з прибуткового податку з громадян в розмірі 4 953, 39 грн. (у тому числі основний платіж 1 651, 13 грн., штрафні (фінансові) санкції 3 302, 26 грн.).
Не погодившись з висновками податкового органу, Запорізька дирекція залізничних перевезень ДП “Придніпровська залізниця” оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку в частині нарахування 7 241, 70 грн. (у тому числі основний платіж 2 413, 90 грн., штрафні (фінансові) санкції 4 827, 80 грн.).
В адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006р. №0000141701/0 не оскаржувалося.
23.03.2006р. позивач звернувся за захистом своїх інтересів до господарського суду Запорізької області.
При цьому позивач погодився з висновком податкового органу щодо порушення п.п.6.3.2 ст.6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, а отже і з нарахуванням у зв’язку з цим податку з доходів фізичних осіб в сумі 263, 46 грн. Тому в цій частині суми, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 20.01.2006р. №0000141701/0 не оскаржує.
Просить скасувати вказане податкове повідомлення-рішення в частині нарахування прибуткового податку з громадян у розмірі 1 387,67 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 775,34 грн.
Оцінивши представлені докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом під час розгляду справи і підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, між сторонами відсутній спір щодо того, що всім працівникам ТОВ “Прогрес” (всього 122 особи), які зазначені у таблиці №2 до акту перевірки від 20.01.2006р. №1/17-121, у перевіряємому періоді нараховувався доход та утримувався податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13%.
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України зазначені обставини не потребують доказування перед судом.
Спір точиться виключно з приводу необхідності застосування коефіцієнту відповідно до п.3.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Податковий орган вважає застосування цього коефіцієнту обов’язковим, оскільки ТОВ “Прогрес” проводило розрахунки зі вказаними особами у натуральній формі (сільгосппродуктами). Платник податків вважає застосування цього коефіцієнту в даному випадку незаконним, оскільки підприємством нарахування доходів своїм працівникам у будь-яких не грошових формах не проводилось.
Відповідно до п.3.4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб”, при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп), де
К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:
податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;
акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.
У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку, збору (обов’язкового платежу).
Системний аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що обов’язковою умовою для застосування вищезгаданого коефіцієнту є саме нарахування доходів у будь-яких формах, відмінних від грошової, а не фактична виплата таких доходів.
В свою чергу, штраф передбачений п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” також застосовується саме за здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку.
Більш того, застереження у цьому підпункті про те, що “... якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою виплати... ” беззаперечно свідчить про те, що для цілей п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” терміни “нарахування” та “виплата” є різними.
На підтвердження цього висновку відносно норм пункту 3.4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб”, зокрема свідчать:
п.1.17, згідно якому працедавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
В той же час, конструкція пункту 6.3.1 цього Закону щодо застосування податкової пільги, свідчить про те, що для цілей цього пункту терміни “нарахування” та “виплата” є тотожними:
“Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).”
Таким чином, оскільки до виплати доходів особам, зазначеним у додатку №2 до акту №1/17-121 від 20.01.2006р., ТОВ “Прогрес” нарахувало цим особам доход у грошовій формі та утримало з цього доходу податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13%, застосування податковим органом коефіцієнту відповідно до п.3.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 387,67 грн. є незаконним.
Відсутність підстав для донарахування податку з доходів фізичних осіб в цій частині обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині в розмірі 2 775, 34 грн. (1 387, 67 х 2) у відповідності до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Заперечення ДПІ у Приазовському районі Запорізької області спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
При цьому господарський суд приймає до уваги наступне.
Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:
1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;
2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;
3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1 700 гривень.
Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 3, 40 грн.
При зверненні до господарського суду позивач сплатив 85,00 грн.
За таких обставин господарський суд роз’яснює позивачу вимоги ч.2 ст.89 КАС України: судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом (в даному випадку - це 81, 60 грн.), повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як зазначено в Преамбулі цієї постанови, вона прийнята відповідно до ст.47-1 ГПК України.
Оскільки справа розглядається і судове рішення приймається в порядку КАС України, а при розгляді справ адміністративної юрисдикції в порядку адміністративного судочинства сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не передбачена, суд роз’яснює позивачу, що для повернення сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу він має право звернутися до ДП “Судовий інформаційний центр”.
Керуючись ст. 87-98, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000141701/0 видане 20.01.2006р. Якимівською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області в частині нарахування 4 163, 01 грн. (основний платіж 1 387, 67 грн., штрафні санкції 2 775, 34 грн.).
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес” (72400, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Горького, 2, ЄДРПОУ 03750925) судові витрати –судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Соловйов В.М.
Постанову виготовлено в повному обсязі 23.06.2006р.