Справа 22ц-12250\2007 Головуючий у першій
Категорія 21\2\ інстанції Турік В.П.
Доповідач Барильська А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2007 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Барильської А.П.,
суддів - Соколан Н.О., Ляховської І.Є.
при секретарі - Чубіній А.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника
відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської
області - Бершадської Людмили Станіславівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок розміру відшкодування шкоди. страхових виплат та стягнення недоплати,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2007 року позов ОСОБА_2. задоволено частково. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( надалі-Відділення Фонду) на користь позивача недоплату по страховим виплатам за період з 01.06.2004 року по 01.06.2007 року в сумі 10843 грн. 08 коп., постановлено стягувати на його користь страхові виплати, починаючи з 01.06.2007 року по 707 грн. 26 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: невірно застосовано строк позовної давності; при розрахунку суми заборгованості суд не врахував те, що змінився відсоток втрати професійної працездатності позивача до 30 %; не надано правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів); не враховано п.3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам, затверджених Постановою Правління ФССНВ України № 83, відповідно до якого відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку; розрахунок сум проведено без урахування п. 28 «Правил відшкодування шкоди» із змінами внесеними Постановою № 1100 від 03.10.1997 року; не враховано, що при застосуванні коефіцієнту 2,0 при перерахунку щомісячних сум відшкодування шкоди з 01.07.1994 року фактичного підвищення тарифних ставок та посадових окладів не відбулося, а також судом не встановлено, чи відбулося в цей період фактичне підвищення заробітної плати; Відділення Фонду не є належним відповідачем по справі; суд не врахував вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 р. « Про внесення змін і доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», де вказано, що при вирішенні спорів щодо перерахування розміру страхових виплат необхідно мати на увазі, що перерахування проводиться лише у випадках. встановлених ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності".
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював на РУ ім. Кірова, в результаті нещасного випадку на виробництві позивач був травмований, у зв'язку з чим висновком МСЕК від 04.12.1996 року встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, а з 01.01.2006 року- 30 % до теперішнього часу.
РУ ім. Кірова наказом № 1061 від 10.12.1996 року призначив позивачу виплати в рахунок відшкодування шкоди з 04.12.1996 року в сумі 110 грн. 36 коп., потім неодноразово проводився перерахунок платежів. За останнім порахунком було призначено суми в рахунок відшкодування шкоди в розмірі 165 грн. 10 коп.
Спір виник з приводу неправильного визначення середнього заробітку , та неправильного застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів до сум відшкодування шкоди, що потягнуло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум в рахунок відшкодування шкоди Відділенням Фонду.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що позивачу неправильно визначений середній заробіток та при перерахуванні сум відшкодування шкоди підприємство помилково взяло до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, а не встановлені спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства коефіцієнти. У свою чергу Відділення Фонду також продовжило виплату цих сум у неправильному розмірі.
Однак, з таким висновком щодо наявності підстав для перерахунку щомісячних платежів погодитись не можна, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, суд першої інстанції не перевірив, чи відбулося фактично підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, тобто на час виплати відшкодування шкоди підприємством.
Крім того, дійшовши висновку про неправильне визначення середнього заробітку позивача для обчислення щомісячних виплат відшкодування шкоди, суд не навів у рішенні підстави та мотиви, з яких він дійшов висновку про неправильне визначення підприємством середнього заробітку позивача та необхідність застосування до його середнього заробітку коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, посадових окладів: за вересень 1995 року- 1.33, 2.5; за жовтень 1995р.- 1.33 та 2.5. та підстави застосування саме такого розрахунку середнього заробітку позивача. У зв"язку з чим, колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність застосування судом першої інстанції зазначених вище коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, посадових окладів.
Крім того, позовна заява від 13.03.2006 року та уточнена позовна заява від 03.09.2007 року не відповідають вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в них не наведено підстав застосування коефіцієнтів росту тарифних ставок та посадових окладів за оспорюваний період, суду не надано доказів на підтвердження виплати страхових сум в період з 01.04.2001 року по 01.01.2002 року, на що районний суд не звернув уваги та не роз'яснив позивачу його право на уточнення позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів вважає, що, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права та розглянуті не всі позовні вимоги, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню за направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, ч.1 п.5 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 04 жовтня 2007 року -скасувати.
Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.