Справа № 22ц - 1487/2009                Головуючий у 1 інстанції Гапоненко А.П.

Категорія  01, 02,05                                                Доповідач у 2 інстанції Малород О.І.

УХВАЛА

Іменем України

24 березня  2009 року                                                                                 м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.     

суддів:  Малорода О.І., Оношко Г.М.

при секретарі: Рудзінській А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня    2008 року в цивільній справі за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на  Ѕ частину жилого будинку ,-

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2008 року позивачка звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим,  що з відповідачем перебуває в шлюбі з 25 вересня 2003 року, однією сім'єю проживали з 2001 року. До реєстрації шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3. В травні 2002 року вони придбали спірний будинок за адресою АДРЕСА_1, в який вона з дочкою поселилась в кінці 2003 року.

Поскільки будинок придбано в період сумісного проживання однією сім'єю з відповідачем, вважає майно таким, що належить їм на праві спільної сумісної власності і тому просила в порядку ст. 69,70,74 СК України, визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку.

Надалі змінила підставу позовних вимог і просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного будинку в порядку ст. 368, 372 ЦК України, як на майно придбане за спільні грошові кошти членів сім'ї.

         Рішенням суду в задоволенні позовних вимог відмовлено.

         Відповідачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги. Вважає, що суд не врахував при постановленні рішення той факт, що вона повертала позичені на придбання будинку кошти з власної заробітної плати, суд не врахував зміну підстав заявленого позову, формально підійшов до розгляду справи і тому постановив незаконне рішення.

         Апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 2003 року. Однією сім'єю почали проживати з 2001 року спочатку на квартирі.

Спірний будинок за адресою АДРЕСА_1 відповідач придбав 27 травня 2003 року відповідно до договору купівлі-продажу.

Будинок був придбаний за кошти матері відповідача ОСОБА_4 за 4000 доларів США. Спочатку було внесено завдаток в розмірі 1000 доларів США, які позичали у брата позивачки і які згодом повернула мати відповідача. Спільні кошти на придбання будинку сторони не вкладали.

         При постановленні рішення суд керувався законодавством, що діяло на час укладення договору купівлі продажу спірного будинку на травень 2003 року.    

         Суд прийшов до висновку, що поскільки сторони, на час придбання будинку, не перебували в шлюбі, будинок не може вважатись спільною сумісною власністю в розумінні ст. 22 КпШС України в редакції 1970 року.

         Поскільки позивачка змінила підставу позовних вимог, тому суд з застосуванням вимог ст. 17 ЗУ «Про власність», що діяла на час виникнення спірних правовідносин, та ст. 368, 372 ЦК України, які не конкурують між собою, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що позивачка не надала суду доказів про те, що спірний будинок був придбаний в шлюбі за спільні кошти, або внаслідок спільної праці.

         Зазначені судом обставини справи підтверджені поясненнями сторін, які не заперечували, що будинок придбано за отримані в борг кошти, поясненнями свідка ОСОБА_4 про повернення нею коштів, отриманих на придбання будинку, та розписки ОСОБА_5 про отримання від ОСОБА_4 завдатку та решти коштів при укладенні договору купівлі продажу.

         Інші доводи апеляційної скарги не грунтуються на доказах та не спростовують висновок суду.

Колегія вважає, що висновок суду першої інстанції відповідає зазначеним норма права та встановленим обставинам справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Враховуючи викладене колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись  ст. ст. 308, 315  ЦПК України колегія  суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня    2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного суду України протягом 2 місяців.

Головуючий :                                             Судді: