ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3969/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Свентух Віталій Михайлович
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" січня 2011 р. м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Аліменка Володимира Олександровича
суддів: Мельник -Томенко Жанни Миколаївни, Залімського Ігоря Генадійовича
при секретарі: Гонти Інни Олександрівни
за участю представників сторін:
позивача (апелянта)-ОСОБА_2
представника позивача-Дриль А.М.
представника відповідача-Спесивцева В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.11.10 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Вінниці про про визнання рішення недійсним , -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 складено акт № 929/1721/НОМЕР_1 від 12.05.2010р.. В позовній заяві зазначено, що безпідставними є висновки податкового органу щодо порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість”та розділу IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ФОП ОСОБА_2, оскільки всі доводи, викладені в акті документальної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Вінниці не мають свого підтвердження доказами та іншими фактичними матеріалами, а тому податкові повідомлення - рішення прийнятті на підставі вказаного акту перевірки є нечинними.
16.11.2010р. до суду надійшла заява позивача в якій він збільшує позовні вимоги та просить суд також визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001231721/2 та № 0001241721/2.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено .
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається нанезаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, за 2009 рік встановлено завищення валових витрат на 66 534 грн. 86 коп., що в свою чергу призвело до заниження оподатковуваного доходу на 66 534 грн. 86 коп.. Дане заниження виникло внаслідок того, що до валових витрат включено придбання товару, реалізація якого не відноситься до безпосередньо отриманого доходу в даному періоді в зв'язку з відсутністю оплати в даному періоді, чим порушено розділ IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992р. № 13-92.
Оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю здійснюється відповідно розділу IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, відповідно до якого, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Згідно декларації № 308795, поданої до ДПІ у м. Вінниці 02.02.2010р. за 2009 рік, валовий дохід визначено в сумі 1 565 601 грн. 31 коп.. В ході проведення документальної перевірки загальний валовий дохід за 2009 рік визначено в сумі 1 565 601 грн. 31 коп., тобто без розбіжностей.
Перевіркою правильності визначення документально підтверджених витрат безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу і відображених в декларації про доходи за 2009 рік встановлено їх завищення на загальну суму 66 534 грн. 86 коп. (по даним перевірки валові витрати складають 1 491 866 грн. 53 коп., по даним декларації про доходи 1 558 401 грн. 39 коп.)
Розшифровка валових витрат в сумі 1 491 866 грн. 53 коп. по даним перевірки складається із наступних сум:
- вартість отриманого та оплаченого постачальникам товару і послуг відповідно до наданих до перевірки первинних документів (накладних, податкових накладних, виписок банку, квитанцій до прибуткових касових ордерів) становить 1 545 431 грн. 46 коп. без ПДВ;
- вартість залишку придбаного і оплаченого, але не реалізованого товару станом на 01.01.2010р. складає 16 739, 00 грн. без ПДВ (пшениця 30 130 тон);
- вартість придбаного, оплаченого, відвантаженого покупцями товару, розрахунки за який не проведені на загальну суму 48 606 грн. 90 коп., в тому числі по СПД ОСОБА_3 на суму 42 878 грн. 90 коп. і по TOB “Кам'янець-Подільський комбікормовий завод”на суму 5728 грн.;
- вартість послуг банку на суму 9928 грн. 47 коп.;
- сплачено внески до Пенсійного фонду на суму 1852 грн. 50 коп..
Таким чином за результатами документальної перевірки загальна сума витрат, які пов'язані з одержаним доходом та підтвердженні документально за період з 01.01.09р. по 30.09.09р. становить 1 491 866 грн. 53 коп. (1545431,46 - 16739 - 42878,9 - 5728 + 9928,47 + 1852,5 = 1491866,53 грн.).
Відповідно до п. 1 ст. 19, п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”№889 від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями, позивачу по результатах документальної перевірки проведено перерахунок податку з доходів фізичних осіб за 2009р.: 73734,78 х 15% = 11060,2 грн. Так як по перерахунку, що в справі позивача, за 2009р. сплачено 1080 грн., то до сплати залишається: 11060,2 - 1080 = 9980,2 грн. ПДФО.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 28.12.2007р. по 31.12.2009р. встановлено їх заниження всього на 1508 грн.. Дане порушення виникло внаслідок того, що позивачем до податкового зобов'язання не в повному обсязі включено оплату за відвантажений товар, чим порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р., а саме: обсяг виручки за 2008 рік склав 500531 грн. 85 коп., в тому числі ПДВ 83423 грн., а також відповідно наданих для проведення перевірки податкових накладних на реалізацію товарів (робіт, послуг).
Згідно поданих позивачем податкових декларацій по ПДВ поданих до ДПІ у м. Вінниці за 2008р. обсяг поставки складає 409575 грн., сума ПДВ складає 81915 грн., розбіжність в сумі ПДВ склала 1508 грн.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 28.12.2007р. по 31.12.2009р. встановлено його завищення всього в сумі 5430,25 грн., що виникло внаслідок порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р., а саме: на податковій накладній № 2043 від 18.12.2008р. від ФГ “Михнівка”, с. Михнівка на загальну суму 32581,5 грн., сума ПДВ 5430,25 грн., відсутній податковий номер платника податку (покупця), місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
На підтвердження своєї позиції ревізором до акту долучено копію накладної № 2043 від 18.12.2008р., яка оглянута в судовому засіданні та долучена до матеріалів справи (а.с.67).
Посилання позивача на податкову накладну № 2043 від 18.12.2008р. (а.с.26), яка оформлена належним чином, суд не бере до уваги, як обставину, що спростовує висновок акту, оскільки не підтверджено її наявність на час проведення перевірки.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної (оглядовий лист Вищого арбітражного суду від 23.11.2001р. № 01-8/1271).
Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За результатами перевірки, у відповідності з п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р., позивачу донараховано податку на додану вартість в сумі 6938,00 грн.
Відповідальність за вищевказане порушення передбачена п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 - III від 21.12.00р. із змінами та доповненнями, відповідно до якого, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, податковим органом позивачу нарахована штрафна санкція на суму 3469,00 грн.
З підстав наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства України було проведено перевірку та за наявності виявлених порушень прийнято податкові повідомлення-рішення .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 18.01.11 .
Головуючий Аліменко Володимир Олександрович
Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна
ОСОБА_4 генадійович