Справа № 22-ц-1629                          Головуючий в 1 інстанції Ковальчук Л.М.

Категорія 19                                                                Доповідач Суханова Є.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Суханової Є.М.  суддів - Данілова О.М. ,  Коцюрби О.П. при секретарі - Сторожук І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 4 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки,  витребування земельної ділянки,

встановила:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки,  витребування земельної ділянки. Свої вимоги мотивувала тим,  що їй на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) належала земельна ділянка розміром 3, 07 в умовних кадастрових гектарах із земель,  переданих у колективну власність КСП Агрофірма "Рубежівська". ОСОБА_2,  який був головою КСП,  повідомив,  що належні громадянам земельні частки (паї) будуть обкладатися непомірним податком,  переконав власників земельних часток (паїв) продати земельні ділянки,  видавши йому або названим ним особам довіреності на відчуження земельних ділянок.

18 вересня 2004 року вона видала відповідачу ОСОБА_2  довіреність на приватизацію земельної ділянки розміром 3, 07 в умовних кадастрових гектарах та виділення її в натурі,  отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки. 7 квітня 2005 року вона скасувала довіреність,  повідомивши про це відповідача письмово листом від 14 листопада 2006 року. Згодом вона дізналася,  що відповідач ОСОБА_2.  13 жовтня 2004 року отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку на її ім'я розміром 1, 9548 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства,  а 13 грудня 2004 року продав вказану земельну ділянку від її імені відповідачу ОСОБА_3

В довіреності не зазначено,  яку саме земельну ділянку із трьох видів уповноважено відповідача продати,  тому зміст доручення суперечить вимогам

2

 ст.  1003 ЦК України. Повноважень на зміну цільового призначення вона ОСОБА_2  не надавала. Договір доручення між сторонами та видана на його підставі довіреність порушують публічний порядок,  а тому є нікчемними відповідно до ч. 1  ст.  228 ЦК України. Відповідач не отримав повноважень на відчуження земельної ділянки. Позивач просила визнати довіреність в частині надання відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав,  передбачених ч. 1  ст.  215 ЦК України та ч. 1  ст.  203 ЦК України,  визнати недійсним договір купівлі-продажу ділянки та повернути їй земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського міськрайонного суду від 30 січня 2008 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм процесуального права і неповного з'ясування обставин справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що 18 вересня 2004 року позивач видала нотаріально посвідчену довіреність,  якою уповноважила ОСОБА_2  бути її представником в усіх установах та організаціях,  в тому числі в органах виконавчої влади,  місцевого самоврядування,  земельному відділі та інших установах незалежно від форм власності з питання приватизації земельної ділянки та виділення в натурі на місцевості,  яка перебуває у колективній власності КСП Агрофірма "Рубежівська" Києво-Святошинського району Київської області,  розміром 3, 07 в умовних кадастрових гектарах та виділення її в натурі,  отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки.

ОСОБА_2,  діючи в межах наданих йому позивачкою повноважень,  на підставі зазначеної довіреності вчиняв усі необхідні дії в органах державної влади для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я довірителя,  а також дії,  направлені на продаж цієї земельної ділянки.

13 жовтня 2004 року на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 23 вересня 2004 року ОСОБА_2  на ім'я позивачки виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1, 9548 га на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

13 грудня 2004 року ОСОБА_2,  діючи відповідно до наданих йому у довіреності повноважень,  продав належну позивачці земельну ділянку від її імені відповідачу ОСОБА_3,  уклавши договір купівлі-продажу.

На час укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки заборони на продаж земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не було.

Та обставина,  що в довіреності не зазначено за яким цільовим призначенням позивач доручає оформити у власність ділянку,  не є підставою для визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу земельної ділянки. Позивачка уповноважила відповідача на відчуження земельної ділянки і ділянка передана у власність для ведення особистого селянського господарства та відчужена.

3

Довіреність скасована позивачкою після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

З урахуванням наведеного суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апелянта про те,  що суд розглянув справу за його відсутності,  не повідомивши його про час розгляду справи є необгрунтованими з таких підстав. Позивач неодноразово не з'являвся в судове засідання і розгляд справи неодноразово відкладався. В судовому засіданні 17 січня 2008 року приймав участь представник позивачки ОСОБА_4 і в засіданні оголошена перерва до 25 січня 2008 року,  про що представник позивачки повідомлений.

25 січня 2008 року суд продовжив розгляд справи і оголосив перерву до ЗО січня 2008 року. Про розгляд справи З30 січня   2008 року позивачка та її представники ОСОБА_5  та ОСОБА_4 повідомлені (а.с.  116-121).

Відповідно до ч. 5  ст.  76 ЦПК України вручення судової повістки представникові,  яка бере участь у справі,  вважається врученням повістки і цій особі. 30 січня 2008 року позивачка та його представники в судове засідання не з'явились і суд закінчив розгляд справи за їх відсутності. Оскільки позивачка,  повідомлена про час судового засідання,  не з'явилася в судове засідання не перший раз і не повідомила про причини неявки,  то суд обгрунтовано розглянув справу за її відсутності.

Інші викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  315 ЦПК України,  колегія,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,  а рішення Києво-Святошинського районного суду від 30 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.