справа № 2-14/10

провадження № -

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

в складі :

головуючого Голосія А.В.

при секретарі Горідько Г.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про демонтаж самовільно встановленого паркана,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про демонтаж самовільно встановленого паркана.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивач посилається на те, що він 8 квітня 1981 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок по вул. 1 Травня № 296 м. Городище Черкаської області. По сусідству знаходиться житловий будинок № 294, що належав покійному батькові позивача, який за життя при забудові житлового будинку порушив генеральний план і побудував будинок на відстані 4, 5 м від будинку позивача, а не на відстані 10 м як передбачено генпланом. На даний час власником жилого будинку садибного типу по вул. 1 Травня № 294 м. Городище Черкаської області є ОСОБА_2, який у 2008 році поставив паркан на відстані меншій ніж 3 м від будинку позивача, що унеможливлює належним чином обслуговувати присадибну земельну ділянку. Звернення позивача до Городищенської міської ради та Городищенської ради не дали бажаних результатів. Позивач неодноразово звертався і до ОСОБА_2 з пропозицією вирішення спору у позасудовому порядку, проте той відмовлявся прийняти паркан, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просять зобов’язати відповідача демонтувати паркан, який він збудував без належного дозволу компетентних органів та в порушення норм ДБН.

Відповідач позовні вимоги не визнав та заперечує щодо їх задоволення, посилаючись на те, що він придбав даний житловий будинок садибного типу на підставі цивільно – правової угоди, у нього наявна технічна документація, тобто володіє садибою на законних підставах, а тому має право на зведення межової споруди.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, свідків кожного окремо, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав. Встановлено, що позивач являється власником житлового будинку садибного типу по вул. 1 Травня № 296 м. Городище Черкаської області. По сусідству власником житлового будинку № 294 являється відповідач ОСОБА_2, який придбав дане будинковолодіння на підставі цивільно – правової угоди у ОСОБА_3 Доведено, що при будівництві житлового будинку № 294, нині покійним ОСОБА_3 було грубо порушено генеральний план житлової забудови, що є наслідком недотримання ДБН. Згідно ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земель – господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови. В результаті таких порушень між зазначеними будинковолодіннями відстань становить лише 4.5 м. Після зведення відповідачем паркану, відстань до будинку позивача становить менше 3 м, що дійсно унеможливлює обслуговування присадибної земельної ділянки.

Суд, співставляючи зазначені фактичні обставини справи та об»єктивно і у відповідності до ст.212 ЦПК України досліджені в судовому засіданні всі докази, приходить до висновку, про неналежне здійснення відповідачем своїх прав та виконання своїх обов»язків як землекористувача. Відповідно до ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Сторони по справі являються сусідніми землекористувачами. Правила добросусідства закріплені ст. 103 ЗК України в силу якої власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Тобто не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі. В даному випадку в діях відповідача ОСОБА_2 вбачаються порушення цього правила, проявом якого є зведення паркана, як межової споруди, який унеможливлює проїзд сільськогосподарської техніки для обслуговування земельної ділянки позивача. Стаття 106 ЗК України закріплює обов»язок землекористувачів до встановлення твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістилися або стали невиразними. Встановлення та відновлення меж покладається на землевпорядні організації за участі землекористувачів. Проте сторони, як суміжні землекористувачі даний обов’язок не виконали.

Стаття 95 ЗК регламентує права землекористувачів, де зазначено, що забудова земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил і допускається лише у випадках, коли вона узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки. Правові засади отримання дозволу на будівництво передбачені ЗУ «Про планування та забудову територій». Отже в односторонньому порядку, без відповідного дозволу та дотримання певних умов, зводити будь – які споруди, забудови заборонено і у відповідності до ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом і як наслідок особа не набуває на нього право власності. Тому беручи до уваги зазначене вище, суд приходить до висновку про необхідність демонтажу паркану, який зведений відповідачем самочинно, без встановленого законом і є проявом порушення правил добросусідства.

У відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує на користь позивача судові витрати, пов»язані зі сплатою ним при пред»явленні позову. Суд також приходить до висновку про зменшення компенсації витрат на правову допомогу, оскільки частина позовних вимог була залишена без розгляду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 30, 60, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 90, 95, 103 ЗК України , ст.ст. 13, 376 ЦК України України, суд, -

ВИРІШИВ :

позов задоволити. Зобов’язати ОСОБА_2 демонтувати самочинно зведений паркан між власним житловим будинком садибного типу по вул. 1 Травня № 294 м. Городище Черкаської області та житловим будинком садибного типу по вул. 1 Травня № 296 м. Городище Черкаської області, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 8 .50 грн судового збору, 37.50 грн витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 800 ( вісімсот) грн. витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України

Суддя ОСОБА_4