ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              16.06.06                                                                             №   3/191/06-АП

суддя     Соловйов  В.М.

За адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Січ”, м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000052201/0 від 18.04.2006р.

                                   суддя  Соловйов В.М.

                                                                секретар судового засідання Іотова Н.П.

Представники:

від позивача:  Кочеванов І.В. на підставі довіреності № 48 від 12.42006р., начальник юридичного відділу;

від відповідача: Копан О.С. на підставі довіреності № 1758/10 від 07.06.2005р., головний державний податковий інспектор юридичного відділу;  

Супрун Н.Г. на підставі довіреності № 16398/10 від 07.11.2005р., завідувач сектором контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД відділу контрольно-перевірочної роботи.

                                                       

Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50 п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.

Розглядається позовна заява ВАТ “Страхова компанія “Оранта-Січ” до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним, нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052201/0 від 18.04.2006р.

Ухвалою від 05.05.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі №3/191/06-АП, судове засідання по якій призначено на 16.06.2006р.

Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представників сторін не надійшло.

В судовому засіданні 16.06.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повідомлено про час виготовлення постанови суду в повному обсязі –21.06.2006р.

Питання про забезпечення адміністративного позову в судовому засіданні 16.06.2006р. відповідно до вимог ч.3 ст.118 КАС України не розглядалося, оскільки позивач не наполягав в суді на таких вимогах.

Позивач зазначає, що він не є платником збору за право використання місцевої символіки і не повинен сплачувати цей збір, оскільки місцева символіка ним не використовується.

Вважає, що буквосполучення “Січ” в контексті його вживання позивачем використовується виключно в якості складової частини найменування позивача без будь-яких додаткових співвідношень та прив’язок. Позивач при цьому не має безпосередньої назви “Січ” або “Запорізька Січ”, не включає в своїх символах відповідне зображення, не має відношення до Січі, пов’язаної саме з Запорізьким регіоном і місцевою символікою. Таке буквосполучення взагалі є загальновживаним в різних регіонах.

Вказує, що відповідач не надав жодного документу чи доказу про те, що ВАТ “Страхова компанія “Оранта-Січ” отримує прибуток саме від використовування вказаного буквосполучення.

В судовому засіданні представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у зв’язку з викладеним.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та пояснив, що ст. 15 Закону України від 25.06.91 N 1251-XII "Про систему оподаткування" до місцевих податків і зборів віднесено збір за право використання місцевої символіки. Пунктом 3 зазначеної статті передбачено, що місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

Рішенням Запорізької міської ради від 05.06.2002 р. № 129 затверджено Положення про збір за право використання місцевої символіки, а саме визначено механізм справляння, порядок сплати збору та відповідальність і контроль за надходженням збору до бюджету міста. Додатком 3 до вищевказаного  Положення  визначено перелік символіки , за використання якої повинен сплачуватися збір .

Згідно зі статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 N 56-93 "Про місцеві податки і збори" збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб -  0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням   місцевої символіки .

Відповідно до ст. 3 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова та статистична звітність, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому, при обрахуванні збору за право на використання місцевої символіки використовується показник доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) зменшений на суму податку на додану вартість, якщо іншого не встановлено рішенням відповідного органу місцевого самоврядування про встановлення збору за право на використання місцевої символіки.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення № 0000052201/0 від 18.04.2006р. щодо порушення ВАТ СК “Оранта-Січ” вимог ст. 12,18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” та п.2,3 рішення Запорізької міської ради  від 05.06.2002 р. № 129 “Про затвердження Положення про збір за право використання місцевої символіки”, а саме щодо донарахованого до бюджету  збору за право використання місцевої символіки та фінансових санкцій  за період з 01.10.2003р. по 01.01.2006р.  в сумі 9 072,30 грн.,  вважає правомірним.

В судовому засіданні представники відповідача просять відмовити в позові у зв’язку з викладеним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Працівниками ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ СК “Оранта-Січ” за період з 01.10.2003р. по 01.01.2006р., про що складений акт №5442201/02307292 від 10.04.2006р.

Зокрема, за висновками вказаного акту документальною перевіркою встановлено порушення:

- ст. 12,18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993 р. №56-93 та п.2,3 рішення Запорізької міської ради  від 05.06.2002р. № 129 “Про затвердження Положення про збір за право використання місцевої символіки”.

В п.2.11 акту зазначено, що підприємство на протязі ІV кварталу 2003р., 2004р. та 2005р.  не  нараховувало та не надавало розрахунки збору за право використання місцевої символіки, а саме за комерційне використання в назві підприємства - слова “Січ” (згідно переліку символіки, за використання якої повинен сплачуватися збір (додаток 3 до вищевказаного Положення)  в розмірі 0,1 відсотка вартості наданих страхових послуг з використанням символіки, в результаті чого донараховано до бюджету :

у ІV кв. 2003р. –94,0 грн . (94000 грн. х 0,1%);

у 2004р.- 1 139,7 грн. (1139700 грн. х 0,1%) ,

у 2005р.- 2 434,5 грн. (2434500 грн. х 0,1%).

18.04.2006р. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення  №0000052201/0, яким ВАТ СК “Оранта-Січ” визначено суму податкового зобов’язання за платежем: “Збір на право використання місцевої символіки, код платежу: 16011100” в сумі 9 072, 30 грн. (у тому числі за основним платежем              3 668, 20 грн., штрафні (фінансові) санкції 5 404, 10 грн.).

В порядку адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення не переглядалося.

25.04.2006р. позивач звернувся за захистом своїх інтересів до господарського суду Запорізької області.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Встановлені в акті перевірки №5442201/02307292 від 10.04.2006р. фактичні обставини справи в частині визначення вартості наданих позивачем страхових послуг у  4 кварталі 2003р., у 2004 році та у 2005 році підтверджені матеріалами справи (зокрема, запереченнями від 10.04.2006р. №877 до акту перевірки)  і не заперечуються сторонами в суді.

Згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть   не доказуватися перед судом,  якщо проти цього не заперечують сторони і  в  суду  не  виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Спір між сторонами точиться виключно щодо факту використання (невикористання) Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Оранта-Січ” місцевої символіки та правомірності нарахування податковим органом збору за право використання місцевої символіки та штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.1, 17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно пункту 9 частини 2 ст.15 Закону України від 25.06.1991р. №1251-II “Про систему оподаткування” до місцевих зборів (обов’язкових платежів) належить збір за право використання місцевої символіки.

Частиною 3 цього ж Закону встановлено, що місцеві податки і збори  (обов'язкові  платежі),  механізм справляння   та   порядок  їх  сплати  встановлюються  сільськими, селищними,  міськими радами  відповідно  до  переліку  і  в  межах граничних  розмірів  ставок,  установлених  законами  України. При цьому  податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами  за  наявності  об'єктів  оподаткування  або  умов, з якими пов'язане  запровадження  цих  податків  і зборів.

Рішенням Запорізької міської ради від 05.06.2002р. №129 затверджено Положення про збір за право використання місцевої символіки, а саме визначено механізм справляння, порядок сплати збору та відповідальність і контроль за надходженням збору до бюджету міста Запоріжжя.

Додатком 3 до Положення про збір за право використання місцевої символіки встановлений “Перелік символіки, за використання якої повинен сплачуватися збір”, а саме:

1.          Герб міста Запоріжжя.

2.          Художнє та фото-зображення Дніпрогесу.

3.          Назви та зображення о. Хортиця, Січ, Байда, Дніпровські пороги, Великий Луг, Запорізький дуб, Всеукраїнське свято гумору “Весела Січ”.

4.          Історична символіка запорізького козацтва.

5.          Словосполучення “Запорізький міський”, “Запорізький муніципальний”, “Запорізький регіональний”, які використовуються у власних назвах підприємств (крім підприємств міської комунальної власності).

При використанні емблеми Всеукраїнського свята гумору “Весела Січ” допустимі зміни у частині кольору, розміру, року на емблемі, а також внесення написів, що рекламують товаровиробників та їх продукцію.

Згідно ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. №56-93 “Про місцеві податки і збори” збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян,  які  використовують  цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки  (герба  міста  або іншого  населеного  пункту,  назви  чи  зображення  архітектурних, історичних пам'яток)  видається  відповідними  органами  місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору  за  право  на  використання  місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб  - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих  послуг  з використанням  місцевої  символіки,  з  громадян,  що   займаються підприємницькою     діяльністю,    -    п'яти    неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, системний аналіз наведеного законодавства та підзаконних нормативних актів свідчить про безпідставність висновку податкового органу про використання позивачем місцевої символіки у зв’язку з наявністю в назві буквосполучення “Січ”.

В самому “Переліку символіки, за використання якої повинен сплачуватися збір” (додаток 3 до Положення про збір за право використання місцевої символіки) Запорізькою міською радою, зокрема, вказано про:

1)          назву та зображення “Січ”;

2)          назву та зображення “Всеукраїнське свято гумору “Весела Січ”;

3) застереження щодо того, що “При використанні емблеми Всеукраїнського свята гумору “Весела Січ” допустимі зміни у частині кольору, розміру, року на емблемі, а також внесення написів, що рекламують товаровиробників та їх продукцію.

Будь-які інші посилання на слово “Січ” в будь-якому контексті в даному переліку відсутні.

Зазначене беззаперечно свідчить про те, що потребує отримання дозволу використання саме назви та зображення слова “Січ”, назви та зображення словосполучення “Всеукраїнське свято гумору “Весела Січ” з відповідними застереженнями щодо емблеми “Всеукраїнське свято гумору “Весела Січ”.

Будь-які інші словосполучення з використанням слова “Січ” чи абревіатури “Січ” до зазначеного Переліку не відносяться.

Про це свідчить і те, що в противному випадку в Переліку достатньо було б вказати “назва та зображення “Січ” і не зазначати додатково (оскільки це було б зайвим) назву та зображення “Всеукраїнське свято гумору “Весела Січ” та застереження щодо використання емблеми Всеукраїнського свята гумору “Весела Січ”.

Крім того, в пункті 5 Переліку вказано про словосполучення “Запорізький міський”, “Запорізький муніципальний”, “Запорізький регіональний”, які використовуються у власних назвах підприємств (крім підприємств міської комунальної власності). Але про словосполучення з назвою “Січ”, які використовуються у власних назвах підприємств, в наведеному Переліку не йдеться.

Приймаючи рішення на користь ВАТ СК “Оранта-Січ” господарський суд зазначає також наступне.

Обов’язковою умовою сплати та нарахування збору за право на використання місцевої символіки згідно ст.12 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” є використання цієї символіки з комерційною метою.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя не довела в суді правомірність висновків, викладених в акті перевірки №5442201/02307292 від 10.04.2006р., щодо отримання ВАТ СК “Оранта-Січ” страхових послуг у ІV кв. 2003р. в сумі 94 000, 00 грн., у 2004 році в сумі 1 139 700, 00 грн., у 2005 році в сумі 2 434 500, 00 грн. саме (і виключно) за використання своєї назви - ВАТ СК “Оранта-Січ” взагалі і буквосполучення “Січ” зокрема.

В той же час, згідно акту перевірки  №5442201/02307292 від 10.04.2006р. (аркуш 2 акту) податковим органом встановлено, що ВАТ СК “Оранта-Січ” засновано згідно з рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України в Запорізькій області від 01.09.1994р. №681 у процесі корпоратизації Запорізької обласної дирекції НАСК “Оранта” відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.06.1994р. №438-р. Підприємство зареєстровано 30.09.1994р. Запорізькою міською радою народних депутатів за №513-р.

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові  акти  не  мають зворотної дії в часі, крім випадків,  коли  вони  пом'якшують  або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з принципу верховенства права, та враховуючи, що ВАТ СК “Оранта-Січ” заснована 01.09.1994р., а рішення Запорізької міської ради №129, яким затверджено “Положення про збір за право використання місцевої символіки” та “Перелік символіки, за використання якої повинен сплачуватися збір”, прийнято 05.06.2002р., не може діяти відносно позивача ні за яких обставин в частині назви та зображення “Січ”.

Таким чином, висновки податкового органу про те, що ВАТ СК “Оранта-Січ” в порушення ст. 12,18 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” та п.2,3 рішення Запорізької міської ради  від 05.06.2002р. № 129 “Про затвердження Положення про збір за право використання місцевої символіки” на протязі ІV кварталу 2003р., 2004р. та 2005р.  не  нараховувало та не надавало  розрахунки збору за право використання місцевої символіки,  а саме за комерційне використання в назві підприємства - слова “Січ”, є безпідставними.

Таким чином, відсутність підстав для донарахування податкового зобов’язання за платежем: “Збір за право використання місцевої символіки, код платежу 16011100” в сумі 3 668, 20 грн. обумовлює відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до підпунктів 17.1.1, 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя спростовуються вищевикладеним.  

Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому господарський суд приймає до уваги наступне.

Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;

3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1 700 гривень.

Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 3, 40 грн.

При зверненні до господарського суду позивач сплатив за платіжним дорученням №242 від 25.04.2006р. 85,00 грн.

За таких обставин господарський суд роз’яснює позивачу вимоги ч.2 ст.89 КАС України: судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом (в даному випадку - це 81, 60 грн.), повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як зазначено в Преамбулі цієї постанови, вона прийнята відповідно до ст.47-1 ГПК України.

Оскільки справа розглядається і судове рішення приймається в порядку КАС України, а при розгляді справ адміністративної юрисдикції в порядку адміністративного судочинства сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не передбачена, суд роз’яснює позивачу, що для повернення сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу він має право звернутися  до ДП “Судовий інформаційний центр”.

Керуючись ст. 87-98, 158-163, 167 КАС України, суд                                                                                            

ПОСТАНОВИВ:

1.      Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.  Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 18.04.2006р. №0000052201/0.

3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Січ” (69104, м. Запоріжжя, вул. Маліновського, 16, р/р 265044791 в Космічному відділенні ЗОД АППБ “Аваль” м. Запоріжжя, МФО 313827, ЄДРПОУ 02307292) судові витрати –судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення   постанови  у  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       

            

Суддя                                                   Соловйов В.М.

Постанова виготовлена в повному обсязі 21.06.2006р.