ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 р. Справа № 804/1637/15

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання – Германюк Т.В., за участю представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом           Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Терни - Сервісмонтаж»

про                     стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терни - Сервісмонтаж» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені в сумі 50040 грн. 77 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року, у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

18.11.2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року дану справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем самостійно не сплачені адміністративно-господарські санкції та пеня за 3 робочих місць, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на підприємства покладено обов’язок створювати робочі місця для інвалідів, а не обов’язок по їх розшуку та працевлаштуванню. Вважає, що підстави для нарахування штрафних санкцій та пені відсутні, оскільки відповідачем були вжиті всі можливі дії для працевлаштування інваліду, а саме, про наявність у 2012 році вакантних місць щомісячно подавалися звіти за формою № 3-ПН. З огляду на вищевказане, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терни - Сервісмонтаж» є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону України»Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі – Закон), встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших, передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що згідно зі звітом за формою № 10-ПІ за 2012 рік, поданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Терни - Сервісмонтаж» середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Товариства в зазначений період склала 364 особи. Відповідно, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених за вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» , складає 15 осіб, а фактично у відповідача працювало 12 інвалідів. Звіти ж про наявність вакансій, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, за формою № 3-ПН подавалися відповідачем не щомісяця, як того вимагає стаття 20 Закону України «Про зайнятість населення», а лише п'ять разів на рік: 9 квітня, 16 травня, 10 липня, 1 серпня та 17 жовтня.

Водночас, за період з січня по березень, у вересні та з листопада по грудень 2012 року судом не встановлено ні факту подання відповідачем до Тернівського районного центру зайнятості міста ОСОБА_3 звітів за формою №3-ПН щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів за вказаний період, ні факту виконання ним в цей період нормативу із створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем не виконано вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, тому, адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховані позивачем правомірно, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терни - Сервісмонтаж» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції в сумі 50030 грн. 76 коп. (п’ятдесят тисяч тридцять гривень сімдесят шість копійок) та пеню в сумі 10 грн. 01 коп. (десять гривень одна копійка).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 24.02.2015 року.

Суддя ОСОБА_4