АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року колегія суддів судової, палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Бєлан Н.О.,
суддів - Слинька С. С. , Британчука В.В.,
за участю прокурора - Петренко О.І.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Києва, громадянин, України,
мешканець АДРЕСА_1, судимий: 06 червня 2000 року по ст. 141 ч. 2 КК України (1960 року) на 1 рік позбавлення волі; 24 вересня 2001 року по ст. 229-6 ч. 1 КК України (1960 року) на 1 рік позбавлення волі; 21 січня 2003 року по ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. З Закону України "Про амністію" від 11 липня 2003 року звільнений від відбування покарання 06 лютого 2004 року; 10 жовтня 2005 року по ст. ст. 15, 185 ч. 2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. 20 жовтня 2006 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 2 місяці 10 днів,
засуджений по ст. ст. 15, 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 09 вересня 2007 року, приблизно о 15 год. 35 хв., перебуваючи в підземному переході біля станції метро "Героїв Дніпра", вчинив замах на повторне таємне викрадення майна ОСОБА_2 на загальну суму 602 грн., проте не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.
У своїй апеляції засуджений, не оспорюючи кваліфікації його дій та фактичні обставини вчиненого злочину, вказуючи про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, оскільки суд не врахував його щире каяття, а також те, що злочин він вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних
Справа № 11а- 397 Категорія КК: 186 ч. 2 Головуючий у першій інстанції - Гриненко О.І. Доповідач - Слинько С. С.
2
обставин, просив вирок суду змінити та призначити покарання з застосуванням ст. 69 КК'України у вигляді 2 років позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляції засудженого та просила вирок залишити без змін, засудженого, який підтримав свою апеляцію та просив вирок суду в частині призначення покарання змінити, призначити йому більш м'яке покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, судова колегія вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчинені замаху на повторне викрадення чужого майна є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними у справі доказами в їх сукупності, які не оспорюються ніким з учасників судового процесу.
Зазначеним діям ОСОБА_1 суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував їх по ст. 15, ст. 185 ч. 2 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу.
Доводи апеляції засудженого з приводу неврахування судом при призначені покарання як обставин, які пом'якшують покарання, а саме, щирого каяття та скоєння злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин колегія суддів визнає необгрунтованими та неспроможними з таких підстав.
Так, засуджений не визнавав себе винним у вчиненні замаху на викрадення майна потерпілої у встановленій судом сумі, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове визнання ним своєї вини.
Твердження засудженого про вчинення ним злочину внаслідок тяжких сімейних обставин є безпідставними.
Так, його мати, яка є інвалідом, знаходиться на повному державному утриманні
(а.с. 113).;
Сам же засуджений, після виявлення у нього захворювання на туберкульоз у червні 2002 року, до протитуберкульозного диспансера більше не з'являвся (а.с. 1.14).
В зв'язку з викладеним, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого та пом'якшення покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова колегія
ухвалила:
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 18 грудня. 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію без задоволення.