ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.06 Справа № 14/132/06
Суддя Хоролець Т.Г.
За позовом Комунального підприємства “Люцернянський сількомунгосп”,
с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області
До відповідача Люцернянська сільська рада, с. Люцерна Вільнянського району Запорізької області
Про стягнення 151832,60 грн.
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Від позивача – Амлін В.А., директор, рішення №1 від 26.05.2003
Від відповідача – Меняйло Ю.Г., голова, посвідчення №1 від 25.04.2006
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов з вимогою стягнути з відповідача збитки в сумі 151832,60 грн.
07.04.2006 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №14/132/06, судове засідання призначено на 11.05.2006. Розгляд справи відкладався до 31.05.2006, 06.06.2006.
У судовому засіданні 06.06.2006 за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним: 27.12.2003 рішенням Люцернянської сільської ради затверджені тарифи на питну воду для населення сіл Люцернянської сільської ради з 01.01.2004 у розмірі 1,80 грн. за 1 куб.м. В зв’язку з підвищенням цін на паливо, підвищення мінімальної заробітної платні, позивач перерахував тарифи за спожиту воду, яка повинна складати 2,80 грн. за 1 куб.м. та направив розрахунки економічно обґрунтованих цін на розгляд Люцернянської сільської ради 22.05.2005. До цього часу запропоновані нові тарифи не розглянуті та не затверджені, через не затвердження нових економічно обґрунтованих цін на воду позивач поніс збитки в розмірі 151832,60 грн. та має заборгованість перед КП “Водоканал” в сумі 180 тис. грн. На підставі ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” просить стягнути з відповідача збитки в сумі 151832,60 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” затвердження тарифів віднесено до компетенції виконавчих комітетів, між позивачем та відповідачем не вкладалися будь-які договори про постачання води населенню, згідно п.3.6 Статуту відповідача держава і сільська рада не відповідають по зобов’язаннях підприємства, заборгованість відповідача перед КП “Водоканал” є результатом неприйняття дієвих заходів щодо неплатників, п.5 ст.31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що відшкодування втрат підприємств, пов’язаних з затвердженням цін нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, передбачається у відповідному місцевому бюджеті, в бюджеті на 2006 рік ці кошти не передбачені.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
В заявленому позові Комунальне підприємство “Люцернянський сількомунгосп” (позивач у справі) просить стягнути з Люцернянської сільської ради (відповідач у справі) збитки в розмірі 151832,60 грн.
Під збитками, за визначенням ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки відшкодовуються учасником господарських відносин при порушенні господарського зобов’язання: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності, можливо лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторона. Суб’єктом є боржник, об’єктом - зобов'язальні правовідносини, в які вступають кредитор і боржник, суб’єктивну сторону складає вина. Об’єктивну сторону правопорушення утворюють: наявність збитків в майновій сфері кредитора; протиправна поведінка, що виразилася в невиконанні чи неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.
Сторони по справі не знаходяться в договірних відносинах.
Звернувшись до суду з вимогою про стягнення збитків, позивач посилається на ст. 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Зазначеною статтею визначено порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а саме: виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті. Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.
Як вбачається зі змісту ст. 31 Закону відшкодовується різниця між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Таким чином, ціни/тарифи повинні бути затверджені, але нижчі від економічно обґрунтованих.
27.12.2003 рішенням Люцернянської сільської ради затверджені тарифи на питну воду для населення сіл Люцернянської сільської ради з 01.01.2004 у розмірі 1,80 грн. за 1 куб.м. на підставі розрахунку економічного обґрунтування цін, виконаних позивачем. В подальшому ціни/тарифи не переглядалися та не затверджувалися, отже вважати затверджені 27.12.2003 тарифи у розмірі 1,80 грн. нижчими ніж економічно обґрунтовані, безпідставно.
В задоволенні позову з зазначених підстав відмовляється.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України суд,
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Т.Г.Хоролець
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 19.06.2006