ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              15.06.06                                                                             №   27/542-АП

суддя     Дроздова С.С.

 За позовом  Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство № 12327”, м. Запоріжжя

до Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про зобовязання зарахувати в рахунок майбутніх платежів страхові внески на суму 36 057,15 грн.

     

                                                                            С у д д я     Дроздова С.С.

                                                                            Секретар судового засіданні Громова У.І.

За участю представників:

Від позивача:  Світлицький Д.А., юрист, дов. № 8 від 04.02.05р., Захаров Ю.В., дов. № 928 від 23.12.05 р.

Від відповідача: Глущенко А.М., спеціаліст 1-ї категорії відділу з виплати пенсій, дов. № 767/09 від 17.03.06 р.

01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та  перехідні  положення“ КАС України,  позовна заява розглядається в порядку,  встановленому цим Кодексом.

У судовому засіданні, відкритому 16 грудня 2005 року, розгляд справи відкладався. З метою надання додаткових доказів для всебічного та об’єктивного розгляду спору, у судових засіданнях оголошувались перерви, про що зазначено у протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 01.02.2006 р. провадження у справі 27/542-АП зупинено у зв’язку з призначенням судової експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідницькому інституту судових експертиз ім. Бокаріуса.

17.04.06 р. провадження у справі № 27/542-АП поновлено та призначено судове засідання на 23.05.06 р.

Ухвалою суду від 23.05.06 р. розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Відповідно до статті  167 ч. 4  Кодексу  адміністративного судочинства України  у судовому засіданні 15.06.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Суд повідомив сторонам час виготовлення постанови в повному обсязі –20.06.2006 року. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п’ять днів.          

           Суспільні відносини, що виникають при здійсненні адміністративного судочинства є специфічними і полягають у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суспільні відносини у сфері здіснення правосуддя у  адміністративних справах виникають з метою розгляду  адміністративних справ за позовом зацікавленої особи та з метою захисту прав, свобод та охоронюваних правом інтересів фізичних  юридичних осіб та прав і інтересів юридичних осіб. Таким чином предметом адміністративного процесуального права у сфері здійснення адміністративного судочинства є правовідносини, що складаються у зв’язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист. Особливістю даних відносин є те, що вони пов’язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб’єктів у сфері публічно-правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

01 грудня 2005 року Відкрите акціонерне товариство “Автотранспортне підприємство № 12327”м. Запоріжжя звернулося до господарського суду з адміністративним позовом до  Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя, просить зобовязати відповідача зарахувати в рахунок майбутніх платежів страхові внески на суму 36 057 грн. 15 коп.

05.12.2005р. відкрито провадження у адміністративній справі № 27/542-АП та з метою з'ясування можливості врегулювання спору до  судового  розгляду справи, забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку, судом було призначене попереднє судове засідання на 16.12.2005р., витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.

У попередньому судовому засіданні 16.12.2005р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, зазначених у позові.

14.12.05р. відповідач надіслав на адресу суду письмові заперечення, проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. Позивач у засіданні суду ознайомився з доводами, викладеними у запереченнях відповідача.

Сторони у попередньому судовому засіданні 16.12.2005р. надали письмову заяву згідно якої погодилися про закінчення попереднього засідання у справі № 27/542-АП та початку судового розгляду справи.

На підставі ч. 3 ст. 121 КАС України розпочато судовий розгляд справи № 27/542-АП.

У судовому засіданні 16.12.05 р. позивач зазначив, що 31 жовтня 2005 року Управлінням Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена позапланова документальна перевірка ВАТ “Автотранспортне підприємство № 12327”, відносно своєчасності і повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.2002 року по 31.10.2005 року.

За результатами проведення  даної перевірки був складений Акт б/н від 31.10.2005 року, згідно якого ВАТ “Автотранспортне підприємство № 12327” порушено п. 3.1., п. 3.2. Інструкції Пенсійного фонду України “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами організаціями та громадянами збору на обовязкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України” № 16-6 від 19.10.2001 р., п. 4.1., п. 4.2. Інструкції Пенсійного фонду “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” № 21-1 від 19.12.2003 р. Платником невірно визначено суми витрат (ФОП) та суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, на які нараховуються внески (збір) у розмірі 32 % та 4 %. Зайво нараховані страхові внески (збір) за тарифом 32 % у суму 36 815,57 грн., донараховано страхові внески (збір) за тарифом 4 % у сумі 4 598,76 грн. Переплата по збору за період 1997 –2002 р.р. не врахована у звязку із пропуском строку –1 095 днів.

З висновками Управління Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя, викладеному в Акті б/н від 31.10.2005р., позивач не згоден в повному обсязі, та вважає його таким, що винесений в порушення норм законодавства, внаслідок чого суми надмірно сплаченого збору  підлягають зарахуванню в рахунок сплати майбутніх платежів.          

14.12.05 р. відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому   зазначив наступне: Управління Пенсійного фонду України  в Комунарському районі м. Запоріжжя неодноразово проводило перевірки ВАТ “Автотранспортне підприємство № 12327” –23.12.1998 року, 14.09.2000 року, 25.11.2002 року, 20.07.2005 року.  За результатами перевірок не були виявлені підстави для перерахунку ФОП за 4 %.

На підставі заяви, направленої до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя генеральним директором ВАТ “АТП № 12327” (вхід. № 1625 від 27.09.2005 року) була призначена позапланова перевірка ФОП працюючих інвалідів ВАТ “АТП № 12327”.

За результатами перевірки (акт перевірки № 123 від 31.10.2005 року) встановлено, що дійсно в штаті ВАТ “АТП № 12327” працювали працівники, які згідно завірених копій виписок актів огляду МСЕК мали групи інвалідності (такі дані не надавалися працівникам УПФУ під час раніше проведених перевірок). Сума зайво нарахованих внесків (збору) за період з 01.09.2002 року по 30.09.2005 року (з урахуванням строку –1 095 днів) в розмірі 32 216,81 грн. повернута страхувальнику –ВАТ “АТП № 12327”.

При прийнятті рішення  про повернення помилково сплачених внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування Управління Пенсійного фонду України  керувалося  ст. 15 п.15.3 п.п 15.3.1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 року, оскільки згідно прикінцевих положень Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року  до приведення законодавства України у відповідність до Закону 1058. Закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а також тому що п. 13 ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року та п. 11.17 розділу 11 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. за № 21-1. зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за № 64/8663 періоди, за які повертаються помилково сплачені страхові внески не визначено.

Відповідач вважає, правомірним рішення про повернення помилково сплачених сум з урахуванням строку в 1 095 днів, з дня поданої заяви про таку переплату.

Підстави для зарахування надмірно сплачених внесків ВАТ “Автотранспортне підприємство №12327” в розмірі 36 057 грн. за період 1997 рік –по 01.09.2002 року в УПФУ відсутні. (Письмовий відзив відповідача знаходяться в матеріалах справи).

У судових засіданнях, відкритих 16.01.06 р., 30.01.06 р. та 31.01.06 р. оголошувалися перерви для надання сторонами додаткових доказів у справі.

31.01.06р. у судовому засіданні позивач надав заперечення на відзив до позовної заяви, вважає, що твердження відповідача про відсутність підстав для зарахування надмірно сплачених внесків ВАТ “АТП № 12327” в розмірі  36057,15 грн. за період з 1997 року по 01.09.2002 року є помилковим, що суперечить законодавству України.

01.02.06 р. судовий розгляд справи 27/542-АП продовжено.

01 лютого 2006 року  представник позивача, у судовому засіданні, надав письмове клопотання, в якому зазначив: в процесі судового засідання у сторін з метою зясування обставин, що мають значення для справи, виникла необхідність у визначенні розміру надмірно сплаченого ВАТ “АТП № 12327” збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період 1997 –2005 роки.

Позивач просить відповідно до ст.ст. 49,51,81 КАС України призначити проведення судової  експертизи. На вирішення судовому експерту поставити наступне питання: визначити розмір надмірно сплаченого Відкритим акціонерним товариством “Автотранспортне підприємство № 12327” збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період 1997 –2005 роки з розбивкою щомісячно; доручити проведення судової бухгалтерської експертизи Харківському науково-дослідницькому інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, що знаходиться за адресою: 61177, м. Харків, вул. Золочевська,  8-а.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2006 р. провадження у адміністративній справі № 27/542-АП зупинено для проведення судової експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідницькому інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса.

13.04.2006 р. за вх. № 02-6/8993, на адресу господарського суду Запорізької області надійшов висновок судово-економічної експертизи № 1231 від 28.03.06 р. у справі № 27/542-АП від Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Бокаріуса.

Для розгляду спору у справі № 27/542-АП по суті провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 23.05.2006 р.

23.05.06 р. відповідач у судове засідання не з’явився. Ухвалою суду від 23.05.06 р. розгляд справи відкладався та призначено судове засідання на 15.06.06 р.

15.06.06 р. судовий розгляд справи продовжено.

До початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Судом оголошено про відкриття судового засідання. Також, оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які  прибули в судове засідання, їхні права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Частиною судового розгляду справи після підготовчої виступає розгляд справи по суті. Ця частина займає головне місце серед інших етапів судового розгляду справи, оскільки її ціллю є встановлення і перевірка фактичних обставин адміністративної справи.

Після доповіді головуючого судді у справі суд заслухав пояснення представників позивача та пояснення представника  відповідача та третіх осіб.  

Позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив:

31.10.05 р. Управлінням Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена позапланова документальна  перевірка ВАТ “АТП № 12327”, відносно своєчасності і повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.09.02 р. по 31.10.05 р.  

За результатами проведення даної перевірки був складений Акт б/н від 31.10.05 р., згідно якого ВАТ “АТП № 12327” порушено п. 3.1., п. 3.2 Інструкції Пенсійного фонду України “Про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України” № 16-6 від 19.10.01 р., п. 4.1., п. 4.2. Інструкції Пенсійного фонду України “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” № 21-1 від 19.12.03 р. платником невірно визначено суми витрат та суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, на які нараховуються внески у розмірі 32% та 4 %. Зайво нараховані страхові внески за тарифом 32 % у сумі 36 815,57 грн., донараховано страхові внески за тарифом 4 % у сумі 4 598,76 грн. переплата по збору за період 1997 р. –2002 р. не нарахована у зв’язку із пропуском строку –1 095 днів.  

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 20 Закону України “Про систему оподаткування” в редакції від 17.12.98 р. № 320-ХІУ, дія цього закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 14 закону України “Про систему оподаткування” в редакції від 16.01.03 р., до загальнодержавних податкових платежів входив збір на обов’язкове соціальне страхування.  

У зв’язку з прийняттям Законів України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 16.01.03 р. № 429-ІУ з Закону України “Про систему оподаткування”, виключено п. 16 ч. 1 ст. 14.

Збір на обов’язкове соціальне страхування з 16.01.03 р. перестав бути податковим платежем, тобто змінив свою правову природу.

Відповідно, у Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі після 16.01.2003 р. відсутні податкові зобов’язання щодо сплати такого збору, оскільки відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 податкове зобов’язання  - зобов’язання платників податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими Законами України.

Посилання відповідача на п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є недоцільним, оскільки в спірному випадку положення вищезгаданого закону застосуванню не підлягають.

Так, наведеною нормою передбачається, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Слід відмітити, що п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  визначає можливість повернення  (відшкодування) податків, зборів (обов’язкових платежів), а збір на обов’язкове соціальне страхування не є на податком, ні збором (обов’язкових платежів). Крім того, наведена норма має відсильний характер на норми, які визначають можливість, порядок повернення платежів, і закріплені саме в податкових законах, а не в Законах України, які регулюють правовідносини у сфері соціального страхування.

У відповідності зі ст. 13 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 р. (із змінами та доповненнями станом на 11.10.05 р.), суми надміру сплачених чи помилково сплаче6них страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.    

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2006 р. провадження у адміністративній справі № 27/542-АП зупинено для проведення судової експертизи, проведення якої доручено Харківському науково-дослідницькому інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса.  

13.04.2006 р. за вх. № 02-6/8993, на адресу господарського суду Запорізької області надійшов висновок судово-економічної експертизи № 1231 від 28.03.06 р. у справі № 27/542-АП від Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. Бокаріуса.

Як зазначено експертом, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 1231, з 29.07.97 р. набрав чинності Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.97 р. № 400/97-ВР. Цей Закон визначає порядок справляння та використання збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” “для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотки від об’єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства”.

З 20.03.1997 р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.97 р. № 77/97-ВР. Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.

Пункт 16 ст. 14 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування” передбачає, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

З 01.04.01 р. набрав чинності Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00 р. Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Пункт 15.3.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” передбачає: “Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, термін повернення або відшкодування надміру сплаченого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, законодавчо передбачений не більше 1095 днів з дня переплати, або з дня отримання права на відшкодування.

З 01.01.04 р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.03 р. Цей закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до даного Закону.

Статті 1, 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачають: “страхові внески –кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього закону.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство”

З наведеного випливає, що вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00 р. (спеціального закону з питань оподаткування) не поширюються на порядок сплати страхових внесків до системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, передбачений закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.03 р.

Згідно з вимогами п. 13 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.03 р. (із змінами та доповненнями): “суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням пенсійного фонду”.

У відповідності з вимогами п. 11.17 “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 р. № 21-1: “Суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків”.

Дана Інструкція розроблена відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІУ від 09.07.03 р. (із змінами та доповненнями) та Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.97 р. (із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні 15.06.2006 р., на підставі статті 151 КАС України суд закінчив з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів –ст.152 КАС України.

Судові дебати –частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Позивач обґрунтовуючи  свою правову позицію –посилався лише на обставини і докази, які викладені у позовній заяві та були досліджені у судових засіданнях.

Відповідач під час судових дебатів проти адміністративного позову не заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому визнав позовні вимоги у повному обсязі у присутності представників позивача (відзив міститься у матеріалах справи).

Промовці від реплік відмовились.

Після судових дебатів, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вступної та резолютивної частини постанови суду.

На підставі статті 167 ч.4 КАС України –суд має право проголосити лише вступну та резолютивну частини постанови суду. Суд повідомив усіх учасників адміністративного процесу про час виготовлення постанови суду в повному обсязі –20 червня 2006 року. Частина 4 ст.167 КАС України має вагоме значення для обчислення початку перебігу строку апеляційного оскарження відповідно до ст. 186 КАС України.

Процесуальні документи, якими у відповідності до приписів статті 158 КАС України вирішується спір по суті, приймаються іменем України та негайно після закінчення судового розгляду. Це повною мірою витікає з приписів ч.5 ст.124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, де зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Господарський суд, дійшов висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі зобов’язано зарахувати в рахунок майбутніх платежів страхових внесків на суму 36 057 грн. 15 коп.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено  у повному обсязі та судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту;

3) розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1 700 гривень.

Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 3, 40 грн.

При зверненні до господарського суду позивач сплатив за платіжним дорученням № 201 від 30.11.2005р. 85,00 грн.

За таких обставин господарський суд роз’яснює позивачу вимоги ч.2 ст.89 КАС України: судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом (в даному випадку - це 81,60 грн.), повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Що стосується сплати позивачем 118, 00 грн. в якості оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 411 від 29.03.2002р. “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як зазначено в Преамбулі цієї постанови, вона прийнята відповідно до ст.47-1 ГПК України.

Оскільки справа розглядається і судове рішення приймається в порядку КАС України, а при розгляді справ адміністративної юрисдикції в порядку адміністративного судочинства сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не передбачена, суд роз’яснює позивачу, що для повернення сплаченої суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу він має право звернутися  за адресою: 03057 м. Київ пр. Перемоги, 44 ДП “Судовий інформаційний центр”.

          Керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, 49, 51, ст. 94, 121 ч.3, ст. 158 –166, 167 ч. 4 КАС України, суд

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя зарахувати в рахунок майбутніх платежів страхових внесків на суму 36 057 (тридцять шість тисяч п’ятдесят сім) грн. 15 коп.

Присудити на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Постанову підписано 20.06.06 р.

                    Суддя                                                               С.С. Дроздова

Згідно з оригіналом:

Помічник судді                                    О.М. Бєляєва

              Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.                                              

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Заява   про   апеляційне  оскарження  ухвали  суду  першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи,  яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне  оскарження  обчислюється  з дня  отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається  протягом  десяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.