Справа № 2-581/11

У Х В А Л А

"14" вересня 2011 р. суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Омелюх В.М., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач у поданій до суду належним чином оформленій заяві в порядку забезпечення позову просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частину нерухомого майна, в с.Малокалинівка по вул. Центральній,25 Солонянського району Дніпропетровської області, що належить на праві власності відповідачеві, а також з метою виявлення іншого майна, яке належить відповідачеві, направити запити до ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, до Дніпропетровського МБТІ Дніпропетровської області обласної Ради із зазначенням про необхідність надання у відповіді відомостей щодо балансової/інвентаризаційної вартості виявленого майна, до ДПІ м. Дніпропетровська з метою виявлення наявності та реквізитів відкритих в установах банків рахунків відповідачем, а у разі виявлення іншого майна накласти арешт на нерухоме та рухоме майно відповідача в розмірі позовних вимог та обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду по даній справі.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до позовної заяви документи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви з наступних підстав.

Відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому визначеного ЦПК України порядку розгляду заяв щодо вжиття заходів забезпечення позову не передбачена можливість чи обов’язок суду здійснювати розшук належного божнику майна та направляти запити до відповідних органів та організації щодо наявності у відповідача будь-якого майна, яке належить йому на праві приватної власності, про що просить позивач. Без наявності інформації щодо майна відповідача неможна зробити висновок про наявність у відповідача на праві власності того чи іншого майна, щодо якого можуть бути вжиті заходи забезпечення позову, співмірність ціни позову та вартості такого майна, що може бути арештоване, та унеможливить виконання ухвали про забезпечення позову, а додання до заяви про забезпечення позову копії першого аркушу технічного паспорта на житловий будинок, який не є правовстановлюючим документом, не свідчить про наявність у відповідача на праві власності зазначеного нерухомого майна. Не зазначено докази, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Обґрунтованість заяви про забезпечення позову визначеними відповідно до вимог закону доказами не доведена, а посилання позивача тільки на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову, може зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення суду не дає суду підстави вжити заходи забезпечення позову у вигляді арешту щодо ? частину житлового будинку в с.Малокалинівка по вул.Центральній,25 Солонянського району Дніпропетровської області, відносно якого відсутні докази належності такого майна на праві власності відповідачеві, тим самим безпідставно позбавивши його права користування цим майном до вирішення по суті цивільно-правового спору.

Крім того, у випадку застосування зазначених позивачем заходів забезпечення позову обмеження відповідача у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань будуть порушені не тільки майнові, але і конституційні права відповідача, оскільки порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України “Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України”. Крім того, положеннями ст.6 зазначеного закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, або він ухиляється від зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Законом України “Про Державну прикордонну службу”п.8 ст.19 встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань, покладається запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволяється в'їзд в Україну, або, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, в тому числі і за дорученням правоохоронних органів. За змістом п.4 ст.20 цього закону саме на органи прикордонної служби покладено завдання з'ясовувати підстави в'їзду або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб, яким за мотивованим рішенням суду (не ухвалою) та правоохоронних органів не дозволяється або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Позивач також не обґрунтовує необхідність забезпечення позову у вигляді саме тимчасового обмеження відповідача у праві виїзду за межі України, оскільки позивачем не доведена та обставина, що відповідач дійсно має намір виїхати за кордон, а також взагалі не зазначені причини, у зв’язку з чим потрібно забезпечити позов, а наведено лише обставини позову про стягнення суми.

Відсутність зазначених відомостей в заяві позбавляє суд дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також робити неможливим виконання відповідної ухвали.

Таким чином, вважаю необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153, 208-210 ЦПК України,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства “Ерсте Банк”до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Головуюча: суддя