ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа №2-371/09

Кат. 34

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 лютого 2009 року Ленінський районний суд м.Севастополя у складі:

головуючого судді – Балюкової К.Г.

при секретарі –     Родичевій Г.В., Усатій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 до ТОВ «Транспас», ОСОБА_3, Моторного (транспортного) страхового бюро України в м. Севастополі про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вимогами в інтересах неповнолітньої дочки до відповідачів про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1000 грн., та моральної шкоди в сумі 5000 грн., яка була їй причинена у зв’язку з ДТП 07.03.2008 року, внаслідок якого її дочці з вини водія ОСОБА_3 були причинені легкі тілесні ушкодження.  

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 березня 2008 року під час поїздки її дочки у маршрутному такси в районі вул. героїв Севастополя, відбулася дорожньо-транспортна подія за участю водіїв ОСОБА_3, який керував автомашиною НОМЕР_1 та ОСОБА_4, який керував маршрутним таксі марки «Мерседес» державний номер НОМЕР_2. Внаслідок ДТП, винним у скоєнні якої визнаний водій автомашини марки «ВАЗ-2104» ОСОБА_3, її дочці були спричинені тілесні ушкодження у вигляді крізної забитої рваної рани в області верхньої губи, удару верхньої щелепи, струсу головного мозку. Зазначає, що внаслідок винних відповідача ОСОБА_3, їй спричинена матеріальна шкода у сумі 1000 грн., оскільки на вказану суму вона купувала ліки для лікування дочки, відвідування косметолога, масажиста та інших фахівців за для усунення медичних швів на лиці дочки, усунення наслідків струсу мозку та інших пошкоджень здоров’я, а також вона зазнала моральних страждань, оскільки вона як мати дитини пережила стрес, коли побачила обличчя дочки після ДТП, узнала, що дочка втратила багато крови, втрачала свідомість під час проведення хірургічної операції, хвилювалася за подальший стан обличчя дочки після зняття швів, у зв’язку з тим, що відбулося, порушився її звичайний образ життя, оскільки вона була вимушена залишити роботу та займатися відновленням здоров’я дочки, дочка у свою чергу пропустила багато занять у технікумі де навчається. Спричинену моральну шкоду оцінює у 5000 грн.                      

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав зазначених вище, просила задовольнити їх у повному обсязі.  

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з нього сум матеріальної та моральної шкоди не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, не заперечував свої винність у ДТП, пояснював що вжив всі залежні від нього заходи для урегулювання спору мирним шляхом, вибачався перед потерпілою, був готовий сплатити розумну суму відшкодування, але позивач відмовлялася її сприймати. Вказував на те, що він є учасником бойових дій, та відповідні категорії громадян звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, за рахунок відшкодування збитків від ДТП Моторним (транспортним) страховим бюро України  (далі по тексту МТСБУ).  

Представник відповідача ТОВ «Транспас», та представник відповідача МТСБУ в м. Севастополі у судове засідання не з’явились, про дату, місце і час судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчить розписка що є в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ст. 169 ч.4 ЦПК України, визнаючи наявні матеріали про права і взаємостосунки сторін достатніми, суд знаходить можливим розглянути справу у відсутність відповідачів та ухвалити рішення.    

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позов обгрунтованим та підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

 Судом встановлено, що 07 березня 2008 року мала місце ДТП на вул. Героїв Севастополя в м. Севастополі, учасниками якої були ОСОБА_4  та ОСОБА_3 21 березня  2008 року постановою Ленінського районного суду м. Севастополя ОСОБА_3 визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, оскільки ДТП сталася в зв’язку з порушенням ним Правил дорожнього руху України. Постанова ним не оскаржувалася та набрала законної сили.  

Судом також встановлено, що під час ДТП пасажиркою маршрутного такси, яке належало ТОВ «Транспас»  під керуванням ОСОБА_4  ОСОБА_2 отримані тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 438 від 24.03.2008 року, наданого в матеріали справи.

Відповідно до ст. 928 ЦК України, відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, визначається відповідно до глави 82 ЦК України, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини.

Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Вказане узгоджується з ч.1 ст. 1195, ч.1 ст. 1199 ЦК України, оскільки винна в спричиненні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я малолітньої особи, особа яка завдала цієї шкоди, повинна відшкодувати витрати на її лікування, а після досягнення потерпілою особою – учнем вісімнадцяти років, юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов’язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов’язану із втратою, або зменшенням його працездатності.

Позивачем, відповідно до ст. 61 ЦПК України, суду не надано доказів її витрат на лікування дочки після отриманих нею тілесних ушкоджень, а також у зв’язку з 17-річним віком потерпілої ОСОБА_2, яка за твердженням позивача навчалася та пропустила багато занять у зв’язку з травмою, немає підстав для відшкодування матеріальної шкоди відповідачами, та заявленої позивачем в сумі 1000 гривень, а також шкоди, пов’язаної із втратою, або зменшенням її працездатності.      

Оскільки суд вважає встановленим факт відсутності винності в ДТП від 07.03.2008 року водія маршрутного такси ОСОБА_4, та наявності вини відповідача ОСОБА_3, вина якого встановлена постановою по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, а також відсутності доказів перебування водія з ТОВ «Транспас»  в будь-яких договірних відносинах, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування спричиненої їй матеріальної та моральної шкоди вказаним підприємством, тому в задоволенні позовних вимог у цієї частині слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.ст.  23 ч.2 п.1, ч.1 ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність причинно-слідчого зв’язку між противоправними діями відповідача ОСОБА_3, та шкідливими наслідками, що наступили у вигляді ДТП, але у зв’язку з тим, що відповідач є учасником бойових дій (арк. спр. 34), та відповідно до п.п. 13.1., 39.2.1. ЗУ від 01.07.2004 року в редакції від 22.09.2005 р. «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодування збитків від ДТП винуватцями якої є учасники бойових дій здійснюється МТСБУ, до основних завдань якого відноситься здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених вказаним законом, у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне покладення відповідальності по відшкодуванню спричиненої моральної шкоди на МТСБУ.

Суд приймає до уваги доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди, оскільки заподіяння позивачу моральних страждань, порушення його звичного способу життя в зв’язку з фізичному болю, та стражданнях, які зазначала її дочка у зв’язку з ушкодженням здоров’я, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки унаслідок травми неповнолітній ОСОБА_2 вона зазнала фізичного болю, що підтверджується актом судово-медичного дослідження № 438 від 24.03.2008 року , а значить понесла і моральні страждання, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача МТСБУ м. Севастополя на користь позивача суму у розмірі 2000 грн., вважаючи, що відшкодування шкоди в такому розмірі відповідає суті позовних вимог, поведінці позивача та характеру діяння відповідача, а також узгоджується з ст. 22 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».  

    Відповідно до ст.ст.84,88 Цивільного процесуального Кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 17 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі ст.ст. 23, 928, ч.1 ст. 1166, ч.2 ст.1167, ч.5 ст.1187, 1188, 1195,1199 ЦК України, ст. 22 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 10.11, 60, 61, 212  ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в м. Севастополі на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у сумі 2000 грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в м. Севастополі на користь держави судовий збір в сумі 17 грн.

В задоволенні решті вимог -  відмовити

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд м. Севастополя шляхом подачі в Ленінський суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення і апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя              підпис

З оригіналом згідно.  

      Суддя Ленінського

районного суду м.Севастополя                        К.Г. Балюкова