Справа № 2-44/2009 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2009 року                           м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Єрмічової В.В.,    

з участю секретаря Спічко А.В.,

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_3 Стандарт" про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-          

        ВСТАНОВИВ:

    Позивачка ОСОБА_2 звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ВАТ "ОСОБА_3 Стандарт", ОСОБА_4 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 01.02.2008 року вона працювала  на посаді фахівця сектору залучення клієнтів відділу комерційного розвитку у Вінницькій області Північного регіонального управління ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт».  26.08.2008 року її було звільнено з вказаної посади наказом  № К від 03.09.2008, на підставі актів про відсутність на робочому місці 27.08.2008 року, 28.08.2008 року, 29.08.2008 року. Проте дані акти не відповідають дійсності, оскільки в ці дні позивачка знаходилася на роботі та винесені після її звільнення. Позивачка подала до суду заяву  про закриття провадження у справі в частині пред’явлення позову до ОСОБА_4 В іншій частині позовні вимоги до ВАТ "ОСОБА_3 Стандарт»  підтримує в повному обсязі. Просить змінені позовні вимоги задовольнити повністю.

     Позивачка ОСОБА_2 суду пояснила, що на підставі наказу ТОВ «ОСОБА_3 Стандарт»  від 01.02.2008 року її було прийнято на постійну роботу в  магазин «Скіф», що розташований в м. Могилів-Подільський на посаду фахівця сектору залучення клієнтів відділу комерційного розвитку у Вінницькій області Північного регіонального управління з чотирьохгодинною тривалістю робочого часу. Її безпосередніми керівниками були начальник управління північного регіонального відділення у Вінницькій області ОСОБА_5 та його заступник ОСОБА_4, які на даний час не працюють в даній установі. Конфлікт, який виник між нею та ТОВ «ОСОБА_3 Стандарт» виник через її звернення до вказаних керівників щодо уточнення розміру заробітної плати та нарахувань премії та бонусів, оскільки останні постійно ухилялись від відповіді. 02.04.2008 року вона в телефонній розмові повідомила ОСОБА_5, що має намір зателефонувати з цього приводу в бухгалтерію центрального офісу в м. Київ , на що ОСОБА_4, яка знаходилася в цей момент поруч із ОСОБА_5 відповіла, що вона в цій установі працювати не буде. Після цієї розмови їй почали надходити СМС-повідомлення з номеру мобільного телефону ОСОБА_5 із погрозами про звільнення. З цього приводу до правоохоронних органів вона не зверталась, оскільки в травні 2008 року звернулася за допомогою до начальника відділу кадрів ТОВ «ОСОБА_3 Стандарт»  м.Києва ОСОБА_6 , яка повідомила , що допоможе їй у ситуації, що склалась та вказала, що цією справою буде займатися представник банку ОСОБА_7, але ніяких мір зі сторони останніх щодо її захисту не було прийнято.

Оскільки про звільнення від 26.08.2008 року її ніхто не повідомляв, тому вона продовжувала працювати до 31.08.2008 року та перебувала на своєму робочому місці в магазині «Скіф» , де її бачили інші працівники.

Крім того, 02.09.2008 року вона була в управлінні в м.Вінниці, їй видали інвентар для роботи  і ніхто не попереджав про звільнення.

10.09.2008р. представник управління північного регіонального відділення у Вінницькій області ОСОБА_8 надав їй копію витягу наказу про звільнення без актів, які представлені відповідачем суду та повідомив, що трудову книжку їй видадуть лише після підписання наказу  про звільнення. Оскільки наказ не підписала, тому трудову книжку ОСОБА_8 не повернув.

15.09.2008р. вона разом із своїм батьком ОСОБА_9 поїхала за трудовою книжкою до управління північного регіонального відділення у Вінницькій області. На той час начальником вже була ОСОБА_4, яка разом із ОСОБА_8 почали наполягали на тому, щоб вона підписала наказ про звільнення. Наказ вона  не підписала. Про те, що отримала  свою трудову книжку залишила розписку.

17.09.2008 року її батько звернувся в ТОВ «ОСОБА_3 Стандарт» в м.Києві і в той же день були зібрані збори, на яких були присутні начальник відділу кадрів ОСОБА_6 та інші представники банку. Батькові повідомили , що заява має бути подана нею особисто та протягом місяця буде проведено внутрішнє службове розслідування.

18.09.2008 року нею подано заяву до ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» щодо перегляду рішення про звільнення. Відповідь про законність звільнення та неможливість її поновлення на роботі направлена банком  21.10.2008року.

 До суду не зверталась, оскільки розраховувала на позитивне вирішення спірного питання вищестоящим керівництвом. Їй не було заздалегідь відомо, що результати перевірки щодо її звільнення можуть бути негативними для неї. В ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» в м.Києві запевнили , що допоможуть у даній ситуації. За таких обставин вона розраховувала на позитивне вирішення спірного питання. Крім того, юристи до яких вона зверталась переконали , що з позовом до суду необхідно звертатись після розгляду спору вищестоящим керівництвом, інакше звернення буде передчасним , а строк звернення до суду необхідно рахувати з дня видачі їй трудової книжки.

Вважає безпідставним посилання на те, що її відсутність на робочому місці було виявлено групою співробітників банку, оскільки не відбувалась авторизація, оскільки авторизація - це запит на перерахунок грошових коштів з рахунку банку на рахунок торгівельної організації. Якщо немає відповідного запиту, авторизація не виконується. Останній кредит вона оформила 25.08.2008 року, про що написано в акті прийому-передач. Дане поняття авторизації було розґяснено всім агентам та надано інструкції, в яких вказано саме таке визначення.  

     26.08.2008 року вона знаходилася на робочому місці в магазині «Скіф» , де її бачили інші працівники та консультувала клієнтів. Кредити не оформляла, оскільки не працювала флеш-карта , а тому вона не могла ввійти в програму .  Того ж дня вона повідомила фахівця інформаційних технологій управління Північного регіонального відділення у Вінницькій області ОСОБА_10 про те, що в неї не працює флеш-карта. Останній повідомив їй, що причини поломки невідомі, про що він повідомить до головного офісу в м.Київ. Особисто до ОСОБА_4 з цього приводу не зверталась через напружені стосунки.

Вважає, що строк звернення до суду пропустила з поважних причин,   а саме внаслідок  хвороби. Просить суд поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом та змінений позов задовольнити в повному обсязі.

     Представники відповідача ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт»  ОСОБА_11М та ОСОБА_12, які діють на підставі довіреностей виданих даною установою від 17.09.2008р. та від 17.02.2009р.(а.с.41,107) суду пояснили , що позивачка звільнена з займаної посади 26.08.2008р. згідно наказу від 03.09.2008 року за №1272К. У витягу з наказу наданого позивачкою помилково зазначена дата видачі наказу, а саме від 03.08.2008р.

     Копія наказу про звільнення вручена позивачці 10.09.2008р., а трудова книжка 15.09.2008р., тому строк для звернення до суду почався для останньої 10.09.2008р. та закінчився 10.10.2008р. На лікуванні позивачка перебувала у період з 13.10.2008р. по 24.10.2008р. , тобто через три дні після закінчення строку для звернення до суду.  Вважають , що посилання позивачки як на поважну причину пропуску є безпідставним , а тому строк останньою пропущено без поважних причин. Звернення до голови правління не обмежувало прав позивачки одночасно звернутися до суду, оскільки їй було відомо, що результати перевірки можуть бути для неї негативними. Вважають, що справа підлягає закриттю, оскільки грубо порушені процесуальні строки і тому розпочинати її розгляд по суті не має підстав.

     Щодо проведення службового розслідування по факту звільнення позивачки стало відомо від працівників відділу безпеки банку. Останні повідомили, що спілкувалися з особами, які приїжджали на робоче місце позивачки і фіксували відсутність останньої та підписували акти про відсутність позивачки на робочому місці. Викладене в актах відповідає дійсності , а тому будь-яких підстав для відміни наказу та поновлення позивачки на роботі відділ безпеки не знайшов , про що було повідомлено голову правління. Письмового висновку відділу безпеки немає. Засідання ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» щодо розгляду заяви про звільнення було проведене у відсутність позивачки, хоча останню необхідно  було викликати.

 Про не виконання позивачкою службових обов’язків свідчить той факт, що останньою протягом трьох днів не була виконана авторизація через те, що комп’ютер, на якому працювала остання, не був ввімкнений  протягом трьох днів. Позивачка зробила деяку підміну поняття авторизації, що є терміном інтерактивних технологій. В банківській системі кредитування агент безпосередньо робить авторизацію , щоб здійснити доступ до цієї бази і оформити кредит. На усіх комп’ютерах ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» є логін та пароль, тобто  ідентифікація, щоб мати доступ до інтернету, до електронної пошти і, щоб мати можливість працювати на компґютері. Кожен співробітник ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» вводить відповідну інформацію, щоб вести обліковий запис, що є також авторизацією. Чи фіксується в електронному вигляді запис про вчинення саме такої авторизації - не відомо. Відповідає за таку інформацію управління інформаційних технологій банку, які і контролюють авторизацію, слідкують за інтернет–графіком, здійснюють контроль за агентами банку. Ким такий контроль здійснюється в регіоні - невідомо. Що стосується самого факту авторизації, можливо - це в обовґязках не передбачено та не врегульовано колективним договором ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт». Чи є посадова інструкція позивачки та чи зазначено в договорі про порядок перевірки агентів на їх робочому місці та як інструктують агентів нічого невідомо. Вважають позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню .

  Свідок ОСОБА_13   суду пояснила, що вона працювала в магазині «Скіф», що розташований в м.Могилеві-Подільському Вінницької області по вул. Ринковій, 76 консультантом ЗАТ «ОСОБА_14 Україна» торгової марки «Єврокредит». В цьому ж магазині працювали представники інших банків. Позивачка працювала агентом ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт», тобто вони були конкурентами.

 З 27.08.2008 року по 29.08.2008 року вона та ОСОБА_2 перебували на своїх робочих місцях в магазині «Скіф». 26.08.2008 року в останньої була заблокована картка, а тому позивачка працювала в режимі консультацій, як працюють усі за таких обставин. Авторизація – це перерахунок коштів з рахунку банку на торгівельну організацію, однак здійснюється лише у випадку, якщо кредит оформлений. З ОСОБА_2 до того часу , як прийшла на роботу в магазин «Скіф» знайомі не були.

Свідок ОСОБА_14   суду пояснив, що він працював на посаді менеджера Могилів-Подільського відділення КБ «Правекс Банк» в магазині «Скіф» до 18.12.2008 року в одному приміщенні ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт».

Йому відомо, що ОСОБА_2 було звільнено з роботи за те, що  27.08.,28.08. та 29.08.2008 року останньої не було на  робочому місці.

Його робоче місце та позивачки знаходились навпроти. Він та  ОСОБА_2 були на роботі 26.08., 27.08. та 28.08.2008 року. Остання повідомила, що в неї заблокована флеш - карта, яка давала доступ до роботи з програмою по видачі кредитів, тому вона в ці дні не могла видавати кредити, однак була на робочому місці. При ньому телефонувала в м. Вінницю чи м. Київ та повідомляла, що у неї є технічні проблеми. Їй повідомили, що на протязі 1-2 днів  недолік усунуть. Однак до 31.08.2008 року компґютер так і не розблокували. ОСОБА_2 повинна була працювати до 31.08.20008 року по графіку і в ці дні була на роботі постійно,  консультувала клієнтів . Авторизація – це переказ грошей з рахунку банку на рахунок одержувача. Авторизація проводиться тільки в ті дні, коли видається кредит, в інакшому випадку не проводиться. Якщо кредит не видавався, тобто не було авторизації, це не дає підстави вважати , що працівника не було на роботі.

 Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є батьком позивачки.  

Донька працювала агентом регіонального управління ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» в  магазині «Скіф» в м.Могилеві-Подільському.Однак згодом вона поскаржилась йому, що керівництво даної установи погрожує їй звільненням через те , що вона цікавилася про розмір своєї заробітної плати. У доньки є  аудіозаписи з вказаними погрозами. У вересні 2008 року донька повідомила йому про звільнення з роботи.  Представник даного управління , який прибув в м.Могилів-Подільський вручив їй витяг з наказу про звільнення, однак трудову книжку не видав. Тому, 15.09.2008 року він разом з донькою звернулись в регіональне управління ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» в м.Вінниці , де позивачці було видано трудову книжку під розписку.

 17.09.2008 року в офісі ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» в м.Києві, йому повідомили, що заяву про перегляд рішення про звільнення доньки вона має подати особисто, що й остання відразу зробила. Через місяць надійшла письмова відповідь від ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» про те, що звільнення було законним.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона була потенційним клієнтом позивачки в магазині «Скіф», оскільки є постійним клієнтом вказаного магазину. Напередодні свого дня народження, а саме 29.08.2008 року вона відвідала магазин  та зверталась   до позивачки  , як до представника ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» в магазині «Скіф» для отримання інформації щодо кредиту на товар. Позивачка надала усну інформацію з розрахунком кредиту, повідомивши, що на даний момент у неї не працює комп’ютер чи флеш-карта. Крім позивачки в магазині були представники інших банків.

Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_10 в судове засідання не з’явились без поважних причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчать розписки (а.с.81,81), витяг із реєстру відправки судових повісток (а.с.108). Свідок ОСОБА_17 в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, оскільки повернулись конверти та розписки з відмітками поштового відділення про закінченням їх терміну зберігання (а.с.83,84,104,105).

З врахування обставин справи та підстав виклику вищевказаних свідків , суд відхилив клопотання представника відповідача щодо їх приводу в судове засідання.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представників відповідача , свідків , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що змінений позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно витягу з наказу ТОВ «ОСОБА_3 Стандарт» від 01.02.2008року за №113-К позивачку прийнято на постійну роботу з чотирьохгодинною тривалістю робочого часу в м.Могилів-Подільський Вінницької області на посаду фахівця сектору залучення клієнтів відділу комерційного розвитку у Вінницькій області Північного регіонального управління з 01.02.2008р. з випробувальним терміном три місяці з окладом 692 гривні на місяць пропорційно фактично відпрацьованому часу(а.с.6).

Згідно наказу від 03.09.2008року №1272К позивачку звільнено з займаної посади 26.08.2008року у звґязку з прогулом без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України на підставі актів про відсутність на робочому місці останньої від 27.08.,28.08. та 29.08.2008року та про ненадання пояснень позивачкою за тими ж датами (а.с.32-38).

Такий же запис про звільнення внесено до трудової книжки позивачки (а.с.10).

Доказів того, що особи, які підписували вказані акти знаходились у відрядженні в м.Могилеві-Подільському 27.08.,28.08. та 29.08.2008року суду не надано.

Наказ про звільнення вручено позивачці 10.09.2008р., а трудову книжку видано останній 15.09.2008р., про що сторони не заперечують.

Згідно довідки виданої позивачці Могилів-Подільським МТМО від 24.10.2008року, остання знаходилась на лікуванні з 13.10.2008р. по 24.10.2008р. (а.с.4).

29.10.2008року позивачка звернулась до суду про поновлення її на роботі та просить поновити строк для звернення до суду про вирішення трудового спору, посилаючись на поважність причини пропуску, а саме її перебування на лікуванні.

Згідно ч.1 ст.233 КЗпП України працівник у справах про звільнення може звернутись до суду з заявою в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається позивачка пропустила місячний строк звернення до суду, однак суд бере до уваги слідуючі причини пропуску , які вважає поважними , а тому поновлює позивачці строк для звернення до суду про поновлення на роботі із наступних підстав.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» , а саме в п.4 зазначено про те, що встановлені статтями 228,233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобовґязаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд зґясовує не лише причини пропуску, а всі обставини справи, права і обовґязки сторін.

Суд враховує той факт, що позивачка відразу після звільнення намагалась вирішити даний спір у позасудовому порядку, про що свідчить її заява до ВАТ ««ОСОБА_3 Стандарт» від 18.09.2008р. (а.с.13) та відповідь даної установи від 21.10.2008р. (а.с.5); перебування на лікуванні останньої в період із 13.10.2008р. по 24.10.2008р.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивачка неодноразово зверталась за юридичними консультаціями, які виявилися некваліфікованими, оскільки фахівці, до яких звернулась остання повідомили їй про те, що звертатись до суду потрібно лише після надходження відповіді від відповідача, а строк звернення до суду необхідно рахувати з дня видачі трудової книжки, отже, позивачка вживала всіх заходів щодо захисту своїх прав та пропустила строки звернення до суду з незалежних від неї підстав.

При розгляді даного трудового спору судом зґясовано всі обставини справи та визнано вимоги позивачки повністю обґрунтованими. Суд вважає поважною причиною пропуску строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України той факт, що працівник не ставиться зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобовґязують оточуючих, органи державної влади та інших субґєктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу та поблажливість до працівника.

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України  та п.24 вищевказаної постанови при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України , суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовґязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, оскільки їх фактичне місце роботи, заявлене останніми, підтверджено матеріалами справи, а саме копіями їх трудових книжок (а.с.111-113). Відсутність вказаних свідків на робочих місцях 26.08., 27.08. та 28.08.2008 року відповідачем не спростовано.

Суд враховує пояснення свідка ОСОБА_9, який перебуває в родинних відносинах із позивачкою, однак його пояснення не були спростовані відповідачем.

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_15, оскільки суду не надано підтверджуючих доказів.

В судовому засіданні встановлено, що дати в наказі про звільнення позивачки від 03.09.2008року за №1272К зазначені вірно , тобто останню дійсно було звільнено з 26.08.2008р., а акти про відсутність позивачки на робочому місці та про ненадання пояснень складені наступними днями,  змін до наказу внесено не було.

Оскільки вищевказані акти складені після звільнення позивачки, даний доказ є неналежним, тому суд приходить до висновку що позивачку звільнено без законних на те підстав.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір , одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З вини керівництва ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» позивачка не працювала з 27.08.2008 року по 03.03.2009 року, а всього 133 робочих дні (протягом 2008року : в серпні – 3, в вересні  – 22, в жовтні – 23, в листопаді – 20, в грудні – 23 дні;протягом 2009 року : в січні - 20,в лютому - 20, в березні -  2 дні).

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється за два останніх повних місяці роботи. Заробітна плата ОСОБА_2 за липень-серпень 2008 року згідно довідки ВАТ «ОСОБА_3 Стандарт» складала 932 гривні 98 копійок (а.с.40). За вказаний період позивачка відпрацювала 40 робочих днів. Згідно табелів використання робочого часу (а.с.39,98), середня заробітна плата за один робочий день становить 23 грн. 32 коп. (932,98 грн. : 40 роб. дн.). За час вимушеного прогулу ОСОБА_2 належить до оплати 3101 гривню 56 копійок (133 роб. дн. Х 23,32 грн.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.4 ст.40 КЗпП України, ч.1 ст.233 КЗпП, ч.2 ст.235 КЗпП, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992року  №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами і доповненнями внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України, Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, ст.10 ЦПК України ,ст.60 ЦПК України, ст.ст. 224-227 ЦПК України суд ,-

      ВИРІШИВ:

Змінені позовні вимоги задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду для подачі заяви про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

Поновити ОСОБА_2 на посаді фахівця сектору залучення клієнтів відділу комерційного розвитку у Вінницькій області Північного регіонального управління відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Стандарт».

    Зобов’язати керівника відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_18 Стандарт» поновити ОСОБА_2 на посаді фахівця сектору залучення клієнтів відділу комерційного розвитку у Вінницькій області Північного регіонального управління відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_18 Стандарт»  з 27.08.2008 року.

    Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Стандарт» (ЄДРПОУ 34186061, МФО 380418) на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3101 (три тисячі сто одну) гривню 56 копійок.

 Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 548 (п’ятсот сорок вісім) гривень 80 копійок допустити до негайного виконання

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Стандарт» (ЄДРПОУ 34186061, МФО 380418) на користь держбюджету м. Могилева-Подільського судові витрати по справі в сумі 51 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 7 грн. 50 коп.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Суддя: