АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/1829/12 Справа № 2-656/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1В Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів – Лаченкової О.В., Макарова М.О.

при секретарі – Бондаренку В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 та Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Аха страхування»

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу ОСОБА_7, Закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Аха страхування», про визнання довіреності та визнання договору недійсним,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати недійсними довіреність та договір купівлі - продажу від 22 жовтня 2007 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що він 04.10.2007 року надав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 4838 на ім'я ОСОБА_4, який зазначив, що довіреність йому потрібна для оплати комунальних послуг за квартиру, яку ОСОБА_4 хотів знімати у позивача. Після оформлення довіреності позивач разом з ОСОБА_4 виїхали до с. Чаплино, де він залишився у якомусь будинку з невідомими йому людьми, які споювали його спиртними напоями. Через 10 днів ОСОБА_4 приїхав до с. Чаплино та сказав йому, що позивача розшукує міліція з приводу виявлення у його квартирі АДРЕСА_2 трупа, і запропонував пожити у с. Чаплино.

Потім ОСОБА_4 сказав позивачу ОСОБА_3, що належну йому квартиру необхідно переоформити на дружину ОСОБА_4 для вирішення питання з міліцією.

Однак, позивач відмовився від запропонованого, і ОСОБА_4 та невідомий йому чоловік спричинили позивачеві тілесні ушкодження, після чого у нотаріуса позивач підписав договір купівлі-продажу, і вони знову поїхали до с. Чаплино Дніпропетровської області.

31 жовтня 2007 року ОСОБА_4 знову приїхав до с. Чаплино та сказав, що ОСОБА_3 необхідно оформити тимчасову реєстрацію у будинку в с. Чаплино, в якому він проживав з 04 жовтня 2007 року. Потім вони поїхали до с. Василівка, де він у нотаріуса підписав якийсь договір.

У зв'язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити визнати недійсною довіреність, посвідчену 04.10.2007 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 4838 від імені ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4, а також визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3, посвідчений 22.10.2007року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 6467 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, визнано недійсним договір купівлі - продажу від 22 жовтня 2007 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований у реєстрі за № 6467. На підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовано реституцію та сторони повернуті в первісний стан, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнено грошову суму еквіваленту 28 000 доларів США, яка станом на момент ухвалення рішення згідно офіційного курсу Національного Банку України (798, 0700 за 100 доларів США ) дорівнює 223459 (двісті двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 60коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_2 і ЗАТ Страхова компанія «Аха страхування» звернулися з апеляційними скаргами на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 року, де ставлять питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у позові, посилаючись на те, що рішення незаконне, необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_4 належала на праві власності позивачу /т.2, а.с.41-42/.

04 жовтня 2007 року позивач видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим № 4838 на ім'я ОСОБА_4, який був уповноважений ОСОБА_3, одержати витяг з реєстру прав власності для відчуження квартири АДРЕСА_1, продати квартиру за ціну та на умовах за своїм розсудом, обміняти тощо /т.1, а.с.44/.

22 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, загальною площею 21,5 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, і зареєстрованого в реєстрі за № 6467 /т.1, а.с. 35, 36/.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові про визнання недійсною спірну довіреність, оскільки відсутні підстави для визнання її недійсною.

Згідно висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи № 5980 від 19.12.2007 p., ОСОБА_3 звернувся з заявою про його обстеження у зв’язку з тим, що 22.10.2007 року двоє чоловіків циганської національності били кулаками по тулубу, кінцівках. При обстеженні ОСОБА_3 виявлені синці грудної клітини та правого плеча, які спричинені від дії тупих твердих предметів, в термін та можливо при обставинах, на які вказує обстежений. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень /т.1, а.с.7/.

Згідно звернень до правоохоронних органів та суду, родичі позивача зазначали про зникнення ОСОБА_3 з постійного місця проживання у зв'язку з шахрайськими діями по відношенню до належної йому квартири /т.1,.а.с.9-10, Т.2, а.с.158, 160/.

Враховуючи зазначені обставини по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу квартири, оскільки він був укладений внаслідок застосування фізичного насильства і погроз до позивача зі сторони третіх осіб, тобто укладений у відсутність добровільного волевиявлення позивача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення скарг та скасування рішення суду з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 202, 203, 215, 216, 231, 233, 655 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання спірного недійсним договір купівлі-продажу, оскільки він був укладений під впливом фізичного тиску.

Приведені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 та СК «Аха страхування» доводи, що в висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи відсутні посилання на те, що ушкодження завдані ОСОБА_3, з метою примушення його укласти спірний договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в висновку судового-медичного експерта є посилання ОСОБА_3 на його побиття 22.10.2007 року, тобто в день підписання спірного договору, і виявлені тілесні ушкодження спричиненні в термін та можливо при обставинах, на які вказав обстежений.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 не звертався до правоохоронних органів, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки судом встановлено, що до правоохоронних органів та суду зверталася сестра позивача, з приводу зникнення позивача /т.1 а.с. 8-10/.

Доводи апелянта на те, що договір та розписка була власноручно підписані позивачем, що підтверджує вільне волевиявлення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що спірний договір дійсно підписаний позивачем, але під тиском з боку інших осіб.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта на те, що суд, в порушення вимог процесуального права, критично поставився до пояснень свідків, які надавали посередницькі послуги при укладенні спірного договору, оскільки відповідно до ст. 212 ЦПК України право оцінки доказів належить суду, який дав наданим доказам та встановленим обставинам у справі в їх сукупності належну правову оцінку, керуючись законом.

Крім того, присутність при підписанні спірного договору зазначених свідків, які надавали посередницькі послуги, в даному випадку не можуть бути доказом справжньої волі позивача на укладення договору, оскільки встановлені судом обставини свідчать, що правочин, вчинений позивачем проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного тиску з боку інших осіб.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що волевиявлення позивача, при укладенні правочину, було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Проте будь-які докази, які б в установленому законному порядку, спростовували, що спірний правочин, вчинений позивачем проти справжньої волі позивача, суду не надані.

Допущені судом порушення вимог норм процесуального права, про які зазначено в апеляційній скарзі, зокрема ст. 119, 120, 121 ЦПК України, не вплинули на законність правильного по суті рішення суду.

Доводи апелянта ОСОБА_2, що суд не врахував, що відповідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", в даному випадку, презюмується добросовісність набувача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначеним пунктом постанови Пленуму роз’яснює, що не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «Аха страхування» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: