Справа № 22ц-1116/08 Суддя першої інстанції Костюченко Г.С.
Категорія 37 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі: головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Лівінського І.В.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1., його представника ОСОБА_2., відповідачки ОСОБА_3та її представника ОСОБА_6
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИЛА:
24 жовтня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з пізніше уточненим позовом до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на спадкове майно.
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1. помер його батько, ОСОБА_5, залишивши після себе спадкове майно у вигляді 1/2 частки кв.АДРЕСА_1
Його баба, ОСОБА_4(мати покійного), якій належала друга половина спірної квартири, отримала свідоцтво про право на вказану спадщину за законом після смерті сина, приховавши від державного нотаріуса інформацію про те, що позивач, який був неповнолітнім, теж прийняв спадщину і має право на спадщину.
Сама ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповівши все своє майно ОСОБА_3, яка 18 грудня 2006 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю спірну квартиру.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2006 р. та визнати за ним право власності на 1/4 частку спадкової квартири.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2008 р. позов повністю задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 1040 грн. судових витрат і в доход держави 79 грн. 36 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорюються сторонами, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню. Зокрема:
· двокімнатна квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та її сину ОСОБА_5(кожному по 1/2 частці) на підставі свідоцтва про право власності, виданого їм 16 грудня 2002 р. за рішенням виконкому Миколаївської міської ради;
· ОСОБА_5, батько позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1., не залишивши заповіту щодо вказаної частки квартири;
· після його смерті в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини подала лише ОСОБА_4 як мати покійного, і 22 лютого 2006 р. вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спірної квартири, не повідомивши державного нотаріуса про те, що крім неї спадкоємцем першої черги є ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, рідний син покійного;
· 23 березня 2006 р. ОСОБА_2 заповітом, посвідченим державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, заповіла все належне їй майно дочці, відповідачці по справі, а ІНФОРМАЦІЯ_4 - померла;
· 19 травня 2006 р. відповідачка подала до вказаної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері, де 18 грудня 2006 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким стала власницею всієї спірної квартири.
Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, правильного дослідив обставини справи, належно оцінив надані докази, і дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. 1268 ЦК України неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, його сину, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, виповнилось лише 16 років, тобто він був неповнолітнім.
Відповідно до ч. З ст. 1273 ЦК України неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Доказів того, що позивач подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, як це передбачено ч. 1 ст. 1273 ЦК України, заяву про відмову від прийняття спадщини, відповідачка не надала.
Таким чином, викладені вище обставини підтверджують доводи позивача про те, що він прийняв спадщину після смерті батька, а значить має право на 1/4 частку спірної квартири.
Встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення позову.
Інші доводи апелянтки не спростовують указані висновки суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України року, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.