ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.06                                                                                        Справа №  7/76/06

Суддя   Кутищева Н.С.

Позивач: Відкрите акціонерне товариство “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство”, с.Благовіщенка, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область

Відповідач:  Відкрите акціонерне товариство “Український кредитно-торговий банк”, м.Київ

Третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія “Хронос”, м. Київ

Третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Агро-Сервіс”, м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

      Представники:

Позивача   Доценко Н.М. –юрисконсульт, довіреність №4104 від 02.11.2005 р.

Відповідача  Логвиненко О.С., довіреність б/н від 17.03.2006 р.

Третьої особи 1 не з’явився

Третьої особи 2  Хмеловська В.С. –бухгалтер, довіреність №77-юр від 25.04.2006 р.

Заявлено позов про визнання недійсним договору застави нерухомості від 23.01.2003р.

Позовні вимоги,  викладені у тексті позовної заяви, мотивовані наступним:

          - Відповідно до ст.63 Цивільного кодексу України (1963 р.), угода, укладена від імені іншої особи особою, не уповноваженою на укладання угоди, чи з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою.

ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” є акціонерним товариством, тому право розпоряджатись майном, яке йому належить, здійснюють вищі органи управління цього товариства, які своїм рішенням можуть покласти виконання окремих функцій з управління майном на створювані ним органи.

          - Відповідно до ст.47 Закону України “Про господарські товариства” правління акціонерного товариства підзвітне загальним зборам акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. 22.01.2003 р. відбулося засідання правління ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство”, за результатами якого було прийнято рішення дати згоду виступити майновим поручителем за ТОВ “Агропромислова компанія “Хронос” та передати у заставу АКБ “Український кредитно-торговий банк” нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю літ “А” інвентарний №15, зерносклади за інвентарними номерами 1-12 включно літери “Б”, “В”, “Г”, “Д”, “З”, “О”, “П”, “М”, “Н”, “Е”, “Ж”, які розташовані в с.Благовіщенка, Кам’янсько-Дніпровський р-н, село Благовіщенка, вул. Шевченко, 8

Як вважає позивач, рішення прийняте правлінням з порушенням вимог ст. 47 Закону України “Про господарські товариства”, оскільки загальні збори акціонерів ВАТ “Благовіщенське ХПП” не доручали своєму правлінню організацію підписання саме оспорюваного договору, тому рішення правління від 22.01.03р. не можна вважати таким, що прийняте на виконання рішення загальних зборів товариства.

Тому позивач вважає, що договір застави нерухомості від 23.01.03р. укладений від імені ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” не уповноваженою особою (головою правління ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство”).

Як на нормативне обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на ст. ст. 48, 63 ЦК УРСР (1963); ст.ст. 41, 47, 48 ЗУ “Про господарські товариства”, ст. 30 ЗУ “Про власність”, ст. 12 ЗУ “Про заставу”.

Ухвалою суду від 23.02.2006 р. позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.04.2006 р., про що сторони були повідомлені належним чином. В якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено ТОВ “Агропромислова компанія “Хронос”.

29.03.2006 р. від відповідача надійшов відзив, (вх.№02-6/7711) в якому він заперечує проти заявлених вимог, та просить провадження по справі припинити на підставі п.2 ст.80 ГПК України (відзив долучено до матеріалів справи).

В судовому засіданні 05.04.2006 р., представник відповідача підтримав свої заперечення викладені в відзиві.

05.04.2006 р. від позивача надійшло доповнення до позовної заяви (вх.№02-6/8348) в якому він підтримав заявлені вимоги (доповнення долучено до матеріалів справи).

Представник третьої особи 1 в судове засідання не з’явився.

Представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових документальних доказів в підтвердження своїх заперечень проти заявлених вимог.

В судовому засіданні 05.04.2006 р. представниками позивача та відповідача було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на один місяць.

В зв’язку з необхідністю залучення до матеріалів справи додаткових документальних доказів та пояснень сторін, розгляд справи було відкладено до 26.04.2006 р. В якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено ТОВ “Транс-Агро-Сервіс”.

19.04.2006 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

25.04.2006 р. від третій особи 2 (ТОВ “Транс-Агро-Сервіс”) надійшло пояснення (відзив вх.№02-6/9805), в якому він підтримує заявлені позивачем вимоги.

25.04.2006 р. від позивача надійшло клопотання (вх.№02-6/9804), в якому він просить до прийняття рішення зі спору по справі №7/76/06, вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення звернення стягнення на нерухоме майно, вчинене на підставі виконавчого напису №919 від 28.04.2004 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П., примусове виконання якого проводиться в рамках виконавчого провадження №65-709/5 Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції, та що є предметом застави по договору застави б/н від 23.01.2003 р. Крім того, просить заборонити ВАТ “Український кредитно-торговий банк” та Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Запорізького обласного управління юстиції вчиняти відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна, що є предметом застави по договору застави б/н від 23.01.2003 р. Клопотання подане у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнято судом до розгляду.

В продовжене 26.04.2006 р., представники відповідача та третьої особи 1 не з’явились, вимоги суду, які були викладені в ухвалі від 05.04.2006 р. не виконали.

В зв’язку з необхідністю присутності представника відповідача в судовому засіданні та з метою витребування додаткових документальних доказів, пояснень сторін по суті спору  судове засідання було відкладено до 10.05.2006 р.

10.05.2006 р. від позивача надійшло пояснення по відзиву позивача та  клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документальних доказів.

Також, 10.05.2006 р. від відповідача на адресу господарського суду надійшов відзив (вх.№02-6/10600) в якому він заперечує проти заявлених вимог та просить суд в задоволенні позову відмовити (відзив залучений до матеріалів справи), так як вважає що договір застави нерухомості від 23.01.2003 р. було укладено згідно з додержанням вимог законодавства та у відповідності до протоколу правління від 22.01.2003 р., протоколу загальних зборів акціонерів від 26.03.2002 р. та статуту ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємства, також, звертає увагу суду на те, що позивач не посилається та не обгрунтовує в чому саме порушені його права, як сторони по договору, натомість позовна заява обгрунтовується з точки зору засновника, посилається на те, що оспорюваний договір нотаріально посвідчений, правоздатність та дієздатність представників сторін, підписавших договір, була перевірена нотаріусом при посвідченні договору.

В зв’язку з відпусткою судді Кутіщевої Н.С., ухвалою голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 10.05.2006 р. строк розгляду справи було продовжено на один місяць, згідно ст. 69 ГПК України, судове засідання було відкладено до 12.06.2006 р.

Ухвалою від 29.05.2006 р., в зв’язку з перенесенням святкового дня 11.06.2006 р. на 12.06.2006 р., розгляд справи було перенесено на 13.06.2006 р.

Представник третьої особи 1 в продовжене 13.06.2006 р. без поважних причин не з’явився.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони по справі № 7/76/06 є юридичними особами. Згідно зі ст. 28 ГПК України, керівник підприємств зобов’язаний направити компетентного представника  в судове засідання, чи сам прийняти участь в судовому засіданні.

Суд визнав представлені документи достатніми для розгляду спору по суті. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України без присутності представника третьої особи 1.

Судове засідання, що було продовжене 13.06.2006 р. велося із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 13.06.2006 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                     ВСТАНОВИВ:

23.01.2003 між ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” та Акціонерним комерційним банком “Український кредитно-торговий банк” було підписано договір застави нерухомості, згідно з яким, предметом застави є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., Кам`янсько-Дніпровський район, с.Благовіщенка, вул. Шевченка, 8 і належить ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство”. Умовами договору також передбачено, що цей договір забезпечує вимоги АКБ “Український кредитно-торговий банк”, що випливають з кредитного договору від 22.01.2003 № 1/кл, укладеного між АКБ “Український кредитно-торговий банк” та ТОВ “Агропромислова компанія “Хронос”, майновим поручителем якого є ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство”, за умовами якого ТОВ “Агропромислова компанія “Хронос” зобов`язане АКБ “Український кредитно-торговий банк” до 21.01.2004 повернути кредитну лінію у розмірі 4000000,00 грн., відсотки за користування нею, а також неустойку та інші штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Позовні вимоги позивача, які були викладені вище, спростовуються наступним:

Відповідно до ст.178 Цивільного кодексу УРСР (1963 року), що діяв на момент укладення оспорюваної угоди, виконання зобов’язань могло бути забезпечене згідно з законом чи договором неустойкою, заставою, порукою.

Забезпечення виконання зобов’язання будь-яким із способів створює зобов’язальне правовідношення між кредитором та боржником або між кредитором та іншою особою, яка забезпечує зобов’язання боржника. І оскільки цивільний закон не встановлює будь-яких обмежень щодо того, виконання якого зобов’язання може бути забезпеченим, то й додаткове забезпечувальне зобов’язання, у свою чергу, може бути забезпеченим будь-яким з передбачених договором або законом способів.

Твердження позивача про те, що договір застави від імені ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” підписано не уповноваженою на те особою, не відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи. З боку ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” договір підписано головою правління ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” Калабековим М.Л., який діяв на підставі статуту товариства і на момент укладення договору був наділений відповідними повноваженнями, а саме, згідно до п.8.4.7 статуту голова правління має право укладати угоди від імені товаристваа. При нотаріальному посвідченні договору застави повноваження представників ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” та АКБ “Український кредитно-торговий банк”, які підписали угоду, було відповідним чином перевірено нотаріусом. Не затвердження  договору застави нерухомості від 23.01.2003 р. загальними зборами акціонерів не може бути правовою підставою для визнання його недійсним.

До компетенції загальних зборів акціонерів, згідно до п.8.2.4 статуту на що посилається позивач в позовній заяві, відноситься лише затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує 60% статутного фонду товариства. Це не є тотожні речі з правом на підписання договорів, яким згідно до статуту, наділений голова правління. Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1987 р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, при вирішенні спору про визнання угоди недійсною з підстав її невідповідності вимогам закону, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, зокрема встановити, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони. В даному випадку голова Правління діяв в межах своїх повноважень, згідно до п.8.4.7 Статуту підприємства, протоколу Правління від 22.01.2003 р., протоколу Загальних зборів акціонерів від 26.03.2002 р. Правових підстав для визнання договору недійсним немає, поскільки договір укладено на законних підставах.

Згідно до статті 12 Закону України “Про господарські товариства” та статі 25 Закону України “Про власність”, акціонерне товариство є власником майна переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонери є лише власниками акцій.

Згідно з статтею 10 Закону України “Про господарські товариства” акціонери мають право :

брати участь  в управлінні  справами товариства в  порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом;

       брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

вийти в установленому порядку з товариства;

одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Отже, акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства.

З урахуванням  викладеного, слід визнати, що договір застави не суперечить законодавству. Підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.

За таких обставин, в позовних вимогх ВАТ “Благовіщенське хлібоприймальне підприємство” до АКБ “Український кредитно-торговий банк” слід відмовити.

Клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності не враховується, оскільки в позові відмовлено по суті.

Клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення звернення стягнення на нерухоме майно та заборону відчуження даного майна до розгляду даного спору слід залишити без задоволення, оскільки справа розглянута по суті.

Судові витрати покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

  

                                                                   ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

             Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

             Рішення підписане “16” червня 2006 р.

             Суддя                                                                             Н.С. Кутіщева