Справа № 11-а-11 2008р. Головуючий у 1 - ій інстанції - Одинець В.М.
Категорія - ст.307 ч.2 КК України Доповідач - Верховець Т.М.
УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
01601, м. Київ, МСП вул. Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого судді Лагнюка М.М.
суддів Верховець Т.М., Бартащук Л.В.
за участю прокурора Решетняк Н.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2007 року, -
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:
1. 09.06.1997року Великомихайлівським районним судом Одеської області за ст.ст. 140 ч. 3, 81 ч. 3, 42, 45 КК України на 4 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 2 роки;
2. 08.09.1998року Великомихайлівським районним судом Одеської області за ст.ст. 81 ч.3, 43 КК України на 4 роки позбавлення волі;
3. 13.05.2002року Великомихайлівським районним судом Одеської
області за ст.ст.185 ч.3, 15 КК України на 3 роки позбавлення волі умовно з іспитовим стоком на 3 роки;
4. 26.12.2002року Великомихайлівським районним судом Одеської області за ст.395 КК України на 3 місяці арешту;
5. 26.12.2003року Великомихайлівським районним судом Одеської області за ст.ст.185 ч. 3, 185 ч.2, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 08.06.2006 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 13 днів з застосуванням ст. 81 КК України згідно постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 31.05.2006 року, -
засуджений за ст. 307 ч.2 КК України строком на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Згідно ст.71 КК України, частково приєднано до призначеного покарання невідбуте покарання за попереднім вироком у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно ОСОБА_1 призначена міра карання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 20.07.2007 року.
По справі вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку суду, 10.07.2007 року приблизно о 20 год. ОСОБА_1 на Контрактовій площі в м. Києві безоплатно придбав у невстановленої слідством особи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, що був в газетному згортку, з метою подальшого збуту, який сховав в задню ліву кишеню своїх джинсів, де незаконно зберігав. Після цього, незаконно зберігаючи при собі в кишені газетний згорток з особливо небезпечним засобом - канабісом, ОСОБА_1 підійшов до торгівельних кіосків на Контрактовій площі в м. Києві з метою його збуту невстановленій особі.
В цей же день - 10.07.2007 року приблизно о 20 год. 20 хв. поблизу торгівельних кіосків на Контрактовій площі в м. Києві співробітники міліції затримали ОСОБА_1, в якого при поверхневому огляді виявили та вилучили газетний згорток з висушеною подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку хімічної
експертизи № 1664х від 10.08.2007 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вагою 5,4гр, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
Маса висушеного канабісу складає 5,3 гр. Канабіс, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено в «Таблиці» є особливо небезпечним наркотичним засобом.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції змінити і перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.307 на ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням відповідного покарання. Засуджений звертає увагу суду, що в ході досудового слідства до нього були застосовані примусові заходи фізичного та психічного характеру, що змусило його дати неправдиві показання. Також, зазначає, що судом першої інстанції була розглянута дана кримінальна справа в спрощеному порядку, що позбавило його права дати розгорнуті показання та заявляти клопотання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув кримінальну справу у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України, обмеживши дослідження доказів по справі допитом засудженого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочині, дав детальні пояснення з приводу обставин вчинення злочину, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Відповідно до розписки, наданої ОСОБА_1 15.10.2007 року (а.с. 111), він визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які не оспорював. Також, йому було роз'яснено, що відповідно до вимог ст.299 КПК України, він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
За таких обставин колегія суддів, відповідно до вимог ст.365 КПК України, не перевіряє доводи апеляції засудженого в частині доведеності його вини та юридичної кваліфікації дій і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України.
Згідно ст. 65 К України, суд при призначенні покарання враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 виконані.
Так суд врахував, що засуджений неодноразово судимий, злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, не має постійного місця проживання та роботи, негативно характеризується, перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття, що обтяжує покарання - рецидив злочину.
За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання є необхідним і достатнім для виправлення і попередження нових злочинів, та не вбачає підстав для пом'якшення покарання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, покарання справедливим, а апеляцію такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію -без задоволення.