Справа № 11 - 391/08 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Категорія: кримінальна
Головуючий у суді 1 -ї інстанції: Панченко Д.І. Доповідач: Суржок А.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого Паська Д.П. суддів: Суржок А.В., Нешик Р.П.
за участю прокурора Каленяка Р.А.
адвоката ОСОБА_1
потерпілих: ОСОБА_4., ОСОБА_5
представників потерпілих: ОСОБА_6., ОСОБА_7.
представника цивільного відповідача ОСОБА_3.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці 28 травня 2008 року кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1., представника цивільного відповідача ОСОБА_3., на вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2008 року, яким, - ОСОБА_2,
1958 року народження, мешканця АДРЕСА_1, не судимого, -
визнано винним та засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з Ладижинського будинку-інтернату для розумово-відсталих дітей на користь ОСОБА_416.741 грн. 43 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 15.000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1.000 грн. відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 32.741 грн. 43 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 581 грн. 12 коп. витрат за проведення автотехнічної експертизи
Вироком вирішені питання по речових доказах.
ОСОБА_2. визнаний винним і засуджений за те, що 12 серпня 2005 року, приблизно в 7 год. 30 хв., керуючи технічно справним автобусом ПАЗ-3205, державний НОМЕР_1, під час під'їзду до автобусної зупинки поблизу місцевої лікарні по вул. Ентузіастів у м. Ладижині, знаючи, що на зупинці автобус завжди очікує багато людей, не вибрав безпечний правий боковий інтервал між автобусом і групою людей, які наблизились безпосередньо до автобуса, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_5., яка від удару потерпілої автобусом втративши рівновагу впала поруч з автобусом, який продовжував рухатись і переїхав заднім правим колесом через тіло потерпілої ОСОБА_5., яка від отриманих травм померла.
Таким чином водій ОСОБА_2. порушив вимоги пунктів 1.5; 12.3; 13.1; 13.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.
В апеляції засуджений ОСОБА_2. і в його інтересах захисник-адвокат ОСОБА_1 просять змінити вирок суду і застосувати Закон України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, оскільки ОСОБА_2. підпадає під дію ст. 1 п. «ж», як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В апеляції представника цивільного відповідача Ладижинського дитячого будинку-інтернату для розумово-відсталих дітей директора ОСОБА_3. ставиться питання про скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову, так як будинок-інтернат є об'єктом обласної комунальної власності і фінансується за рахунок обласного бюджету, де кошти на відшкодування шкоди не передбачено.
В запереченнях на подані апеляції потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_4. і їх представники ОСОБА_6., ОСОБА_7., просять вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника цивільного відповідача ОСОБА_3., засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах адвоката ОСОБА_8., заперечення потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4. і їх представників ОСОБА_6., ОСОБА_7., думку прокурора, про законність та обґрунтованість вироку суду, обговоривши доводи апеляцій і перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1., представника цивільного відповідача Ладижинського дитячого будинку-інтернату для розумово-відсталих дітей директора ОСОБА_3. слід залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін.
Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і його висновок про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 в тому, що він порушив вимоги пунктів 1.5; 12.3;13.1;13.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що настали, повністю відповідає сукупності досліджених судом в ході судового слідства доказів, яким суд дав належну оцінку у вироку і юридичну кваліфікацію. Засуджений в апеляції свою вину визнав.
В той же час, доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 і в його інтересах адвоката ОСОБА_1. з проханням змінити вирок суду і застосувати Закон України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, оскільки ОСОБА_2. підпадає під дію ст. 1 п. «ж», як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, при апеляційному розгляді справи не можуть бути задоволені.
Для перевірки долученої до апеляції копії посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, колегією суддів у засудженого ОСОБА_2 було взяте для огляду і вивчення посвідчення в оригіналі. Учасниками процесу звернута увага, що надане засудженим посвідчення було видане іще в 1993 році. На даний час досить порване, потерте, мокрі печатки прочитати неможливо. З дати видачі ОСОБА_2. цього посвідчення пройшло 15 років і по даний час він посвідчення не поновив.
Засудженому роз'яснено, що звернутись з клопотанням до суду, який постановив вирок, про застосування Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, він не позбавлений права і в стадії виконання вироку.
Доводи апеляції представника цивільного відповідача також не можуть бути задоволенні. У вироку суд досить мотивовано обґрунтував необхідність стягнення заявленої потерпілими суми моральної та матеріальної шкоди. Посилання відповідача на державне фінансування установи не ґрунтується на законі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2. і в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_1., представника цивільного відповідача ОСОБА_3. - залишити без задоволення, а вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2008 року - без змін.