Справа № 11-а-190\08 Головуючий у першій інстанції Нежура В.А.
Категорія: 286 ч.2 КК Д\Р Доповідач Глиняний В.П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду м Києва у складі:
Головуючого Принд юк М.В.,
Суддів Глиняного В.П., Дмитренко Г.М.,
з участю прокурора Карпука Ю.А.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 5 грудня 2007 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 на додаткове розслідування,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 пред"явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, оскільки він в ніч 4 лютого 2006 року, керуючи автомобілем „Шкода Октавія" та рухаючись по вул. Саксаганського в м. Києві, порушив вимоги п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
20 березня 2007 року справа з обвинувальним висновком надійшла на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва.
5 грудня 2007 року суд за клопотанням захисника обвинуваченого направив справу прокурору для проведення додаткового розслідування. Своє рішення суд мотивував неповнотою досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні та вказав на необхідність:
встановити очевидців дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, водія автомобіля „джип", в тому числі і шляхом звернення до засобів масової інформації, та свідків-сусідів та співробітників загиблого ОСОБА_4 з приводу стану його здоров"я на час ДТП;
допитати працівників ДАІ та слідчо-оперативної групи, які оглядали місце пригоди, на предмет виявлення палиці інваліда, якою міг користуватися потерпілий;
провести відтворення обстановки і обставин події за участю обвинуваченого, захисника, потерпілих, свідка та з використанням автомобіля „Шкода Октавія", встановивши час виникнення небезпеки для руху автомобіля під управлінням обвинуваченого та швидкість руху пішохода;
достовірно встановити місце наїзду на пішохода;
за наявності встановлених вихідних даних, провести комплексну трасологічну та автотехнічну експертизу.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, справу повернути до суду на новий судовий розгляд. Своє прохання прокурор мотивує тим, що зазначена на думку суду неповнота розслідування справи може бути усунута в судовому засіданні шляхом допитів додаткових свідків та надання органу досудового слідства судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України, як і проведення судової експертизи згідно ст.75 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляцції, пояснення потерпілих, які покладаються на прийняття апеляційним судом законного рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно вимог ст. 281 КПК України кримінальна справа з мотивів неповноти чи неправильності досудового слідства може бути направлена на додаткове розслідування у випадку, коли ця неповнота або неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні.
Направивши справу на додаткове розслідування суд дотримався вимог вказаного закону.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що під час розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди слідчим двічі призначалась судова авто технічна експертиза, висновки яких щодо технічної можливості водія ОСОБА_3 уникнути наїзду на пішохода, були протилежними (а.с.127-132, 137-140 т.1). Дану обставину допитаний судом експерт ОСОБА_5 пояснив тим, що на вирішення експертам були надані різні вихідні дані щодо швидкості руху пішохода.
Як вірно зазначив суд, досудовим слідством не з"ясовані дійсні обставини того, чи користувався потерпілий ОСОБА_4 під час ходьби палицею, оскільки пояснення про це батьків загиблого ніким не підтверджені, тоді як на місці ДТП ніякої палиці не було виявлено.
За таких обставин вказівка суду про необхідність допиту сусідів загиблого, його співробітників для з"ясування цього є слушною, як і вказівка про встановлення очевидців дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки обвинувачений дає непослідовні пояснення щодо відстані між пішоходом і його автомобілем в час коли він побачив того, в яких відстань становить то 22,6 метри, то 10-15 метрів, за його ж показами пішохід перед зіткненням швидко рухався, набіг на його автомобіль, а за висновком судово-медичної експертизи № 43/373-MK від 23.02.2007 року та за показами судово-медичного експерта ОСОБА_6 при первинному контакті з автомобілем пішохід знаходився у вертикальному положенні в стані кроку (а.с. а.с. 81-82,146-153), то є правомірною вказівка суду про необхідність проведення в темну пору доби відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого, його захисника, потерпілих, свідка ОСОБА_7, так як саме ця слідча дія дасть змогу перевірити об"єктивність показів обвинуваченого, свідка ОСОБА_7 щодо дійсних обставин ДТП та дасть змогу більш повно встановити необхідні вихідні дані для проведення комплексної трасологічної та авто технічної експертизи.
Враховуючи значний обсяг слідчих дій, та зважуючи на те, що суд в судовому засіданні намагався усунути зазначену неповноту розслідування справи шляхом судових доручень, які не були виконані в повній мірі, доводи прокурора про можливість суду усунути неповноту слідства самостійно не заслуговує на увагу, законних підстав для скасування постанови про направлення справи на додаткове розслідування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 5 грудня 2007 року про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, прокурору для проведення додаткового розслідування - залишити без змін.