Теофіпольський районний суд Хмельницької області

смт. Теофіполь, вул. Леніна, 44, 30600, (03844) 3-07-94

Справа №2-4 2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 року. Теофіпольський районний суд Хмельницької області в особі: головуючого - судді СТЕЦЮКА І.С. при секретарі: РАДЧИШИНІЙ К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ТЕОФІПОЛІ справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення і виселення та за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ

Закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" тепер Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі ПАТ "ПриватБанк" ) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки вказуючи, що 3 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту відповідно якого ОСОБА_1 від ПАТ КБ "ПриватБанк" отримав кредит в сумі 300000 гривень.

Відповідно додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 4 серпня 2008 року сторони змінили валюту кредиту та залишок заборгованості конвертували у долари США. Тому залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит від 13 березня 2008 року станом на 4 серпня 2008 року складав 64470.61 доларів США. Відповідно до п. 8.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит відповідач зобов'язувався до 3 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом шляхом внесення щомісячного платежу у розмірі 953.09 долара США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір (далі договір іпотеки) згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку житловий будинок № 17 який розташований по вул.. Польовій у смт Теофіполі Хмельницької області. Оскільки свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 не виконував станом на 2 лютого 2009 року у нього перед позивачем виникла заборгованість у доларах США в сумі 67459.00 у тому числі заборгованість за кредитом 64380.86 доларів США; 2738.20 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом; 327.18 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом та 12.76 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

У зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо погашення кредиту не виконує, виходячи із вимог п. 2.1.5 договору іпотеки та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ПАТ КБ «ПриватБанк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу а також виселити всіх громадян, які зареєстровані і проживають у цьому будинку із зняттям їх з реєстраційного обліку.

Під час судового розгляду позивач збільшив свої вимоги у зв'язку із чим судом відповідачем у справі була визнана і ОСОБА_2

30 червня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним вказуючи, що умови додаткової угоди від 4 серпня 2008 року до кредитного договору від 3 березня 2008 року з ним погоджені не були, зазначена угода йому не надавалася, про її зміст він дізнався лише із матеріалів справи за позовом ПАТ «ПриватБанк» до нього та ОСОБА_2 про звернення стягнення а тому вона є недійсною та такою, що не створює жодних юридичних наслідків для нього.

Ухвалою Теофіпольського районного суду від 21 жовтня 2009 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним та цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення і виселення об'єднано в одне провадження.

Ухвалою суду від 28 грудня 2009 року для вирішення питання про те чи ОСОБА_1 виконаний підпис на додатковій угоді до договору про іпотечний кредит від 3 березня 2008 року була призначена почеркознавча експертиза проведення якої було доручено НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області.

Відповідно висновку експерта від 14 травня 2010 року підпис на додатковій угоді до кредитного договору виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що 3 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту відповідно якого ОСОБА_1 від пАТ КБ "ПриватБанк" отримав кредит в сумі 300000 гривень.

Відповідно додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 4 серпня 2008 року сторони змінили валюту кредиту та залишок заборгованості конвертували у долари США. Тому залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит від 13 березня 2008 року станом на 4 серпня 2008 року складав 64470.61 доларів США. Відповідно до п. 8.1 додаткової угоди до договору про іпотечний кредит відповідач зобов'язувався до 3 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом шляхом внесення щомісячного платежу у розмірі 953.09 долара США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 3 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір (далі договір іпотеки) згідно якого ОСОБА_1 надав в іпотеку житловий будинок № 17 який розташований по вул.. Польовій у смт Теофіполі Хмельницької області. Оскільки свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 не виконував станом на 2 лютого 2009 року у нього перед позивачем виникла заборгованість у доларах США в сумі 67459.00 у тому числі заборгованість за кредитом 64380.86 доларів США; 2738.20 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом; 327.18 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом та 12.76 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Однак відповідач свої зобов'язання не виконав і погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним не проводив.

В зв'язку із цим станом на 12 серпня 2009 року у нього перед позивачем виникла заборгованість у доларах США в сумі 73935.75 у тому числі заборгованість за кредитом 64380.86 доларів США; 6916.37 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1461.83 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом та 1176.69 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Крім цього, відповідно до п. 6.6 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів за кредитним договором більше як на ЗО днів позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від невиконаного зобов'язання що складає 7393.58 доларів США. Тому загальна сума заборгованості позичальника перед позивачем складає 81329.33 доларів США.

Виходячи з вимог п. 18.8.1 Договору іпотеки, який був укладений між позивачем та ОСОБА_1, відповідно якого у разі невиконання позичальником умов щодо погашення кредиту ПАТ КБ «ПриватБанк» має право звернути стягнення на предмет іпотеки просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу а також виселити всіх громадян, які зареєстровані і проживають у цьому будинку із зняттям їх з реєстраційного обліку.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали частково. Із їх пояснень встановлено, що дійсно 3 березня 2008 року відповідно договору кредиту ОСОБА_1 отримав у позивача кредит в сумі 300 000 гривень на строк 10 років. З метою забезпечення виконання зобов'язання щодо погашення кредиту 3 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 дійсно був укладений договір іпотеки предметом якої є його житловий будинок ОСОБА_1

Тому не заперечували проти проведення погашення кредиту у гривнях однак вважають що звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставним оскільки виникнення заборгованості пов'язане із переведенням кредитного боргу у долари США оскільки значне підвищення курсу долара США зробило щомісячні платежі непомірно високими.

Представник позивача запевнив суд що ОСОБА_1 виконуватиме свої зобов'язання а тому просив суд не звертати стягнення на жилий будинок оскільки іншого житла у нього немає.

Виходячи із того, що згідно висновку почеркознавчої експертизи додаткова угода до кредитного договору від 4 серпня 2008 року якою сторони конвертували заборгованість по кредиту у долари США відповідачем ОСОБА_1 не підписувалась ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредиту станом на 29 жовтня 2010 року визначило в сумі 535 365 грн. 88 коп. у тому числі 296983 грн. 74 коп. заборгованість за кредитом, 2035 грн.14 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 5379 грн. 59 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 149430 грн. 22 коп. заборгованість по прострочених процентах за користування кредитом та 81537 грн. 19 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Як позивач ОСОБА_1 та його представник пояснили що умови додаткової угоди до кредитного договору від 4 серпня 2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 не узгоджувалися, вона йому для ознайомлення надана не була і він її не підписував, про її існування йому стало відомо лише із матеріалів справи за позовом про звернення стягнення на його будинок та про виселення. Не заперечуючи проти необхідності погашення кредиту просили суд визнати додаткову угоду до кредитного договору недійсною оскільки 64470.61 доларів США, як це зазначено у п. 8.1 додаткової угоди, ОСОБА_1 в дійсності не отримував.

Тому не заперечували проти проведення погашення кредиту у гривнях однак вважають що звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставним оскільки виникнення заборгованості пов'язане із переведенням кредитного боргу у долари США оскільки значне підвищення курсу долара США зробило щомісячні платежі непомірно високими.

Представник позивача запевнив суд що ОСОБА_1 виконуватиме свої зобов'язання а тому просив суд не звертати стягнення на жилий будинок оскільки іншого житла у нього немає.

Для підтвердження своїх заперечень щодо підписання додаткової угоди просили суд призначити судову експертизу для перевірки тієї обставини що вказана додаткова угода була підписана не ним.

ОСОБА_1 пояснив також, що із-за важкого матеріального становища він не зміг виконати свої зобов'язання щодо погашення кредиту, сплати відсотків за користування ним та пені і допустив заборгованість. Разом з тим обіцяв виконувати свої зобов'язання а тому просив суд не звертати стягнення на житловий будинок оскільки іншого житла у нього немає.

Вислухавши пояснення сторін вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку про те що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно задовольнити частково а позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що З березня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір кредиту відповідно якого ОСОБА_1 отримав від позивача кредит в сумі 300 000 гривень та, відповідно п. 2.3.3, 3.1, 8.1.1 кредитного договору прийняв на себе зобов'язання щомісячно погашати вказаний кредит та пов'язані з ним платежі і провести повну його виплату протягом 10 років тобто до 8 травня 2018 року та сплатити відсотки за користування кредитом.

Як встановлено у судовому засіданні з метою забезпечення виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем ОСОБА_1 між ПАТ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 З березня 2008 року був укладений договір іпотеки предметом якої був житловий будинок, власником якого, відповідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок виданого Теофіпольською селищною радою 5 червня 1996 року є відповідач ОСОБА_1.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт ухилення відповідача ОСОБА_1 від виконання своїх зобов'язань щодо щомісячного погашення кредиту. Так, відповідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 29 жовтня 2010 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість по кредиту в сумі 535 365 грн. 88 коп.

Відмова відповідачів від повернення боргу порушує майнові права позивача

Відповідно ст..ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України і одностороння відмова зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2.1. 2.1.5 іпотечного договору укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 позивач вправі звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно ст.. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі...покупцеві.

В судовому засіданні представник позивача просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Приймаючи до уваги, що такий порядок звернення закону не суперечить і найбільш повно враховує інтереси відповідачів суд приходить до висновку про те, що ця вимога позивача підлягає задоволенню.

Позивач просив також виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із житлового будинку який є предметом іпотеки.

Відповідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотеко держателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст.. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, оскільки наявність осіб, зареєстрованих у будинку, на який звертається стягнення, перешкоджатиме реалізації предмета іпотеки

В судовому засіданні було встановлено, що у житловому будинку, який є предметом іпотеки зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вказані обставини підтверджуються як поясненнями відповідачів, так і довідкою Теофіпольської селищної ради.

Відповідачі просили виселення з будинку не проводити оскільки іншого житла у них немає.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, приймаючи до уваги що перед примусовим виселенням відповідачам необхідно надати можливість виселення у добровільному порядку суд приходить до висновку що вимога щодо виселення відповідачів не може бути задоволена.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги щодо визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору від 4 серпня 2008 року відповідно якої залишок боргу за кредитним договором був конвертований у долари США з тих підстав, що позивач не був ознайомлений з умовами додаткової угоди, не підписував її а кредит у доларах США не отримував.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечував проти задоволення цих вимог з тих підстав що додаткова угода до кредитного договору відповідала волевиявленню ОСОБА_1 оскільки він після її укладення проводив погашення кредиту.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Ст. 203 ЦК України встановлено що правочин має вчинятися у формі встановленій законом, його зміст не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У судовому засіданні встановлено, що вказана додаткова угода позивачем ОСОБА_1 не підписувалася. Такий висновок суду підтверджується поясненнями ОСОБА_1, висновком почеркознавчої експертизи. Іншими доказами у справі. Не заперечує цієї обставини і представник ПАТ КБ «ПриватБанк».

Викладене свідчить про те, що додаткова угода була укладена від імені позивача ОСОБА_1 всупереч його внутрішній волі без встановлення його волевиявлення що є, відповідно вимог ст.. 203 ЦК України, підставою для визнання цього правочину недійсним.

Разом з тим суд, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності приходить до висновку про те, що визнання додаткової угоди недійсною не звільняє відповідача ОСОБА_1 від зобов'язання щодо погашення заборгованості по кредиту і не є підставою для відмови у задоволенні вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215, 509, 525, 526, 530, 538, 546, 554,549-552, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст.ст. 10, 60, 179, 213 ЦПК України, районний

суд

ВИРІШИВ

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення і виселення задовольнити частково.

У рахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № НМТWGI 10000004816 від 3 березня 2008 року в сумі 535 365 грн. 88 коп. у тому числі 296 983 грн. 74 коп. заборгованості по кредиту, 2035 грн. 14 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 5379 грн. 59 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 149430 грн. 22 коп. простроченої заборгованості по процентах, 81537 грн. 19 коп. пені за несвоєчасність виконання зобов'язвнь звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № 17 по вул.. Польовій у смт. Теофіполі Хмельницької області та земельну ділянку загальною площею 0.15 га. на якій він розташований який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок виданого виконавчим комітетом Теофіпольської селищної ради 5 червня 1996 року шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Інші позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Визнати недійсною додаткову угоду від 4 серпня 2008 року до Кредитного договору № НМТWGI 10000004816 від 3 березня 2008 року яка була укладена між ПАТ КБ «ПриватБАНК» та ОСОБА_1.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» із ОСОБА_1 1700 гривень судових витрат та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи а всього 1730 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана у Апеляційний суд у Хмельницької області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: