Справа № 11-а-2752/2007 Головуючий у першій інстанції - Москалюка В.М. Категорія КК: ст.186 ч.2 КК України Доповідач: Кравченко С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
Іменем України
29 січня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Бєлан Н.О.
суддів: Єфімової О.I., Кравченка С.І.
за участю прокурора: Мінакової Г.О.
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, дітей не має, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:
21.08.2002 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва за ст. 185 ч. 2, ст. 15, ст. 185 ч.2, ст.186 ч. 2, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання постановою Бориспільського міськрайсуду Київської обл. від 08.07.2005 року на підставі Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року, - засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, дітей не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 26.12.2006 року вироком Солом'янського районного суду м. Києва за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, - засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не одруженого, дітей не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживав за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого, - засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винними у тому, що вони 26.10.2005 року, перебуваючи в м. Києві на бул. І. Лепсе, 81, у стані алкогольного сп'яніння, діючи спільно та узгоджено з метою відкритого викрадення чужого майна, реалізуючі свій злочинний намір, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я , відкрито заволоділи майном, що належало ОСОБА_5, а саме: мобільним телефоном «Нокія 2650» вартістю 700 гривень.
Крім того, згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 07.02.2007 року, перебуваючи в м. Києві на бул. І. Лепсе, 79, у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на повторне відкрите викрадення чужого майна та реалізуючі свій злочинний намір, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито заволодів майном, що належало ОСОБА_6, а саме: мобільним телефоном «Нокія 7360» вартістю 1145 гривень.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання відносно засудженого ОСОБА_4 та в частині визнання обтяжуючою
покарання засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_1 обставиною рецидив злочинів, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
При цьому посилається на те, що повторність є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 186 КК України, отже згідно ч. 4 ст. 67 КК України суд не мав права враховувати повторність, як обтяжуючу обставину.
Також, він посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_4 судом недостатньо врахована суспільна небезпека вчиненого засудженим злочину та особа засудженого, оскільки останній не лише не визнав своєї вини у вчиненому, хоча вона і повністю доведена, а й приховував злочинні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_1
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, зменшивши призначену йому міру покарання, посилаючись на те, що судом не були враховані всі обставини, що пом'якшують покарання, а саме те, що він хворіє на тяжку хворобу, злочин, який він скоїв не є тяжким та не потягнув за собою настання тяжких наслідків.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати в частині визнання його винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та закрити справу відносно нього на підставі ст. 376 КПК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначаючи, що він не приймав участі у відкритому викраденні майна потерпілої ОСОБА_5, що вбачається з її свідчень.
Від інших учасників процесу апеляцій до суду не надійшло.
На апеляції засуджених прокурором подані заперечення.
На апеляцію прокурора подано заперечення засудженим ОСОБА_3
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, подану прокурором, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції та вважає необхідним апеляції засуджених залишити без задоволення, захисників, які підтримали апеляції засуджених і вважають такою, що не підлягає задоволенню апеляцію прокурора, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що зазначені апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляції засуджених задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового слідства, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами у їх сукупності.
Зокрема, як убачається з показань потерпілої ОСОБА_5, даних як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, вона поясняла, що при вчиненні її пограбування ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 діяли спільно та узгоджено.
Згідно показань свідка ОСОБА_7, даних під час досудового слідства та належним чином перевірених в судовому засіданні, він поясняв, що в той час як один з нападників виривав з рук ОСОБА_5 мобільний телефон, двоє інших не давали йому прийти потерпілій на допомогу, що також підтверджує узгодженість дій обвинувачених під час вчинення злочину.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність вини підсудних у вчиненні вказаного злочину є законними та обґрунтованими.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину щодо неповнолітнього ОСОБА_6 в апеляції не оспорюється .
Дії ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ст. 186 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
Міра покарання підсудним ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 65 КК України призначена у межах санкції статті 186 ч.2 КК України, що передбачає відповідальність за злочин у вчиненні якого вони визнані винними, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням ступінню тяжкості вчиненого злочину, особи винних та обставин, що обтяжують покарання і є необхідною та достатньою для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Висновок суду першої інстанції про можливість застосування до ОСОБА_4 ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням також є таким, що не суперечить вимогам закону, оскільки зроблений з урахуванням обставин справи та даних про особу підсудного, зокрема тих обставин, що він раніше не судимий, має сім'ю і на протязі значного проміжку часу, який сплинув після вчинення злочину, не вчиняв інших злочинів.
За таких обставин підстав для скасування вироку та постановления нового, з призначенням підсудному ОСОБА_4, більш суворого покарання, як про те ставиться питання в апеляції прокурора, чи пом'якшення вироку, як про те ставиться питання в апеляціях засуджених, колегія суддів не вбачає. Разом із тим, як убачається з вироку, при призначенні покарання підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_1, суд в порушення вимог ст. 67 КК України, врахував обставину, яка обтяжує покарання рецидив злочину, оскільки ця обставина передбачена в ст. 186 КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію. Тому апеляція прокурора в частині необхідності виключення з вироку посилання на наявність по справі обставини, що обтяжує покарання підсудних, - рецидив злочину, підлягає задоволенню.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Апеляції засуджених залишити без задоволення.
Виключити з вироку Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 посилання на обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рецидив злочину.
В решті цей вирок залишити без зміни.