11а-58/08

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого судді Глиняного В.П.,

суддів Лук`янець Л.Ф., СкавронікаВ.М.,

за участю прокурора Карпука Ю.А.,

захисника ОСОБА_1

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши  у  відкритому судовому  засіданні  в  м. Києві справу  за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок Ярошенка Ю. І. та засудженої ОСОБА_2 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2007 року,

встановила:

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась в с. Дніпровське, Чернігівської області, українка, громадянка України, з середньою освітою, заміжня, не працююча, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, без постійного місця проживання в м. Києві, в силу ст. 89 КК України не судима, -

засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, народилася в м. Пудож, Карельської АРСР, українка, громадянка України, з середньою освітою, розлучена, не працююча, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, без постійного місця проживання в м. Києві, раніше не судима, -

засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі,

За вироком суду ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 02.07.2007 року, приблизно о 05 год. 30 хв., за попередньою змовою, прибули до буд. 1 -А по вул. Лескова в м. Києві, та викрали з прибудинкової території зазначеного будинку майно, що належить ПП «Євро-Альянс», а саме: два декоративних дерева «Туя західна «Hoseri», загальною вартістю 906 гривень. Після чого, з викраденим з місця злочину зникли.

Крім того, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 03.07.2007 року, приблизно о 03 год. 35 хв. підійшли до буд. 1-А по вул. Лескова в, м. Києві, та повторно викрали з прибудинкової території зазначеного будинку майно, що належить ПП «Євро-Альянс», а саме: два декоративних дерева «Туя західна «Smaragd», загальною вартістю 738 гривень. Після чого, з викраденим з місця злочину зникли.

Крім того, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 10.07.2007 року, приблизно о 04 год. 00 хв. прибули до буд. 1-А по вул. Лескова в м. Києві та повторно викрали з прибудинкової території зазначеного будинку майно, що належить ПП «Євро-Альянс», а саме: два декоративних дерева «Туя західна «Sunkist», загальною вартістю 950 гривень. Після чого, з викраденим з місця злочину зникли.

Крім того, ОСОБА_3, з метою повторного викрадення чужого майна, 11.07.2007 року приблизно о 00 год. 25 хв. прибула до буд. 1-А по вул. Лескова в м. Києві, впевнившись, що за нею ніхто не спостерігає зайшла на прибудинкову територію зазначеного будинку звідки повторно таємно викрала майно, що належить ПП «Євро-Альянс», а саме: два декоративних дерева «Туя - Ялівець скельний «Skyrocket», загальною вартістю 703 гривні. Після чого, з викраденим з місця злочину зникла.

На даний вирок подані апеляції та доповнення:

- прокурором, що затвердив обвинувальний висновок, який, не оспорюючи кваліфікації дій засуджених, просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у

виді 1 року позбавлення волі. При цьому, прокурор посилається на те, що судом першої інстанції винесено рішення з істотним порушенням кримінального закону, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Крім того, зазначає, що у мотивувальній частині вироку судом не зазначено кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину повторно, тому просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними у вчиненні повторного таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб;

-  засудженою ОСОБА_2, яка просить на підставі ст. 69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі та звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитом строком,

посилаючись на те, що вона раніше не судима, мати чотирьох дітей, пенсіонерка, свою вину визнала повністю, щиро розкаялась, а також має ряд захворювань,   таких   як:    гіпертонія,   має   черепно-мозкову   травму   та поліартрит.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляцію та доповнення до неї, а також заперечував проти апеляції засудженої ОСОБА_2, пояснення засудженої ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію і вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню,, яка вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, пояснення засудженої ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію ОСОБА_2 та не підтримала апеляцію прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженої ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність засуджених в здійсненні крадіжки за попередньою змовою групою осіб при обставинах, викладених у вироку, підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і в апеляціях не оскаржується.

Дії засудженої ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 185 ч. 2 КК України, оскільки вона вчинила таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

Доводи апеляцій прокурора про порушення кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_2 та неповному зазначенні кваліфікуючих ознак ОСОБА_3 обґрунтовані.

Так, у мотивувальній частині вироку дії засудженої ОСОБА_3 кваліфіковані судом як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно, за попередньою змовою, вчинили викрадення майна ПП «Євроальянс», що було зазначено у пред`явленому обвинуваченні і вірно встановлено судом.

Однак при кваліфікації дій ОСОБА_3 суд у мотивувальній частині вироку не зазначив кваліфікуючу ознаку вчинення злочину -вчинення викрадення чужого майна повторно.

Крім того, призначаючи засудженій ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч. 2 КК України у виді обмеження волі, суд не врахував те, що ОСОБА_2 є особою, яка досягла пенсійного віку, а відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли такого віку.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду скасуванню в частині призначеного покарання засудженій ОСОБА_2 з постановлениям нового вироку.

Крім того, потрібно визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб.

Доводи засудженої ОСОБА_2 про звільнення її від відбування покарання на підставі ст. 75 та застосування ст. 69 КК України є безпідставним, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання було враховані дані про її особу, в тому числі і ті, на які вона посилається в своїй апеляції, наявність обставин, що пом»якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що виправлення засудженої не можливе без ізоляції від суспільства, з врахуванням її особи та обставин вчинення злочинів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок Ярошенка Ю. І. задовольнити.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного їй покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч.2 КК України 1 рік позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без змін - утримання під вартою в Київському СІЗО № 13 державного департаменту України з питань виконання покарань.

Визнати винною ОСОБА_3 винною у вчиненні таємного викрадення чужого майна повторно за попередньою змовою групою осіб та залишити призначене судом першої інстанції покарання за ст. 185 ч. 2 КК України.

В решті цей вирок залишити без змін.

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженими у той же строк з моменту отримання копії вироку.