Справа № 11-а-6/ 2008р. Головуючий у 1-ій інстанції - Ясельський A.M.
Категорія - ст.309 ч.2 КК України Доповідач - Верховець Т.М.
УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва 01601, м. Київ, МСП вул.Володимирська, 15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Лагнюка М.М.
суддів Верховець Т.М., Таргоній С.В.
за участю прокурора Решетняк Н.О.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року, -
ВСТАНОВИВ:
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий, засуджений за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою, з 16.09.2007 року.
По справі вирішено питання речових доказів.
З ОСОБА_1 стягнуто судові витрати в розмірі 423 грн.70 коп. за проведення хімічної експертизи на користь ДНДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 05.09.2007 року приблизно о 10 год. 30 хв., знаходячись в с. Миколаївка Новокаховського району Херсонської
області на пустирі виявив рослини коноплі. Усвідомлюючи, що виявлене є наркотичним засобом, засуджений відокремив листя від стеблин коноплі, чим виробив для особистого вживання наркотичну речовину рослинного походження, яку загорнув в газетний згорток та свою кофту, сховав у поліетиленовий пакет.
Після цього, ОСОБА_1 05.09.2007 року приблизно о 21 год. 45 хв., зберігаючи при собі поліетиленовий пакет, в якому знаходилася конопля, рейсовим автобусом «Херсон-Київ» направився до Києва.
06.09.2007 року приблизно о 10 год. 20 хв. знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_1 дрібнив придбані ним листки коноплі. В цей час до квартири зайшли працівники міліції, які виявили та вилучили невисушену речовину рослинного походження зеленого кольору, масою 76,9гр.
Згідно висновку хімічної експертизи № 2015х від 21.09.2007 року вилучена по місцю проживання ОСОБА_1 і надана на дослідження невисушена речовина рослинного походження зеленого кольору, масою 76,9гр. є канабісом, маса невисушеного канабісу рівна 76,9гр, який згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечним наркотичним засобом.
В апеляції ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду першої інстанції змінити, застосувати ст.75 КК України та призначити покарання без ізоляції від суспільства. Засуджений звертає увагу суду, що має ряд тяжких хвороб, .які стали прогресувати, що унеможливлює його перебування під вартою.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, а також призначеної міри покарання, просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Так, суд першої інстанції у вступній частині вироку визначив попередню судимість та застосування Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року ОСОБА_1, як обставину, що характеризує особу підсудного. Отже, апелянт просить виключити з вступної частини вироку посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 раніше судимий 20.10.1994 р. Московським районним судом м. Києва за ст. 142 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі а також, що згідно постанови Святощинського районного суду м. Києва кримінальну справу по ст.395 КК України закрито згідно Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, підтримавшого апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та
заперечував проти задоволення апеляції засудженого, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 299 КПК України, суд першої інстанції провів скорочене судове слідство, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин справи, що ніким не оспорюються.
Тому виходячи з вимог ст. 365 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорюються і докази стосовно яких не досліджувались, та вважає, що дії ОСОБА_1 за ст.309 ч.2 КК України кваліфіковані вірно.
Згідно ст. 333 КПК України та роз'яснень, які містяться в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку» від 29.06.1990 року № 5, до. відомостей про особу підсудного, які мають значення для справи і які належить зазначити у вступній частині вироку, крім тих, що прямо передбаченні у ст. 333 КПК України належать, зокрема, й такі: місце роботи чи навчання, громадянство, участь у Великій Вітчизняній війні, інвалідність, нагороди, дані про непогашену і незняту судимість. Дані про погашену та зняту судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку.
Ці вимоги закону, як обґрунтовано зазначив в апеляції прокурор, суд першої інстанції при постанрвленні вироку не виконав.
Так, у вступній частині вироку, суд встановлюючи особу підсудного, зазначив, що підсудний ОСОБА_1 20.10.1994 року засуджений Московським районним судом м. Києва за ст. 142 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. По відбуттю покарання, 15.02.1996 року він був звільнений з Божковської виправної колонії Полтавської області. В подальшому він же був засуджений 10.03.2000 року Радянським судом м. Києва за ст.142 ч.2 КК України на 6 років позбавлення волі, за злочин, який мав місце 04.08.1999 року.
Відповідно до ч.5 ст.55 КК України /в редакції 1960 року/ не маючими судимості визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк не більше 3 років, якщо вони на протязі трьох років з дня відбуття покарання / основного та додаткового/ не вчинять нового злочину. Таким чином на момент вчинення злочину підсудний ОСОБА_1 вважається таким, що не має цієї судимості.
Крім того, у вступній частині вироку суд також зазначив, що 27.07.07 року постановою Святошинського районного суду м. Києва
закрита кримінальна справа за ст. 395 КК України, щодо ОСОБА_1, згідно Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року.
Згідно ч.1 ст.88 КК України особа визнається такою, що немає судимість, з дня набрання сили обвинувальним вироком.
Оскільки кримінальну справу за ст. 395 КК України було закрито згідно Закону України «Про амністію» і вирок суд по ній не постановлював, то суд не повинен був посилатися на зазначену постанову.
Згідно ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання виконав вимоги цього закону, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який позитивно характеризується по місцю тримання під вартою, судимий, стан його здоров'я, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття у вчиненому злочині, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів і призначив покарання, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення і попередження нових злочинів. Тому підстав для зміни вироку суду і застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться в апеляції засудженого, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляцію прокурора задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити. Виключити зі вступної частини вироку посилання суду на судимість ОСОБА_1 20.10.1994 року Московським районним судом м. Києва за ч. 1ст. 142 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі і постанову Святошинського районного суду м. Києва від 27.07.07 року про закриття кримінальної справи за ст. 395 КК України згідно Закону України «Про амністію».
В решті цей-же вирок залишити без змін.