Справа № 11-а-23/2008                                         Головуючий у першій інстанції  Педенко A.M.

Категорія: ст. 190 ч.2 КК України                                                          Доповідач   Шальнєва Т.П.

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого судді: Бєлан Н.О.,

суддів: Шальнєвої Т.П., Стрижко С.І.

за участю прокурора: Мінакової Г.О.

засудженого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2007 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Димер, Вишгородського р-ну, Київської області, громадянина України, працюючого ТОВ "Компанія Гермес", проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено:

-   за ст. 190 ч. 2КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців.

Суд зобов'язав ОСОБА_2 на підставі ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Бориспіль, Київської області, громадянина України, студента Київського бізнес Інституту при НТУУ "КПІ", проживаючого АДРЕСА_2, раніше не судимого,

засуджено:

-   за ст. 190 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки 6 місяців.

Суд зобов'язав ОСОБА_1 на підставі ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином 7750 грн. з кожного.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними в заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Злочин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили при слідуючих обставинах.

Так, 20.05.2007 року, приблизно о 15.00 год., засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили між собою в попередню змову, обумовивши між собою всі обставини вчинення злочину, після чого, ОСОБА_2, підробив ксерокопію паспорта громадянина України, свідомо внісши до неї неправдиві відомості про себе.

Після цього, 21 травня 2007 року, близько 10.00 год., ОСОБА_2, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_1, прибув АДРЕСА_3, де, зустрівшись з гр. ОСОБА_3, передав останньому заздалегідь підготовлену ксерокопію паспорту громадянина України на прізвище ОСОБА_4, зі своєю фотокарткою, запевнивши потерпілого, що дані вказані на ксерокопії відповідають дійсності, що підтвердив ОСОБА_1, якому було відомо про підробку.

Потім, ОСОБА_2, ввійшовши в довіру до ОСОБА_3, переконав останнього передати йому мобільні телефони та комплектуючі до них, запевнивши потерпілого, що гроші за них він віддасть ввечері того ж дня, на що ОСОБА_3 погодився та передав на зберігання ОСОБА_5 свої мобільні телефони та комплектуючи до них, дозволивши останній передавати його майно ОСОБА_2

Так, 24 травня 2007 року, близько 11.00 год. ОСОБА_5 за згодою ОСОБА_3 та в присутності останнього передала ОСОБА_2 мобільні телефони та комплектуючі до них на загальну суму 19265,35 грн., після чого, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном спільно з ОСОБА_1 на власний розсуд.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи факту вчинення інкримінованого йому злочину, обґрунтованість свого засудження і правильність кваліфікації своїх дій за ст. 190 ч.2 КК України, просить вирок суду щодо нього змінити внаслідок суворості призначеного покарання та призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст. 75 КК України у вигляді І року позбавлення волі з іспитовим строком терміном 1 рік.

Крім того, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не вірно визначив розмір відшкодування шкоди, заподіяної злочином, оскільки, на досудовому слідстві він добровільно відшкодував потерпілому 3765,35 грн. завданих збитків, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 вважає, що з нього в рахунок відшкодування шкоди повинна бути стягнута менша сума ніж з засудженого ОСОБА_2, який нічого не відшкодував.

Засудженим ОСОБА_2 вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляцію і просили її задовольнити, пояснення прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції щодо зазначених у вироку обставин вчинення цього злочину не перевіряються, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, вони не оспорювалися самим засудженим, тому докази за згодою учасників судового розгляду відповідно до вимог ст. 299 та ст. 301-1 КПК України не досліджувались.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ст.190 ч.2 КК України є правильною.

Що стосується доводів апеляції про суворість призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів вважає, що вони є безпідставними.

Міра покарання ОСОБА_1 призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливою, відповідає тяжкості

вчиненого злочину та особі засудженого, є необхідною та достатньою для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання, засудженому ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обґрунтовано призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, а саме: його щире каяття, часткове відшкодування збитків потерпілому, те, що він раніше не судимий, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість його звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, однак із здійсненням за ним нагляду та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Тому не можна погодитися з посиланням засудженого в апеляційній скарзі на суворість призначеного йому покарання.

Що стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_1 в частині стягнення заподіяної злочином шкоди, то вони заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, правильно встановив обставини, які визначають розмір збитків заподіяних злочином, а також правильно встановив, що заподіяна засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шкода була наслідком їх спільних дій, але допустив помилку в застосуванні норм матеріального права в частині стягнення заподіяної шкоди.

Тому судова колегія вважає вирок суду першої інстанції в цій частині змінити, зазначивши, що заподіяна шкода підлягає стягненню з засуджених солідарно, оскільки, при вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 19 вересня 2007 року в частині порядку стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, -змінити, зазначивши, що заподіяна шкода підлягає стягненню з засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно.

В решті цей вирок залишити без зміни.