Справа №: 2-57/10

Провадження № 2-57/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Палазюк В.М.

при секретарі - Барібан А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення моральної шкод, -

встановив:

позивачка звернулась із позовом, в якому зазначає, що відповідачка поширила про неї недостовірну інформацію про її захворювання заразною нашкірною хворобою, яка передається іншим особам, так як чоловік відповідачки, спілкуючись із позивачкою також захворів на дану хворобу. Крім того 8 березня 2009 року, перебуваючи на ринку м. Андрушівки відповідка при зустрічі із позивачкою в присутності сторонніх осіб плюнула на позивачку. Позивачка вважає, що поширенням недостовірної інформації про її захворювання та діями, що виразились у плюванні відповідачка принизила її честь та гідність та завдала їй моральної шкоди. Просила зобов'язати відповідачку спростувати поширену нею інформацію на засіданні виконкому Гальчинської сільської ради за місцем проживання сторін та вибачитись перед позивачкою, а також стягнути на її користь моральну шкоду.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала та пояснила, що працює вчителем в Андрушівській гімназії, тобто спілкується як з дітьми, їх батьками та колегами по роботі, щорічно проходить медогляд, ніколи не хворіла ніякими венеричними та дерматологічними хворобами. Тому поширена відповідачкою інформація э неправдивою та негативною. Оскільки з відповідачкою вони перебувають в давніх неприязнених стосунках, то ОСОБА_2 при будь - якій нагоді наносить їй образи. Так, 8 березня 2009 року, коли вона перебувала на ринку м. Андрушівки, де завжди велике скупчення людей, серед яких багато знайомих, ОСОБА_2 йдучи їй назустріч повернулась до позивачки та плюнула на неї, проявляючи тим самим свою зневагу і це в міжнародний жіночий день, коли всіх жінок вітають та дарують квіти.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 8 березня 2009 року вона була на ринку та будь-яких дій щодо позивачки не вчиняла. Щодо наявності у позивачки вавок в 1994 році вона вважає, що вони у неї були, оскільки тоді їх сім’я ще перебували у дружніх стосунках і після спілкування із ОСОБА_1 вавки появились і в чоловіка відповідачки. Однак даної інформації вона з того часу ніколи нікому не поширювала, а сказала лиш самій позивачці у судовому засіданні при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації про інтимні стосунки з її чоловіком, в результаті чого появились вавки у чоловіка.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні між сторонами склались неприязні відносини, що і викликало ряд звернень до суду. В 2009 році в провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, в якій ОСОБА_1 просила спростувати неправдиву інформацію, поширену ОСОБА_2 про інтимні зв”язки ОСОБА_1 із її чоловіком . 30.01.2009 року по даній справі винесена ухвала про закриття провадження в зв”язку з відмовою позивачки від позову. Відповідачка стверджувала, що лише в судовому засіданні при розгляді тієї справи вона повідомила позивачці про те, що вона заразила її чоловіка нашкірною хворобою, що й давало їй підстави припускати наявність інтимних стосунків. Із пояснень позивачки вбачається, що дійсно при розгляді попередньої справи вона почула такі звинувачення від відповідачки. Будь-яких інших осіб, яким була поширена така інформація, позивачка не назвала. Свідок ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_2 зверталась до неї як директора ліцею, де працює позивачка, з приводу негативної поведінки ОСОБА_1, однак по інших подіях, а інформації про заразну хворобу ОСОБА_1 вона не повідомляла. Таким чином суд вважає, що відповідачка інформацію про хворобу позивачки використала лише як доказ в іншій цивільній справі та нікому крім позивачки не повідомляла. Таким чином з врахуванням п. 17 роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” в задоволенні позову в частині спростування недостовірної інформації та принесення вибачень слід відмовити.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили, що 8 березня 2009 року вони знаходились на ринку м.Андрушівки та були свідками того, як ОСОБА_2 плюнула на ОСОБА_1 При цьому як позивачці так і зазначеним свідкам, кожному з них окремо судом задавалися конкретні питання щодо обставин даної події. їх відповіді були послідовні та узгоджувались між собою, як щодо дати, місця та часу події, присутності інших осіб, напрямку руху. Із їх пояснень встановлено, що подія відбулась близько 9.00. години в останньому ряду ринку неподалік ветаптеки. ОСОБА_2 рухалась назустріч ОСОБА_1, а слідом за нею йшов її чоловік та дочка. Порівнявшись із ОСОБА_1 відповідачка плюнула на неї.

Заперечення відповідачки, що вона в цей день знаходилась вдома і нікуди не виходила не підтвердилось в судовому засіданні. Свідок ОСОБА_6 чоловік відповідачки, у своїх поясненнях в судовому засіданні повідомив, що він не пам”ятає, де він був 8 березня 2009 року, не пам”ятає, щоб у них вдома були гості. І лише після репліки відповідачки „не були ми ніде”, почав стверджувати, що не був на ринку з дружиною. Згідно заперечень відповідачки на позовну заяву (а.с.8) крім членів її сім”ї інших свідків, які могли б підтвердити іі перебування вдома 8 березня 2009 року не було. Не повідомляла вона про них і в своїх поясненнях в судовому засіданні, стверджуючи, що була вдома зі своєю сім”єю. І лише після тривалого розгляду справи відповідачкою заявлено клопотання про допит свідка дубини Н.В., яка в той день була в них в гостях. І хоч клопотання про допит даного свідка було заявлене в ході розгляд) справи, позивачка та її представник не заперечували проти його задоволення, тому суд для всебічного і повного з’ясування обставин справи допитав даного свідка. Однак у відповідях свідків ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та самої відповідачки на одні і ті ж запитання містяться суттєві суперечності щодо часу приходу гостей та їх повернення та складу присутніх осіб.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що ОСОБА_2 публічно образила позивачку, плюнувши на неї та спричинила їй моральну шкоду, чим порушила право позивачки на повагу її честі та гідності.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Ст.297 ЦК України регламентує право фізичної особи звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови від 27.02.2009 р. №1 “Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також-ділової репутації фізичної чи юридичної особи», під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 “Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій його заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою й протиправним діянням заподіювана і провини останнього в його заподіянні.

Згідно ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Моральна шкода, що завдана позивачу діями відповідачки полягає в тому, що нею вчинена дія, яка принижує честь і гідність позивачки в очах оточуючих, багато з яких знають позивачку у зв'язку з її професійною роботою, оскільки вона тривалий час працює вчителем, вчинена в досить людному місці при значному скупченні людей в день жіночого свята. А тому, враховуючи обсяг, характер та тривалість моральних страждань завданих позивачу дією образливого характеру, що призвело до душевних страждань, виходячи із засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення на суму 700 грн..

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 10, 11,60, 88, 209, 212, 214, 215, 294 ЦП К У країни, ст. ст. 15, 16, 23, 275, 280, 297, 1167 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 700 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський райсуд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: