УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

           Справа № 2-497/11                    

Справа № 2-497/11 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/491/368/12                               ОСОБА_1

Категорія - 52 (ІУ) Доповідач – Михайлів Л.В.                                                                       

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.

при секретарі:            Бондаренко І.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника – ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» про визнання незаконними наказів.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги і в остаточній редакції позовної зави від 30.06.2011 року, посилаючись на те, що наказами № 1 від 04.01.2011 року та № 2 від 17.01.2011 року вона незаконно звільнена з роботи за прогули з посади керівника гуртка, оскільки вона не була ознайомлена з тим, що 03.01.2011 року є робочим днем, просила суд визнати незаконними та зобов’язати відповідача скасувати вказані накази, поновити її на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

          Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2011 року, описку в якому виправлено ухвалою того ж суду від 09.12.2011 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

          Визнано наказ № 2 від 17.01.2011 року про звільнення ОСОБА_2 та наказ № 17 від 29.07.2011 року про скасування наказу № 1 від 04.01.2011 року та внесення змін до наказу № 2 від 17.01.2011 року в частині дати звільнення незаконними.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді керівника гуртка ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни»

Стягнуто з ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 січня 2011 року по день винесення рішення 07 грудня 2011 року в сумі 11272 грн. 18 коп. та судові витрати у розмірі 37 грн., а всього 11309 грн. 18 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» судовий збір у розмірі 188 грн. 20 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 1285 грн. 80 коп. допущено до негайного виконання.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 заклад «Палац культури «Карачуни» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не визначив, які саме норми законодавства було порушено відповідачем при звільненні позивача за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, якими нормами діючого законодавства передбачено погодження розкладу роботи на І півріччя із профспілкою, судом не взято до уваги факти, які доводять, що позивач знала про встановлений їй графік роботи на І півріччя 2011 року, а також про те, що 03 січня 2011 року визначено робочим днем для всіх керівників гуртків, незалежно від встановленого їй графіку роботи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КЗ «Палац культури «Карачуни» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала в ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» на посаді керівника гуртка з 10.10.2005 року.

Відповідно до наказу № 2 від 17.01.2011 року та наказу № 17 від 29.07.2011 року про скасування наказу та внесення змін до наказу № 2 ОСОБА_2 звільнена з займаної посади 17.01.2011 року за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про розклад роботи на І півріччя 2011 року і не могла знати що для неї 03.01.2011 року є робочим днем, а тому у відповідача відсутні підстави для її звільнення за п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 139 КЗпПУ зобов’язує працівника працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни.

Як вбачається із матеріалів справи, і не спростовується позивачкою ОСОБА_2 вона була відсутня на роботі 03.01.11 року.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.40 КЗпП України. трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Заперечуючи факт кваліфікації відсутності на роботі 03.01.11 року, як прогул, ОСОБА_2 стверджує про те, що вона не була ознайомлена з тим, що 03.01.11 року є робочим днем і вважала його вихідним днем.

Колегія суддів не може взяти до уваги таке твердження, оскільки воно суперечить встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КЗ «Палац культури «Карачуни», і укладеного відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди», режим роботи керівників гуртків визначається розкладом занять, затвердженим директором із тижневим навантаженням 18 годин на ставку і 9 годин – 0,5 ставки.

Власнику надано право самостійно визначати час початку і закінчення роботи, інші питання режиму роботи.

Згідно розкладу роботи працівників КЗ «Палац культури «Карачуни» ОСОБА_2 – керівнику фольклорного колективу «Мальва» встановлено наступний режим роботи: понеділок: 16:00 – 20:30, вівторок 16:00 – 20:30, четвер 16:00 – 20:30, п’ятниця 16:00 – 20:30 годин.

Зазначені обставини не оспорюється позивачкою.

Оскільки 3 січня 2011 року – це понеділок, то за графіком роботи ОСОБА_2 він є робочим днем.

Оформлення наказу на вихід працівника на роботу у такому разі законом не вимагається.

Колегія суддів не вбачає в даному випадку порушень ст.ст. 68, 73 КЗпП України, так як перенесення вихідного дня із святкового на наступний робочий день на позивачку не поширюється, виходячи із роботи її за графіком, за розкладом занять.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи (облік відвідувань та облік роботи гуртка та інше) позивачка була ознайомлена, що 03.01.2011 року є робочим для неї днем за розкладом занять. Також протягом 2010 року працювала за таких же обставин, при переносі відповідного дня на наступний після святкового або неробочого.

Колегія суддів приходить до висновку, що адміністрація закладу дала правильну правову оцінку відсутності на роботі за графіком ОСОБА_2 у понеділок 03.01.2011 року як прогул без поважної причини.

Суд першої інстанції, не дослідивши жодного документу, в тому числі колективного договору, графіків роботи, журналу планування та обліку роботи керівника фольклорного ансамблю «Мальва», дійшов помилкового висновку про відсутність у діях позивачки прогулу без поважних причин.

Перевіряючи правильність застосування адміністрацією КЗ «Палац культури «Карачуни» мір дисциплінарного стягнення, колегія суддів враховує, що власник за наявності підстав, з якими закон пов’язує виникнення права на звільнення, на свій розсуд вправі вирішити питання про розірвання трудового договору або не звільняти працівника.

Адміністрація закладу, прийнявши рішення про розірвання трудового договору, що є дисциплінарним стягненням, здійснила його з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарного стягнення відповідно до ст.. 149 КЗпП України: а саме зажадала від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (а.с. 158, 160), при обранні виду стягнення враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, попередню роботу працівника, ставлення до роботи, неодноразове застосування дисциплінарних стягнень у виді догани за невиконання трудових обов’язків, покладених на неї трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладу.

Про порушення судом вимог ст. 43 КЗпП України при звільненні ОСОБА_2 не заявляла ані в позовних заявах, ані в районному та апеляційному суді.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що вона не є членом профспілкової організації закладу і адміністрація не була повідомлена про її членство в будь-якій іншій профспілковій організації.

Отже ,колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_2 законно звільнена з роботи 17.01.2011 року за прогул без поважної причини, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.

З урахуванням викладеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» задовольнити.

          Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2011 року – скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 закладу «Палац культури «Карачуни» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: