Справа № 2-2458/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2011 р. Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді - Тарасенко О.В.

при секретарі - Карнаух В.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром”про стягнення суми моральної шкоди у зв’язку із заподіяння шкоди здоров’ю,-

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 року представник позивача, в інтересах ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ВАТ “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром”(нині Публічне акціонерне товариство “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром”) про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач працював З 19.12.1990р. по 29.04.2010р. я працював водієм автотранспортних засобів у ПВП “Кривбасвибухпром”(з 01.08.2001р. –ВАТ “ПВП “Кривбасвибухпром”.

Працюючи водієм автотранспортних засобів я виконував роботи по перевезенню компонентів емульсійних вибухових речовин з дільниці виготовлення компонентів емульсійних ВР в кар’єри Кривбасу, рух між свердловинами блоку, що заряджається. Умови виконання цих робіт з 2005 року характеризувалися наявністю загальної транспортно-технологічної вібрації, що перевищувала ГДР через конструктивні недоліки транспортних засобів.

По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 01.04.2010р. У вищевказаному акті зазначено, що причиною професійного захворювання є робота впродовж 15 років 07 місяців в умовах загальної транспортно-технологічної вібрації, що перевищувала ГДР.

Згідно з п. 19 акту, профзахворювання виникло з вини посадових осіб, що не виконали норми та правила охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, в тому числі з вини керівництва ПВП “Кривбасвибухпром та ВАТ “ПВП “Кривбасвибухпром”в період роботи ОСОБА_3 на цих підприємствах, оскільки адміністрація не виконала вимоги ст. 13 Закону України “Про охорону праці”, ст. 153 КЗпП України, щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.

За висновком МСЕК від 28.04.2010 р. позивачу встановлена ступень втрати професійної працездатності –35%: з повторним оглядом 01.04.2011року, визнаний інвалідом 3 групи, після повторного огляду 31.03.2011р., процент втрати профпрацездатності не змінився.

Постановою ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 26.05.2010 року йому були призначені страхові виплати щомісяця та одноразова допомога в розмірі 53040,00 грн. у зв’язку з професійним захворюванням.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. У зв’язку з професійним захворюванням змінився його спосіб та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Він відчуває себе немічним та безпорадним: не дає спокою стійкий біль і обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта, плечових і колінних суглобах, іррадіацією болю в кінцівки. Турбує оніміння кінцівок, утруднення ходи. При фізичному навантаженні відчуває задишку. Замість того, щоб бути корисним для своєї сім’ї, він перетворився в інваліда, який потребує сторонньої допомоги. Це дуже заважає спілкуванню з оточуючими, завдає йому психологічної травми. Факт завдання йому моральних страждань підтверджується актом розслідування професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві витягом із висновків МСЕК. Виписками з історії хвороби. Моральну шкоду він оцінює у 100 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала пояснила, що вини підприємства в спричиненні моральної шкоди позивачу немає, оскільки адміністрація дотримувалась вимог ст. 13, 14, 15 ЗУ “Про охорону праці”, створюючи служби з охорони праці. фінансуючи та організовуючи проведення медичних оглядів працівників, швидко реагуючи на кожний випадок виявлення професійного захворювання. Тобто відповідач не допускав стосовно позивача порушення норм чинного законодавства. Позивачу у 2005 році призначено пенсію на пільгових умовах. Роботи, які позивач виконував характеризувалися наявністю загальної транспортно-технологічної вібрації з 2005 року, але позивач добровільно продовжував працювати в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт спричинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований. Вважає позовні вимоги ОСОБА_3. щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром”100000 грн. є незаконними. На підставі викладеного просить в позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах на ПАТ “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром”, під час роботи йому встановлено професійне захворювання, яке було отримано в період роботи в тому числі у ПАТ “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром””(а.с. 7-8). Висновком МСЕК від 28.04.2010р. позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності –35%, визнаний інвалідом 3 групи. (а.с. 9-10). Постановою від 26.05.2010 року Фонд соціального страхування призначив ОСОБА_3 щомісячні страхові виплати та нарахована одноразова допомога у сумі 53040,00 грн. (а.с.11-12).

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин (в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров’я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

3 01 квітня 2001 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Законами України про Державний бюджет на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія, в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, абзацу 4 ст. 1, підпункту “є”ч, 1 ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. 3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: “відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року”.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що спірні правовідносини виникають із трудових правовідносин і позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання пункту № 17, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району (а.с. 7-8), виписок із історії хвороби ОСОБА_3 (а.с. 16-22), суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що позивачу вперше встановлено 35% втрати працездатності, а також характер захворювання, пов'язаних з спричиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково та стягнути з відповідача ПАТ "ПівнГЗК" на користь ОСОБА_3 35000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди .

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 84, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром” про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром” на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 35000,00 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром” на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром” витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: