Справа №2-а- 344 /2009р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2009 року суддя Прилуцький міськрайсуд Чернігівської області Ільченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Прилуцькому районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у встановленому законом порядку має статус „дитина війни” та отримала відповідне посвідчення.
Як зазначає в своїй позовній заяві ОСОБА_2, у зв’язку з цим їй на підставі ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон) відповідачем повинна підвищитись пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.
У зв’язку з невиплатою відповідачем такої допомоги позивачкою було направлено на адресу Управління Пенсійного Фонду України в Прилуцькому районі (далі Управління) письмове звернення по питанню нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату, однак відповідач відмовив позивачці у здійсненні таких нарахувань.
Всупереч положень ст.22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, п.17 ст.77 та ст.11- ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. та п.12 ст.71 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006р., дію ст.6 Закону було зупинено відповідно на 2006 та 2007 роки, а п.41 Розділу ІІ ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007р., положення ст.6 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено.
Однак рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 та №10-рп/2008 відповідно від 09.07.2007р. та 22.05.2008р., вищевказані положення, що призупиняли дію ст.6, визнано неконституційними, у зв’язку з чим вони втратили свою чинність з дня ухвалення таких рішень.
Всупереч того, що виплата державних соціальних гарантій дітям війни, встановлених ч.2 ст.3 Закону, не може бути обмежена чи скасована іншими нормативно-правовими актами, відповідачем розмір пенсії протиправно не підвищувався щомісячно на 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивачка вважає дії Управління щодо невиплати належних їй нарахувань за 2006-2008 роки неправомірними, зазначаючи, що розмір надбавки до пенсії відповідно до ст.6 Закону складає 30% мінімальної пенсії за віком, що відповідно до ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та який становить наступні розміри, виходячи з вищезгаданих бюджетних законів на 2006-2008 року, за:
2006 рік: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.;
2007 рік: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.;
2008 рік: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.
Тому позивачка і просить суд зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 01.01.2006р. по 31.12.2008 р. в сумі 4471,20 грн., виходячи з наступного розрахунку та розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: (4302+4809+5793) х 30% / 100 = 4471,20 грн.
У судове засідання позивачка не з’явилася, однак у позовній заяві просила задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі та слухати справу за її відсутності у письмовому провадженні.
Представник Управління Пенсійного Фонду України в Прилуцькому районі до суду також не з’явився, але подав письмове клопотання про розгляд даної справи у письмовому провадженні. А у поданому запереченні посилався на ті обставини, що Управління виплачує лише ті кошти, що надходять на його рахунок з Державного бюджету України, однак додаткові кошти на фінансування виплат, зазначених у позові, Державним бюджетом України виділені не були, крім того, наполягав на застосуванні при розгляді справи норм КАС України щодо встановленого строку позовної давності у один рік, а тому у зв’язку з цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до положень ст.6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.
За відсутності інших нормативно-правових актів, чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За змістом норм Конституції України (ст.ст.1, 3, 21, 22) наша держава проголошена демократичною, соціальною та правовою, в якій найвищою соціальною цінністю є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження та забезпечення є головним обов’язком останнього, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Відповідно до ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положення ст.6 Закону було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005р., однак у зв’язку з виключенням п.17 ст.77 ЗУ „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005р. відповідно до ЗУ „Про внесення змін до ЗУ ”Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006р. дію ст.6 Закону було відновлено.
Згідно п.12 ст.71 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідності із цим законом, знов зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону з урахуванням ст.111 цього закону.
Однак рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону, з урахуванням ст.111 цього Закону.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
І згідно ч.2 ст.3 Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Не може бути прийняте до уваги положення ст.41 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ( тобто 10% на 2008 рік згідно ч.4 ст.14 ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” від 22.10.1993р.), як і попередні бюджетні закони, та внесення відповідних змін до ст.6 Закону через наявність нижчої юридичної сили відносно спеціального Закону та Конституції України з врахуванням положень ст.22 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., за яким законами про Держбюджети не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію або скасовувати.
Таким чином, в розглядуваній ситуації відповідач зобов’язаний був нарахувати та виплатити позивачці щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки згідно чинної ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни ”.
Однак враховуючи вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України, згідно яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та те, що на застосуванні цього строку до заявлених позивачкою вимог наполягає відповідач, суд і приходить до переконання про необхідність задоволення позову лише в межах цього строку.
При цьому суд вважає необхідним стягнути щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в межах річного строку позовної давності з врахуванням того, що рішення Конституційного суду наведене вище набирає чинності саме з 22 травня 2008 року.
А тому на підставі наведеного, керуючись ст.ст.158-164,167 КАС України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Прилуцькому районі про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Прилуцькому районі здійснити ОСОБА_2 перерахунок щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, а в іншій частині позову - відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення до Прилуцького міськрайонного суду заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги потягом двадцяти днів Київському апеляційному адміністративному суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.
Суддя