Справа №2-941/09

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                                                Мельниченко С.П.

при секретарі                                                                         Білодід Ю.П.

за участю прокурора                                                             Плохої Л.І.

представника Новомосковського

міськрайонного центру зайнятості                                      ОСОБА_1

відповідача                                                                             ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості доОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості доОСОБА_2 в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що однією з державних гарантій реалізації громадянами своїх прав є фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених Законом. Нецільове використання коштів Фонду негативно впливає на фінансову стабільність Фонду та можливість фінансування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та може завдати шкоди інтересам держави.

Так, проведеною Новомосковською міжрайонною прокуратурою перевіркою, встановлено, що ОСОБА_2, звільнившись 08.08.2006 року з ВАТ "Новомосковський хлібозавод" на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, 14.08.2006 року звернулася до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості за допомогою у працевлаштуванні, де взята на облік і з 21.08.2006 року їй наданий статус безробітного.

За час перебування на обліку з 14.08.2006 року по 07.09.2007 року ОСОБА_2 регулярно отримувала від Новомосковського міськрайонного центру зайнятості матеріальну допомогу на випадок безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Однак в ході проведення звірки даних центру зайнятості з даними державної податкової інспекції було виявлено, що відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, мала трудові відносини з ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_2" в період з 05.06.2007 року по 15.08.2007 року, а саме працювала кухарем у дитячому оздоровчому таборіІНФОРМАЦІЯ_2 і отримувала заробітну плату.

Про працевлаштування ОСОБА_2 Новомосковський міськрайонний центр зайнятості не повідомила і, не являючись безробітною, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", за період з 05.06.2007 року по 15.08.2007 року безпідставно отримала кошти в розмірі 1189,68 гривень.

Оскільки ОСОБА_2 отриману суму допомоги на випадок безробіття в добровільному порядку не відшкодовує, Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області вимушений був звернутися до суду з позовом в якому просить

2

стягнути з відповідача на користь Новомосковського міськрайонного центру зайнятості безпідставно отриману допомогу на випадок безробіття в сумі 1189,68 гривень та судові витрати по справі.

В судовому засіданні Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області та представник Новомосковського міськрайонного центру зайнятості підтримали свої позовні вимоги та просили суд задовольнити їх.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала в повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом по справі встановлено факт, що 21.08.2006 року ОСОБА_2 подала до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості заяву про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій ОСОБА_2 вказує, що в даний час вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсію не отримує. (а.с. 11) і на підставі вказаної заяви ОСОБА_2 був наданий статус безробітного відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» та призначена допомога по безробіттю відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» (а.с. 13). Таким чином за час перебування на обліку в якості безробітного ОСОБА_2 отримувала допомогу по безробіттю.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а відповідно до ст. 2 вказаного Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Однак в подальшому з'ясувалось, що ОСОБА_2 в період з 05.06.2007 року по 15.08.2007 року мала трудові відносини з ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме працювала кухарем у дитячому оздоровчому таборіІНФОРМАЦІЯ_2 і отримувала заробітну плату, що вбачається з копії наказу керівника ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_2" про прийняття її на роботу (а. с. 17) та копії заяви ОСОБА_2 про звільнення з роботи (а.с. 16).

Таким чином ОСОБА_2 в період з 05.06.2007 року по 15.08.2007 року, перебуваючи в трудових відносинах з ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_2", отримувала допомогу по безробіттю, розмір якої, згідно копії довідки Новомосковського міськрайонного центру зайнятості склала 1189,68 гривень (а.с. 14).

Факт роботи відповідачки в ВАТ "ІНФОРМАЦІЯ_2" та одержання нею в період з 05.06.2007 року по 15.08.2007 року допомоги по безробіттю в Новомосковському міськрайонному центру зайнятості, також підтверджується копією виписки з витягу обміну інформації з органами ДШ (а.с. 10) та копією Акту № 124 від 05.05.2008 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 7-9) відповідно до якого, матеріальна допомога по безробіттю отримана ОСОБА_2 у розмірі 1189,68 гривень підлягає поверненню на рахунок Новомосковського міськрайонного центру зайнятості.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Ч. 3 ст. 36 даного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними

3

стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, перебуваючи в статусі безробітної, в період з 05.06.2007 року по 15.08.2007 року офіційно працювала та одержувала заробітну плату, однак приховувала даний факт від Новомосковського міськраионного центру зайнятості, що потягло за собою безпідставні виплати їй допомоги.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з відповідача на користь держави, а оскільки прокурора звільнено від сплати судових витрат, то з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 58-62, 88,212, 214,215 ЦПК України, Законом України «Про зайнятість населення», ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковського міськраионного центру зайнятості доОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття задовольнити.

Стягнути зОСОБА_2 заборгованість на користь Новомосковського міськраионного центру зайнятості в рахунок стягнення безпідставно отриманої допомоги на випадок безробіття в розмірі 1189,68 гривень (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять гривень шістдесят вісім копійок)

Стягнути зОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п'ятдесят одна) гривня.

Стягнути зОСОБА_2 на користь Новомосковського міськраионного суду Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 (тридцять) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.