Справа № 2-2572/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2008 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого     судді- ДжабуріяО.В.

при секретарі     Філімович І.М.

за участю адвоката     ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що він є онуком ОСОБА_5, якій на праві приватної власності належала  частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення народного суду Іллічівського району м. Одеси від 25.12.1972  року. Право власності бабусі було зареєстровано у ОМБТІ 14.02.1973 року під № 162 на стар. 89, кн. 102. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. До смерті, а саме: 30.09.1975 року бабуся склала заповіт, згідно якого заповідала належне їй майно, де б воно не знаходились та з чого б не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, та на що вона за законом матиме право - заповідала ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на вищезазначене домоволодіння. Позивач фактично прийняв спадщину, так як на момент відкриття спадщини, мешкав разом з померлою у спірному домоволодінні, де і мешкає по теперішній час, сплачує усі комунальні послуги, здійснює поточний ремонт. Оскільки він постійно мешкав разом з ОСОБА_5 за вищезазначеною адресою, де мешкає і в теперішній час, вступив в керування та володіння спадковим майном, а також не заявляв про відмову від нього, він вважає, що прийняв спадщину у вигляді  ?  частини спірного домоволодіння. Він також звернувся до держнотконтори з метою оформлення спадкового майна, але йому було рекомендовано звернутися до суду. На цей час провулок має назву «Перший Східний».

В попередньому судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи позову та просили суд задовольнити його, встановивши факт прийняття ОСОБА_3 спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у виді   частини домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на зазначену частину домоволодіння.

Відповідач в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі не заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням народного суду Іллічівського району м. Одеси від 25.12.1972 року по цивільній справі № 2-2677/72 задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до виконкому Ілічівської райради депутатів трудящих про визнання права власності на ?  частину домоволодіння, визнано за ОСОБА_5 право власності на ?  частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 (а.с. 10). Право особистої власності на ?  частину зазначеного домоволодіння № 6 по

Восточному провулку в м. Одесі було зареєстровано у ОМБТІ 14.02.1973 року під № 162 на стор. 89, кн. 102 за ОСОБА_5 (а.с. 10 оберт.).

04 липня 1977 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 05.07.1977 року Жовтневим ЗАГС м. Одеси, актовий запис № 5305 (а.с. 9).

Після її смерті відкрилася спадщина на  частину домоволодіння АДРЕСА_1

До смерті, а саме 30.09.1975, ОСОБА_5 склала заповіт, в якому заповідала належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті, та на що вона за законом матиме право - заповідала ОСОБА_3. Цей заповіт посвідчено нотаріусом П'ятої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 2-15334 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_5, позивач фактично прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його бабусі ОСОБА_5, вступивши в керування та володіння спадковим майном, тому що проживав в спірному домоволодінні на момент відкриття спадщини та проживає там і в теперішній час, здійснює поточний ремонт, оплачує комунальні послуги, тобто фактично вступив у володіння та управління спадковим майном.

Відповідно до вимог ст. 534 ЦК України (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно листа П'ятої Одеської державної нотаріальної контори від 19.03.2008 року за № 723/2-11, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с. 24).

Таким чином, судом встановлено, що в передбачений Законом термін позивач не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але і не заявляв про відмову від неї.

Суд доходить до висновку, що позивач має право на спадщину, що залишалася після смерті ОСОБА_5, тому що на момент відкриття спадщини постійно проживав з нею і тим самим реалізував своє право на вступ у спадщину.

На цей час провулок має назву «Перший Східний».

Таким чином, суд вважає, що позов про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом підлягає задоволенню, а саме: встановлює факт прийняття позивачем спадщини ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у виді ?  частини домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі та визнає за ним право власності на зазначену частину домоволодіння.

Керуючись ст.ст. 10,11,130174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 534, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_3 спадщини, що залишалася після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у виді ?  частини домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно у виді !4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.