ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.06.06 № 18/81/06-АП-3/167/06-АП
суддя Соловйов В.М.
12.40-12.55
За адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
до відповідача: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя
про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1.
суддя Соловйов В.М.
секретар судового засідання Іотова Н.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_2.
від відповідача: Буяновська Н.С., завідувач сектору документальних перевірок оподаткування фізичних осіб, довіреність №16891/10/10-010 від 05.06.2006р.;
Тамазова Г.П., перший заступник начальника ДПІ, довіреність №10308/10/10-010 від 03.04.2006р.;
Коломоєць О.М., начальник юридичного відділу, довіреність №30550/10/10-010 від 21.09.2005р.;
Безкоровайна О.С., державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах юридичного управління, довіреність №40043/10/10-010 від 21.11.2005р.
Розглядається справа за позовом ПП ОСОБА_1 до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 14.04.2006р. №379 справа №18/81-АП передана на розгляд судді Соловйову В.М.
Ухвалою від 18.04.2006р. справу прийнято до розгляду та привласнено №18/81-АП-3/167/06-АП. Судове засідання призначено на 05.06.2006р.
В судовому засіданні 05.06.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50, п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.
Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представників сторін не надійшло.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя порушено вимоги п.п. 5.2.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.п. 7.2.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість“.
ПП ОСОБА_1 зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є скасованим, а скарга позивача задоволеною, оскільки скарга до ДПА у Запорізькій області ним направлялася 11.08.2005р., а відповідь надана лише 11.10.2005р.
Скарга до ДПА України ним направлялася 21.10.2005р., а відповідь надана лише 13.12.2005р.
Крім того, звертає увагу на безпідставність висновку податкового органу про донарахування ПДВ, оскільки суми податків (ПДВ) сплачені ПП ОСОБА_1 під час розрахунків з ПП “Степс-2001” за надані товари та послуги, а отже згідно п.7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість” є сумами, що відносяться до податкового кредиту.
ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що в ході проведення документальної перевірки встановлено, що ПП ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності мав взаємовідношення з ПП “Степс-2001”.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.04р. державна реєстрація ПП “Степс-2001” визнана недійсною з дати його реєстрації; ПП “Степс-2001” визнано таким, що не набув статусу юридичної особи; визнано недійсними первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з реквізитами ПП “Степс-2001” з дати їх складання; визнано недійсною реєстрація ПП “Степс-2001” в якості платника ПДВ від дати внесення до реєстру платників ПДВ.
Таким чином податкові накладні ПП “Степс-2001” видані в порушення п.п. 7.2.1 та 7.2.4. Закону України “Про податок на додану вартість”, що в свою чергу призвело до порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, а саме безпідставно завищено податковий кредит.
Враховуючи те, що ПП “Степс-2001” визнано таким, що не набрав статусу юридичної особи, підписані податкові накладні, на підставі яких позивач відносив до складу податкового кредиту відповідні суми, є недійсними з моменту їх видачі.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що ним не порушено права та законні інтереси позивача, просить в позові відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача також просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення явився акт ДПА у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 15.07.2005р. №НОМЕР_3 “Про проведення позапланової виїзної перевірки з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість приватним підприємцем ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, за період з 21.06..04 по 27.10.04”.
Як зазначено в акті перевірки, попередня документальна перевірка підприємницької діяльності ПП ОСОБА_1 проводилась за період 14.08.03 -31.12.04р., акт №НОМЕР_5 від 05.05.05р. В ході перевірки було надіслано запит на зустрічну перевірку ПП “Степс-2001” №НОМЕР_6 до ДПІ у Мінському районі м. Києва. Відповідно наданої відповіді Деснянським районним судом м. Києва була розглянута справа №2-2772/04 та 29.04.04 судом винесено рішення, згідно якому визнано недійсною державну реєстрацію приватного підприємства “Степс-2001”. Визнано ПП “Степс-2001” таким, що не набуло статусу юридичної особи. Визнано недійсними первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з реквізитами ПП “Степс-2001” з дати їх складання. Визнано недійсною реєстрацію ПП “Степс-2001” в якості платника ПДВ від дати внесення до реєстру платників ПДВ.
Вказано, що податкові накладні видані на адресу ПП ОСОБА_1 не платником ПДВ (ПП “Степс-2001”), що свідчить про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої за цими податковими накладними.
В акті зроблено запис про те, що перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 151 113, 00 грн., у тому числі по періодах:
Червень 2004р. -11 500, 00 грн.;
Серпень 2004р. -31 227, 00 грн.;
Жовтень 2004р. -108 386, 00 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1., яким ПП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 226 669, 50 грн. (у тому числі основний платіж 151 113, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 75 556, 50 грн.).
У процедурі адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення не змінювалося, а скарги платника податків в цій частині залишені без задоволення.
Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Встановлені в акті перевірки від 15.07.2005р. №НОМЕР_3 фактичні обставини справи в частині взаємовідносин позивача з ПП “Степс-2001” підтверджені матеріалами справи і не заперечуються сторонами. У господарського суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання сторонами.
Зокрема, сторонами не заперечується те, що ПП ОСОБА_1 отримані від ПП “Степс-2001” податкові накладні №НОМЕР_7, №НОМЕР_8, №НОМЕР_9, №НОМЕР_10, №НОМЕР_11 №НОМЕР_12, №НОМЕР_13, №НОМЕР_14, №НОМЕР_15, №НОМЕР_16 на загальну суму ПДВ 151 113, 37 грн. Вказані податкові накладні досліджувалися податковим органом і їх перелік наведений у запиті №НОМЕР_17 “Про проведення зустрічної перевірки”.
Про те, що саме на таку суму ПДВ позивачем отримані податкові накладні від ПП “Степс-2001” свідчать інші матеріали справи, а саме: зміст позовної заяви про те, що “...вказані суми податків (ПДВ) сплачені ПП ОСОБА_1 під час розрахунків з ПП “Степс-2001” за надані товари та послуги...” (а.с.4), зміст скарг позивача під час процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення (а.с.80-81, 85-86).
Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
За таких обставин заява позивача про втрату ним документів (в тому числі і податкових накладних щодо взаємовідносин з ПП “Степс-2001”) з посиланням на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, не впливають на можливість вирішення спору по справі №18/81-АП-3/167/06-АП.
Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97 “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Застосування податкової накладної є складовою частиною механізму справляння ПДВ, який врегульовано відповідним законодавством. Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено перелік необхідних відомостей, що мають міститися окремими рядками в податковій накладній. Недотримання цих вимог є порушенням законодавства, тому відсутність хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної.
Окрім цього, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 цього Закону передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Крім того, пунктом 6.2 “Порядку заповнення податкової накладної” (далі -Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037 передбачено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п.2 Порядку).
Згідно ч.1 п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Враховуючи викладене, оскільки державна реєстрація ПП “Степс-2001” визнана недійсною з дати його реєстрації; визнано ПП “Степс-2001” таким, що не набуло статусу юридичної особи; визнано недійсними первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з реквізитами ПП “Степс-2001” з дати їх складання; визнано недійсною реєстрацію ПП “Степс-2001” у якості платника ПДВ від дати внесення до реєстру платників ПДВ на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2004р. у справі №2-2772/04, то вказане підприємство не є платником податку на додану вартість, а отже і не мало права на складання податкових накладних зазначених у запиті №НОМЕР_17 “Про проведення зустрічної перевірки”.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, не потребують доказування наступні обставини, які встановлені рішенням суду що набрало законної сили (справа №2-2772/04 Деснянського районного суду м. Києва):
- що ОСОБА_3 фактично власником та засновником ПП “Степс-2001” не був, статутний фонд підприємства він не створював, фінансові документи підприємства не підписував та не мав наміру займатися будь-якою підприємницькою діяльністю. Свої підписи на установчих та інших документах підприємства він поставив за винагороду, не усвідомлюючи через вживання алкогольних напоїв значимість таких дій;
- що Статут ПП “Степс-2001” фактично не був затверджений, оскільки волевиявлення позивача (ОСОБА_3) на створення підприємства не було, а вчинення підписів на установчих документах здійснено позивачем за отриману грошову винагороду, на підставі неправдивих відомостей про підприємство та ціль його створення;
- що позивачем не надавались до податкових органів заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість від імені ПП “Степс-2001”, такі заяви не підписувались та не уповноважувались інші особи на вчинення таких дій;
- що за зазначеною в реєстраційних документах адресою ПП “Степс-2001” не знаходиться.
Таким чином, податкові накладні ПП “Степс-2001”, зазначені у запиті №НОМЕР_17 “Про проведення зустрічної перевірки”, оформлені з порушенням Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення податкового кредиту позивачем.
Отже, витрати позивача зі сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари за цими податковими накладними слід вважати такими, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 151 113, 00 грн. є обґрунтованим.
Відповідно до підпункту “б” п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо... дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).
Згідно п.2.8 Інструкції “Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. за №НОМЕР_18 (в редакції наказу ДПА України №НОМЕР_19, наказу ДПА України №НОМЕР_20) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №НОМЕР_21, термін недоплата -це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові періоди.
Податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1., яким ПП ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 226 669, 50 грн. (у тому числі основний платіж 151 113, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 75 556, 50 грн.), відповідає вказаним вимогам закону та інструкції.
За таких обставин позовні вимоги є необґрунтованими і заявлені безпідставно.
Доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Зокрема, не приймаються до уваги посилання позивача те, що спірне податкове повідомлення-рішення є скасованим, а скарги позивача задоволеними, оскільки ДПА у Запорізькій області та ДПА України в установлений законом термін не направили йому рішень про продовження строків розгляду скарг.
Як свідчать обставини справи, в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1. ПП ОСОБА_1 звернувся з повторною скаргою від 11.08.2005р. до ДПА у Запорізькій області.
Скарга зареєстрована в ДПА у Запорізькій області 15.08.2005р. за №НОМЕР_22.
Рішенням ДПА у Запорізькій області від 31.08.2005р. №НОМЕР_23 (НОМЕР_24) строк розгляду скарги продовжено до 13.10.2005р. включно.
Вказане рішення направлено на адресу ПП ОСОБА_1 31.08.2005р. поштою з повідомленням про вручення, але повернуто ДПА у Запорізькій області 03.10.2005р. з відміткою поштового відділення “У зв'язку з закінченням терміну зберігання і неявкою адресата за повідомленням” (а.с.72-73).
Рішенням ДПА у Запорізькій області від 11.10.2005р. №НОМЕР_25 “Про результати розгляду повторної скарги” залишено без змін податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 151 113, 00 грн. і штрафних санкцій в сумі 75 556, 50 грн. і в зазначених частинах рішення про результати розгляду первинної скарги від 2 серпня 2005 року №НОМЕР_26.
20.10.2005р. ПП ОСОБА_1 звернувся з повторною скаргою податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1. до ДПА України.
Скарга зареєстрована в ДПА України 24.10.2005р. за №НОМЕР_27.
Рішенням ДПА України від 01.11.2005р. №НОМЕР_28 строк розгляду скарги продовжено до 22.12.2005р.
Вказане рішення направлено на адресу ПП ОСОБА_1 01.11.2005р. поштою з повідомленням про вручення, але повернуто ДПА України 05.12.2005р. з відміткою поштового відділення “У зв'язку з закінченням терміну зберігання і неявкою адресата за повідомленням” (а.с.74-78).
Рішенням ДПА України від 13.12.2005р. №НОМЕР_29 “Про результати розгляду повторної скарги” залишено без змін податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_1. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про сплату донарахованої суми податку на додану вартість і застосованої штрафної санкції та рішення ДПА у Запорізькій області від 11.10.2005р. №НОМЕР_25, прийняте за розглядом повторної скарги підприємця ОСОБА_1, а скаргу -без задоволення.
З огляду на викладене господарським судом встановлено, що під час процедури адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення податковими органами дотримано норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (абзац 2 п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5, п.16.2 ст.16) та “Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби”, затвердженого наказом ДПА України 03.03.98 НОМЕР_30 (у редакції наказу ДПА України від 02.03.2001 НОМЕР_31), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001р. за № НОМЕР_32.
Зокрема, пункту 8 Положення, згідно якому керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника) на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги (заяви) документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви), необхідних для розгляду скарги (заяви); необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку; необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з'ясування обставин справи).
У разі коли керівник органу державної податкової служби (або його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги (заяви) платника податків, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків незалежно від результатів адміністративного оскарження.
Таким чином, посилання позивача на задоволення його скарг відповідно до абзацу 3 п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є безпідставним.
Відповідно до вимог ст. 94, 98, пункту 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України судові витрати покладаються на позивача. При цьому суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України встановлено, що судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита. Розмір судового збору визначається відповідно до підпункту “б” пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту (щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів).
Тобто, розмір судового збору в даному випадку повинен складати 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, або 3, 40 грн.
При зверненні до господарського суду позивач сплатив за квитанцією №НОМЕР_33 85,00 грн.
За таких обставин господарський суд роз'яснює позивачу вимоги ч.2 ст.89 КАС України: судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом (в даному випадку - це 81, 60 грн.), повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.2002р. “Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” визначено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Як зазначено в Преамбулі цієї постанови, вона прийнята відповідно до ст.47-1 ГПК України.
Оскільки справа розглядається і судове рішення приймається в порядку КАС України, а при розгляді справ адміністративної юрисдикції в порядку адміністративного судочинства сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не передбачена, суд роз'яснює позивачу, що для отримання сплаченої суми витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу він має право звернутися до ДП “Судовий інформаційний центр”.
Керуючись ст. 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Соловйов В.М.
Постанову виготовлено в повному обсязі 09.06.2006р.