ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 

02.02.07р.

Справа № А14/210-06

 

За позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до  Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 23

про визнання недійсним акту перевірки дотримання законодавства про захистправ споживачів  НОМЕР_1 від 03.02.2006 року

 

Суддя  Панна С.П.

 

Представники сторін:

  Від позивача ОСОБА_1 - суб'єкт підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 14.12.2005 року

                           ОСОБА_2 - представник за дов. від 21.12.2006 року  

Від відповідача Воронський О.Ф. - головний спеціаліст управління за дор. № 7 від 14.12.2005 року

 

СУТЬ СПОРУ:

 

Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить суд визнати таким, що не відповідає чинному законодавству акт НОМЕР_1 від 03.02.2006 року; скасувати постанови про накладання стягнення НОМЕР_2 від 20.02.2006 року,НОМЕР_3 від 20.02.2006 року, НОМЕР_4 від 20.02.2006 року, НОМЕР_5 від 20.02.2006 року; призупинити до розгляду позовної заяви по суті виконавче провадження по постановах про накладенню стягнення НОМЕР_2 від 20.02.2006 року,НОМЕР_3 від 20.02.2006 року, НОМЕР_4 від 20.02.2006 року, НОМЕР_5 від 20.02.2006 року; стягнути з відповідача (Головне Дніпропетровське обласне управління у справах захисту прав споживачів,                  м. Дніпропетровськ) судові витрати.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву за НОМЕР_6 від 29.12.2006 року), посилаючись на те, що:

- за результатами проведеної перевірки були встановлені порушення вимог законодавства про захист справ споживачів, а саме: відмови суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_1 в поверненні коштів за неякісний монітор споживачу ОСОБА_3, чим порушено вимоги передбачені ст. 14 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів";

- також в ході перевірки були встановленні інші порушення законодавства України про захист прав споживачів: відсутність вивіски про належність відділу ПП ОСОБА_1, відсутність "куточка споживача", не надано товарно-транспортні накладні на товар, що унеможливлює встановлення обсягу партії товару, не наданий сертифікат відповідності на товар, на товар іноземного походження відсутні дані про країни-виробники товару, дати виготовлення тощо, про що зазначено в акті перевірки НОМЕР_1 від 03.02.2006 року та таблиці НОМЕР_7 до акту перевірки;

- позивачем порушено строки оскарження постанов про застосування адміністративних стягнень до ОСОБА_1, оскільки згідно з вимогами ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративні правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. З огляду на ці обставини, у судовому засіданні повинно бути розглянуто лише питання правомірності застосування та відповідності нормам чинного законодавства постанов про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів";

- Закон захищає права споживача, в тому споживач не зобов'язаний доводити свою вину у неналежному використанні товару, тобто на продавця покладена Законом необхідність доведення факту неналежного використання монітору з боку споживача, в тому числі і проведення необхідної експертизи, що ним не виконано в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 

У справі, згідно з п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою представників сторін, оголошувались вступна та резолютивна частини постанови.

У відповідності зі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі оголошувалась перерва з 25.01.2007 року до 02.02.2007 року.

11 січня 2006 року споживач ОСОБА_3 звернувся до Головного управління зі скаргою щодо придбання ним монітору “Samtron-78BDF” неналежної якості, вартістю 810 грн. у ПП ОСОБА_1, та відмови суб'єктом господарської діяльності в реалізації його прав, передбачених п. 1 ст. 14 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів" (в редакції від 15.12.1993 року), а саме в поверненні коштів за неякісний монітор.

03 лютого 2006 року, згідно з розпорядженням  НОМЕР_8, на підставі скарги споживача ОСОБА_3 спеціалістами Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів  була проведена  перевірка дотримання законодавства України про захист прав споживачів при реалізації товарів у відділі ПП ОСОБА_1  в магазині “ПІК”  за адресою: АДРЕСА_2. 

Перевірку спеціалістами Головного управління було проведено в присутності  ПП ОСОБА_1

За результатами перевірки було встановлені порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, а саме: відмови споживачу в реалізації його прав та відмови суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_1 в поверненні коштів за неякісний монітор споживачу ОСОБА_3, чим порушено вимоги передбачені  ч. 1     ст. 14 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів".

Також, в ході перевірки були встановлені інші порушення  законодавства України про захист прав споживачів: відсутність вивіски про належність відділу      ПП ОСОБА_1, відсутність “Куточка споживача”, не надано товарно-транспортні накладні на товар, що унеможливлює встановлення обсягу партії товару, не наданий сертифікат відповідності на товар, на товар іноземного походження відсутні дані про країни-виробники товару, дати виготовлення тощо, про що зазначено в акті перевірки НОМЕР_1 від  03 лютого 2006 року та таблиці НОМЕР_7 до Акту перевірки (аркуш справи 54-57).

Акт підписаний зі сторони позивача ПП ОСОБА_1

На підставі чого були винесені: постановаНОМЕР_3 від 20.02.2006 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" та постанова НОМЕР_5 від 20.02.2006 року по справі про адміністративні правопорушення, постанова НОМЕР_2 від 20.02.2006 року про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", постанова НОМЕР_4 від 20.02.2006 року по справі про адміністративні правопорушення.

З доводами позивача про неправомірність винесення відповідачем постанови   НОМЕР_3 від 20.02.2006 року у зв'язку з тим, що споживач, в порушення п. 4 ст. 19 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів" в редакції від 15.12.1993 року, не надав продавцю письмової заяви, що не дало можливості продавцю провести експертизу і встановити факт придбання товару неналежної якості погодитись не можна, оскільки:

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 12 ст. 14 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів", продавець не несе відповідальності за недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Закон захищає права споживача, і тому споживач  не зобов'язаний доводити свою вину  у неналежному використанні товару.  Таким чином, саме на продавця - ПП ОСОБА_1 покладена Законом необхідність доведення факту неналежного використання монітору з боку споживача, в тому числі і  проведенням необхідної експертизи, що ним не виконано в повному обсязі.

Відповідно до вимог пункту 3 та п. д ч. 1 ст. 14 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону N 3682-ХП від 15.12.1993 року):

П. 3. Продавець, виробник (підприємство, що виконує їх функції) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

П. д ч. 1. споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготівника розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Як вбачається з пояснень, наданих до суду позивачем та свідком (споживачем) (аркуш справи 93-94), споживач звертався до продавця (позивач) з питанням заміни придбаного в магазині, що належить ПП ОСОБА_1, монітора ще в травні 2005 року, вдруге з претензією звернувся 20.12.2005 року. Факт отримання претензії позивач у судовому засіданні не заперечував.

Проте вимоги споживача не були задоволені у встановлений Законом термін, тому споживач - ОСОБА_3 11.01.2006 року звернувся з відповідною заявою до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів.

Крім того, позивач стверджує про неправомірність винесення відповідачем постанови НОМЕР_2 від 20.02.2006 року, оскільки вважає, що не встановлений сам факт реалізації продукції, тобто діяльності суб'єкта господарювання з продажу товарів. Товар, що знаходився на час перевірки у відділі був рекламним продуктом, товар для продажу має усі відповідні сертифікати і під час продажу надаються покупцеві для ознайомлення.

Але, як з'ясовано матеріалами справи, акт НОМЕР_1 від 03.02.2006 року та таблиця НОМЕР_7 до нього свідчать про відсутність сертифікатів відповідності, реалізації продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації. Акт підписано позивачем (аркуш справи 54), що свідчить про його згоду з обставинами викладеними в акті.

Тому в позовних вимогах по скасуванню постановНОМЕР_3 від 20.02.2006 року та НОМЕР_2 від 20.02.2006 року необхідно відмовити.

Що стосується позовної вимоги про визнання таким, що не відповідає чинному законодавству акт НОМЕР_1 від 03.02.2006 року необхідно пояснити, що не можуть оспорюватись в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

Тому в позовних вимогах про визнання таким, що не відповідає чинному законодавству акт НОМЕР_1 від 03.02.2006 року необхідно відмовити.

В позовних вимогах по скасуванню постанов НОМЕР_4 від 20.02.2006 року по справі про адміністративні правопорушення та НОМЕР_5 від 20.02.2006 року по справі про адміністративні правопорушення необхідно зазначити наступне: відповідно до      ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності    окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським  судам  відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та   апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені постанови встановлюють ознаки правопорушень, передбачених  ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 156-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 4 ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення розглядаються районними (міськими) судами (суддями).

Тому в позовних вимогах Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, до Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ, про скасування постанов про накладення стягнення НОМЕР_4 від 20.02.2006 року, НОМЕР_5 від 20.02.2006 року - закрити провадження у справі.

Вимоги позивача про призупинення до розгляду позовної заяви по суті виконавче провадження по постановах про накладення стягнення НОМЕР_2 від 20.02.2006 року,НОМЕР_3 від 20.02.2006 року, НОМЕР_4 від 20.02.2006 року, НОМЕР_5 від 20.02.2006 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам,  свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є  ознаки  протиправності  рішення,  дії  чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Судові витрати необхідно покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів" в редакції від 05.12.1993 року, ч. 1 ст. 155, ч. 2 ст. 156-1, ч. 4 ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 163, 167, ст. 6 Розділу УІІ Перехідних та Прикінцевих положень Кодексу Адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 

В позовних вимогах Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, до Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ, про визнання таким, що не відповідає чинному законодавству Акт НОМЕР_1 від 03.02.2006 року та скасування постанов про накладення стягнення НОМЕР_2 від 20.02.2006 року,НОМЕР_3 від 20.02.2006 року - відмовити.

В позовних вимогах Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ, до Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ, про скасування постанов про накладення стягнення НОМЕР_4 від 20.02.2006 року, НОМЕР_5 від 20.02.2006 року - закрити провадження у справі

Судові витрати покласти на позивача.

 

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

С.П. Панна

 

Дата складання постанови: 06.02.2007 року.