Справа № 2 –А-214/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2009 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді – Смаль І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Сосницькому районі про зобов’язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області про зобов’язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни . Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" пенсія щомісячно повинна підвищуватися на 30% від мінімальної пенсії за віком. Але всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 % мінімальній пенсії за віком.
Позивач в судове засідання не з’явилась, але від неї надійшла заява з проханням справу розглянути без її участі. З поданої заяви вбачається, що позовні вимоги позивач підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність та письмові заперечення, в яких зазначив, що згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. За період з 01.01.2006 року по 09.07.2007 року позивач не мав права на підвищення пенсії і вони діяли відповідно до діючого на той час законодавства. Крім того, відповідач зазначив, що рішення про відновлення дії положень ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій та/або підвищень до них, передбачених Законом, залишився неврегульованим. Законом про Державний бюджет України на 2007 рік не визначено видатки держави на виплату даного підвищення до пенсії, та не виділено на це відповідні кошти. Як наслідок, таких коштів на рахунок управління пенсійного фонду України в Сосницькому районі з Державного бюджету України не надходило, та відповідно вимоги позивача про стягнення з управління пенсійного фонду України в Сосницькому районі на його користь коштів, є неправомірними, через відсутність у відповідача самого об'єкта спору (коштів Державного бюджету України), на які відповідно до чинного законодавства слід було звернути стягнення при виконанні судового рішення. В 2008 році позивачу виплачувалася надбавка у розмірі надбавки ,встановленої учаснику війни. Також просить застосувати термін позовної давності відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України і відмовити в задоволенні позову з цих підстав.
Враховуючи що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їхньої участі, суд відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Основним завданням Пенсійного Фонду є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення, через створення в установленому порядку його територіальних управлінь.
На підставі ст. 3,4 та Прикінцевих положень Закон України «Про соціальний захист дітей війни» зазначено, що законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 і, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 р„ однак у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р. Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни - з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рій», як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.
Відповідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України" на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» під 28.12.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.№ 10/2008.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Окрім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як причину невиконання зобов'язань судом не приймається до уваги.
Статтею 99 ч.2 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач в 2006-2007 роках не отримувала пенсію з її підвищуванням на 30 відсотків відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому знала про порушення її прав з дати фактичного отримання щомісячно пенсії без її підвищення на 30 відсотків, але звернулась до суду лише в лютому 2009 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а позивач з клопотанням про поновлення пропущеного строку відповідно до вимог ст..102 КАС України не звертався ,суд на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне в частині вимог позивача за 2006 рік та 2007 роки відмовити.
Позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу дитині війни у визначеній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження. Тому суд керуючись ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межи позовних вимог та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, як дитині війни, відповідно до вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та забезпечити її виплату.
Керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року , Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.№ 10/2008, ст.ст.. 152, 95 Конституції України ст.ст. 99-102 ,122,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Сосницькому районі про зобов»язання нарахування щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2008 року задовольнити частково.
Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області щодо виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни з 22 травня 2008 року протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сосницькому районі Чернігівської області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", та забезпечити її виплату.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Сосницький районний суд шляхом подачі протягом десяти днів заяви на апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк ,встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.А. Смаль