Справа № 2-а-914/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року                                                             м. Новоград-Волинський

Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Сусловець М.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області про стягнення щомісячної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду і просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і забезпечити її виплату за період 01.08.2010 року та виплачувати її в подальшому.

Відповідач в своїх запереченнях просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю і необґрунтованістю з підстав викладених в запереченні.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, про що свідчать копії паспорта громадянина України, посвідчення, та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області, де отримує підвищення до пенсії як дитина війни в таких розмірах: з 01.04.2008 року –48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн., з 01.10.2008 року по теперішній час – 49,80 грн.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та статтю 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, яка визначена ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. ст. 22, 48 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, і також кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. Крім того, ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки право позивача на отримання пенсії у підвищеному розмірі було передбачено діючим законодавством, виходячи з норм Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не може позбавляти його права, визначеного іншим Законом України, в тому числі не передбачаючи в бюджеті держави забезпечення в повному обсязі необхідних коштів для проведення таких виплат. Розмір державної щомісячної соціальної допомоги у вигляді підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, фактично встановлений на даний час Постановою КМУ № 530 від 28 травня 2008 року в розмірі 10%, який фінансується державою та виплачується позивачу. Проте спеціальний закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний акт, яким є Постанова КМУ, а тому вона не може відміняти чи змінювати обсяг прав, що передбачені ЗУ, а тим більше не відповідати його нормам в повному об'ємі, так як нормативний акт виконавчого органу повинен лише визначати порядок реалізації закону та його застосування.

Таким чином у 2007-2010 роках норма ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»була чинною, а тому розмір щомісячної надбавки до пенсії повинен був становити 30% мінімальної пенсії за віком і виплачуватися саме в цьому розмірі.

Так, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, яка встановлена у вигляді підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»).

Пенсія –це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

З врахуванням цього, державна соціальна підтримка дітей війни у вигляді підвищення до пенсії, яка за своєю правовою природою є окремим джерелом доходу пенсіонера за бюджетним фінансуванням відрізняється від пенсії, що сплачується за рахунок внесків осіб, застрахованих в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, не може розцінюватися як її складова частина.

Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2009 пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визнано незаконними.

Щодо твердження відповідача про відсутність бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки, то вони оцінюються критично, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Так у справі «Кечко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

А тому не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх обов’язків.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при здійсненні нарахувань та виплат коштів, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», діяв всупереч вказаному Закону, а тому його дії слід визнати протиправними.

Щодо позовних вимог позивача зобов’язати відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату пенсії, то зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки нарахування є обов’язком відповідача і суд не має права зобов’язувати відповідача в майбутньому вчиняти дії, які прямо передбачені законодавством як обов’язок УПФ, а може лише, в разі порушення відповідачем прав, свобод та інтересів фізичної особи, захистити дану особу від неправомірних дій чи бездіяльності УПФ.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 29 квітня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-914/11 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні пропущеного строку для звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

При розгляді даної адміністративної справи суд приходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, виходячи з того, що запропонований позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, а тому як наслідок з метою повного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області здійснити ОСОБА_1 з 13.10.2010 року по 13.04.2011 року перерахунок підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та забезпечити виплату коштів згідно проведеного перерахунку.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 48 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.ст. 8-11, 18, 71, 99, 160, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський Житомирської області здійснити ОСОБА_1 з 13 жовтня 2010 року по 13 квітня 2011 року перерахунок підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та забезпечити виплату коштів згідно проведеного перерахунку.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. сплаченого нею судового збору.

Постанову суду в частині виплати пенсії у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається, особою яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: