Справа № 2 – а - 45/ 2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2009 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Костюк Г. О.
та позивача,
розглянувши в відкритому засіданні в залі суду смт. Ріпки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області (далі Управління ПФУ) про поновлення строку звернення до суду, зобов’язання відповідача здійснити нарахування соціальної допомоги у конкретизованому розмірі,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити строк звернення, оскільки йому про виплати дітям війни ніхто не повідомляв, а про порушення своїх прав дізнався тільки після висвітлення в пресі рішення Конституційного Суду України (далі КС України) від 09 липня 2007 року. Також просить зобов’язати відповідача здійснити нарахування йому державної соціальної допомоги за 2006 - 2007 роки. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і на підставі ст. 6 Закону України (далі ЗУ № 2195) «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року щомісячно повинен був отримувати пенсію з її підвищенням на 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач протиправно ці нарахування не провів, а за його розрахунком в 2006 - 2007 pоках повинен був нарахувати загалом 2 733 грн. 33 коп. Заявлені вимоги, з підстав викладених вище, позивач підтримав й у засіданні.
Відповідач в письмових запереченнях просить в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідно до Закону України (далі ЗУ) «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 ЗУ № 2195. Рішенням КС України від 9 липня 2007 року ці положення визнані такими, що не відповідають Конституції України, але кошти для виплати надбавки до пенсії дітям війни у 2007 році бюджетним законодавством не передбачалися, тому управління ПФУ не може витрачати кошти Фонду на цілі, не передбачені законодавством. Позивач для розрахунку підвищення використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом, а не для обрахування соціальних доплат. На підставі діючого законодавства, за умови бюджетного фінансування, сума підвищення до пенсії позивача з 9 липня по 31 грудня 2007 року мала б становити 86 грн. 13 коп. Це Рішення не поширюється на бюджетне законодавство 2006 року, яке не передбачало фінансування виплат, що до яких виник спір. Оскільки рішення КС України від 9 липня 2007 року було офіційно оприлюднене, то позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду, тому наполягає на відмові у задоволенні позову і з цієї підстави.
У засіданні встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 ЗУ № 2195. Відповідно до ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» і «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 ЗУ № 2195 на відповідні роки зупинялася. Зі змісту ст. 152 Конституції України убачається, що Рішення КС України зворотньої дії в часі не мають. Рішенням КС України № 6 – рп / 2007 положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» якими зупинено дію ст. 6 ЗУ № 2195 визнано такими, що не відповідають Конституції України, а тому з 09 липня 2007 року вони вважаються такими, що втратили чинність.
Для звернення до адміністративного суду ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено річний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Ст. 100 КАС України визначає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. При цьому відмова в задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку звернення може мати місце, якщо право було порушено, тобто при наявності матеріально-правових підстав для задоволення позову. Зазначене є підставами висновків суду у справі відповідно до встановлених в засіданні обставин та правовідносин.
Так вимога зобов’язати відповідача нарахувати позивачу недоплачену пенсію, як дитині війни, в сумі 2 733 грн. 30 коп. нічим не підтверджена. Зі змісту ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Отже, питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру соціальної допомоги, призначеної за іншими законами законодавчо не визначено, що унеможливлює задоволення вимог у заявлених межах.
Щодо заявлених вимог відносно 2006 року, то суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними, оскільки положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», якими була призупинена дія ст. 6 ЗУ № 2195, не визнавалися неконституційними і будь-які нормативно - правові акти, які б передбачали поновлення таких виплат у 2006 році не приймалися. Через викладене в задоволені цієї частини позовних вимог позивачу належить відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.
Для розв’язання вимог позивача стосовно 2007 року суд враховує що підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 ЗУ № 2195, підлягало виплаті з 9 липня до 31 грудня 2007 року за рахунок державного бюджету. Викладене свідчить що у задоволені вимог позивача щодо періоду з 1 січня по 9 липня 2007 р. належить відмовити через їх безпідставність.
У період з 9 липня по 31 грудня 2007 р. права позивача щодо отримання соціальної допомоги порушені, проте ним пропущено строк звернення до суду і підстави для його поновлення відсутні. Сам позивач зазначив, що про порушення свого права дізнався після оприлюднення рішення КС України від 09 липня 2007 року, але адміністративний позов до суду подав 14 січня 2009 року, тобто поза строком звернення до суду. З матеріалів справи не вбачається поважних причин, які б перешкоджали ОСОБА_1 своєчасно подати адміністративний позов, а відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову з цієї причини. Через викладене суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог у цій частині слід відмовити у зв’язку з пропуском позивачем без поважних причин строків звернення до суду.
На підставі ст. 152 Конституції України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6 рп / 2007 від 09 липня 2007 року, керуючись ст. ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 100, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати відсутні.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без подання заяви на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду у викладеному вище порядку.
Суддя В. І. Шляхов