Справа № 2А-240/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2009 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді Савіна О.І.
при секретарі – Прокопенко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради стосовно виплати в повному обсязі щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
9 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області стосовно виплати в повному обсязі щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 10 жовтня 2006 року вона народила сина ОСОБА_2, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», вона повинна була отримувати щомісяця до досягнення сином трирічного віку допомогу у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та одноразову допомогу при народженні дитини. Проте, Управління праці та соціального захисту населення у м. Южноукраїнськ виплачувало допомогу не в повному обсязі. Вважає, що такі дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради є протиправними та такими, що суперечать Конституції та Законам України, оскільки Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Законів України "Про Державний бюджет на 2007 р." та "Про Державний бюджет на 2008 р." визнані неконституційними. Про порушення своїх прав дізналася лише після висвітлення зазначених подій засобами масової інформації у вересні 2008 року. Тому вважає, що нею строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, не порушений. Тому, просить суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй, як особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, щомісячну грошову допомогу за період з 1 січня 2007 року по січень 2009 року в сумі 9 436,82 грн. та недоплачену одноразову допомогу при народженні дитини 946,80 грн.
В судове засідання позивач не з’явилася, однак направила письмову заяву, в якій позов підтримала та просить розглядати справу без її участі.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області до суду також не з’явилася, однак від відповідача надійшла заява, в якій просить розглядати справу без участі його представника (а. с. № 27). В своїх письмових запереченнях на позов Управління праці та соціального захисту позов не визнає посилаючись на те, що відповідно до вимог ст.ст. 99, 100 КАС України позивач пропустила без поважних причин строк звернення до адміністративного суду. Зазначає, що при нарахуванні щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги при народженні дитини Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради керувалось Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми». Щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», визначену Законом України про Державний бюджет виплачена відповідачем в повному обсязі. Відповідач вважає, що виплата позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги при народженні дитини здійснювалася відповідно до законодавства. А тому, просить відмовити в задоволенні її позову.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позиції сторін, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не заперечує проти того, що позивач доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку, а тому, згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, ця обставина не підлягає доказуванню в суді.
Згідно до довідки відповідача № 7 від 06.01.2009 р. в 2007-2008 роках позивачу було виплачено 2 777,18 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та 8 500 грн. – одноразової допомоги при народженні.
Погодитись з подібним розрахунком щомісячної допомоги по догляду за дитиною до трьох років не можна, оскільки згідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років,
Що стосується одноразової допомоги, яка регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2005 року № 315 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», то дія п. 2 цієї
Постанови призупинено на 2006 рік Постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 311. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» № 3235-IV від 20.12.2005 р. допомога при народженні дитини здійснюється – у розмірі 8500 грн.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі №6-рп/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ч. 2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст. 38 Бюджетного Кодексу. Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України, як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України.
Метою і особливістю Законів про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті Законів про Державний бюджет України мають буди дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень. Оскільки предмет Закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими Законами України.
Саме з наведених вище підстав, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення ч. 2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано таким, що не відповідає Конституції України -є неконституційним.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. у справі N1-28/2008 за конституційним поданням 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 67 розділу 1 пунктів 1-4, 6-22, 24-100, розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 20078рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначено, що ухвалюючи Рішення від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень ст. ст. 1,3,6,8,19,22,95,96 Конституції України , ст. ст. 4,27, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний Бюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Рішення Конституційного Суду також передбачає, що громадяни, які недоотримали виплати внаслідок їх неконституційного скасування, або обмеження, мають право звернутися до суду для відновлення своїх прав у разі, якщо держава добровільно не забезпечить їм належних компенсацій, відповідно до рішення Конституційного суду, але право на таке відшкодування виникає не з початку 2007, а тільки з дати прийняття рішення Конституційного Суду України, тобто з 9 липня 2007 року.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на дитину до 6 років складає: з 1 січня – 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум на дитину до 6 років складає: з 1 січня –526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня -557 гривень.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статей 99 та 100 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк для звернення до Адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що дії відповідача стосовно зменшення суми виплати належної позивачу грошової допомоги передбаченої ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», є незаконними.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї і практику Європейського Суду - як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції "Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як "власність".
Виходячи з цього, при розгляді справи "Кепко проти України" (заява .4263134/00) Європейський суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави визначати, яку допомогу виплачувати із державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату такої допомоги, вносячи відповідні зміни в законодавство, однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певної допомоги і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлена грошова допомога з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Крім того, суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення суду).
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти які за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність.
Таким чином на користь позивача підлягає стягненню з відповідача недоплачена щомісячна допомога по догляду за дитиною до трьох років: за липень 2007 року – 361,84 грн. (463-101,16); за серпень 2007 року – 359,59 грн.(463-103,41); за вересень 2007 року – 358,15 грн.. (463 – 104,85); за жовтень 2007 року – 365,15 грн. (470 – 104,85); за листопад 2007 року – 362,27 грн. (470 – 107,73); за грудень 2007 року – 359,12 грн. (470 – 110,88), за січень 2008 року – 396 грн. (526-130); за лютий 2008 року – 396 грн. (526-130); за березень 2008 року - 396 грн. (526-130); за квітень 2008 року – 408 грн. (538-130); за травень 2008 року – 408 грн. (538 – 130); за червень 2008 року – 408 грн. (538 – 130); за липень 2008 року – 410 грн. (540– 130); за серпень 2008 року – 410 грн. (540 – 130); за вересень 2008 року – 410 грн. (540 – 130); за жовтень 2008 року – 427 грн. (557 – 130), за листопад 2008 року - 427 грн. (557 – 130), за грудень 2008 року - 427 грн. (557 – 130), а всього 7 089,12 грн.
Суд, на підставі вищевказаного, вважає, що одноразова допомога при народженні дитини позивачу виплачена в повному обсязі.
П озовні вимоги, щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, що сплачуватиметься позивачу в подальшому не підлягають задоволенню, оскільки компетенція адміністративних судів не поширюється на спори, які можуть виникати в „майбутньому” між фізичними особами та суб’єктом владних повноважень з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності. Крім того, в судовому засіданні не доведено, що в майбутньому можливе порушення прав позивача зі сторони відповідача.
Крім того, відповідно до ст.ст. 90, 94 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2005 року № 315 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», Постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 р. № 311 ст.ст. 9-12, 15, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради стосовно виплати в повному обсязі щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області стосовно нарахування щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі – 7 089,12 грн. (сім тисяч вісімдесят дев’ять гривень дванадцять копійок).
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судовий збір – 3,40 грн. (три гривні сорок копійок)
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до апеляційного адміністративного суду Одеського апеляційного округу через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом двадцяти днів з дня подання заяви про її оскарження, що має бути поданою протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її оскарження, у разі подання цієї заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги на постанову, а у разі подання апеляційної скарги - відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.І. Савін