Справа № 2-а-1552/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2011 рокум.Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі судового засідання Гудзь І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Городище, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду в Городищенському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 цього ж Закону, з 1 січня 2006 року, йому повинно було виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними. Вказане рішення КСУ, є обов’язковим до виконання на території України. Як особа, що має статус «дитини війни», позивач вважає, що має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Звертаючись з даним позовом, позивач просить суд, задовольнити його позовні вимоги, зобов’язавши відповідача нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 01.01.2008 року по 31.10.2010 року. Ухвалою судді від 09.03.2011 року, відкрито провадження у справі за даним позовом з 09.09.2010 року по 31.10.2010 року. Позовну вимогу про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за період з 01.01.2008 року по 08.09.2010 року, залишено без розгляду, ухвалою судді від 09.03.2011 року.

У судове засідання, позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши суду заяву у якій просить справу розглянути без його особистої участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, позовні вимоги не визнала, подала письмові заперечення та пояснила, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсії підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно зі ст. 7 цього ж Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Бюджет пенсійного фонду щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України, і кошти на збільшення підвищення дітям війни не виділялися, тому в органів Пенсійного фонду не було і на даний час немає законних підстав для збільшення цієї виплати. Також вказала, що у Законі України «Про державний бюджет на 2007р.» виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» була передбачена в розмірі 50 % від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина яка має статус «дитини війни», за життя визнана інвалідом. З 01.01.2008 року, питання виплати підвищень до пенсії дітям війни законодавчо врегульовано Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530, згідно з якими, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв’язку з цим, дітям війни, починаючи з 01.01.2008р., щомісячно, виплачувалась надбавка у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., з 01.07.2008р., і до тепер 49.80 грн.. Крім цього, визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Так, частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу, мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що таким чином визначений мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для обчислення розмірів пенсії, призначених цим законом. Тобто, для визначення доплат або підвищень пенсій не застосовується. Представник відповідача наполягла на відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Суд, розглянувши позов у межах позовних вимог, врахувавши думку позивача ОСОБА_1, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, вважає, що даний позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, мають право вчиняти дії та приймати рішення виключно в межах наданих їм повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України.

Пенсійний Фонд України діє на підставі положення «Про Пенсійний Фонд України», затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, і є центральним органом виконавчої влади, на яке покладено обов’язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування виплат пенсій, та здійснює свої повноваження на підставі п.15 вказаного положення через створенні в установленому порядку його територіальні управління, по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Згідно з п.п. 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, управління, відповідно до покладених на них завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства. Пунктом 4.2 вищенаведеного Положення передбачено, що ОСОБА_2 є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банках (у тому числі валютні), печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» № 2195–ІV від 18.11.2004р., який набрав чинності 01.01.2006р., дітям війни, пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України – ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей».

У відповідності до положень статті 46 Конституції України, прийнято ОСОБА_3 України «Про прожитковий мінімум», N 966-XIV від 15.07.99 р.. ОСОБА_3 дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею другою Закону «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:

• встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України;

• формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум, є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, не можуть бути нижчими, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того, державний бюджет України, при його формуванні, ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України, не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд, при вирішені даного спору, керується принципом законності у відповідності до статті 9 КАС України, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд, також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема справа «Кечко проти України», справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності). Про першу, зокрема, зазначено у листі Верховного Суду України від 07.2006 року N 1-5/400. Зазначеним листом, Верховний Суд України, акцентує увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Таким чином, встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195–ІV від 18.11.2004р., право позивача на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, не може бути зменшене ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Дії відповідача – ОСОБА_2 Пенсійного фонду в Городищенському районі Черкаської області, який проводив зазначені виплати у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатніть, посилаючись на відсутність відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни, є незаконними.

Враховуючи вище викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальних захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004р., Положенням «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим Указом Президента України від 01.03.2002р. за №121/2001, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. за №8-2, Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), Законом України «Про прожитковий мінімуму» від 15.07.1999р. №966-14, ухвалою Конституційного Суду України у справі № 2-25/2009р. «Про відмову у відкриті конституційного провадження за конституційним подання Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальна пенсія за віком», що міститься у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тлумачення терміна (словосполучення) «мінімальний розмір пенсії за віком», використаного в частині першій ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», практикою Європейського суду з прав людини, справа «Кечко проти України», справа Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office; справа про принцип юридичної визначеності, ст. ст. 6, 17, 71, 99, 100, 159, 160, 163, 181, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку і виплаті пенсії, як дитині війни.

ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 09.09.2010 року по 29.04.2011 року, з урахуванням сум, виплачених в цей період.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів, з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_4