ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              05.06.06                                                                             №   3/145/06-АП

суддя     Соловйов  В.М.

За позовом: Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя,              м. Запоріжжя

до відповідача: Дочірнього підприємства “Азов-сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Пелікан”, м. Запоріжжя

про стягнення суми штрафних санкцій

                

                                               суддя  Соловйов В.М.

                                               секретар судового засідання Іотова Н.П.

Представники:

від позивача: Григор І.А., старший державний податковий інспектор юридичного відділу,  довіреність №5545/10/10 від 12.05.2006р.

від відповідача: не з’явися

             

Розглядається позовна заява ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 16.03.2006р. №3164/10/10-011 до Дочірнього підприємства “Азов-сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Пелікан” про стягнення штрафних санкцій у сумі    1 759,95 грн.

Справа розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) відповідно до ст.2, 17, 50, п. 6, 7, 13 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України.

Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки такої вимоги від представника позивача не надійшло.

Ухвалою господарського суду від 07.04.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі № 3/145/06-АП, розгляд якої призначено на 24.05.2006р. о 10 годині 00 хвилин.

У зв’язку з неявкою представника відповідача, відповідно до п.3 ч.1 ст.128 КАС України розгляд справи відкладений на 05.06.2006р.

В судовому засіданні 05.06.2006р. проголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.11 ст.10, п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

У позовній заяві зазначає, що податковим органом 08.02.2005р. проведена перевірка відповідача. За результатами перевірки податковим органом складений акт від 08.02.2005р. № 082800432304 на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 09.02.2005р. №0000112303/0, згідно якому відповідачу визначена сума податкового зобов’язання - штрафні санкції за порушення законодавства в сфері РРО у розмірі 1 759,95 грн.

Оскільки відповідач станом на 02.03.2005р. суму не сплатив, позивач вимушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені у позовній заяві та просить позовні вимоги задовольнити.

Крім того, в судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, зазначив, що штрафні санкції в сфері РРО не є податковим боргом в розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у зв’язку з чим ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя не має можливості здійснювати заходи з погашення боргу, які встановлені зазначеним законом, просить стягнути борг у сумі 1 759,95 грн. –штрафні санкції за порушення законодавства в сфері РРО. Заява приєднана до справи.

Уточнені позовні вимоги прийнято до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать ст. 49, 51 КАС України і не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідач заперечення проти позову і витребувані судом документи не надав, в судове засідання представник відповідача не з’явився.

Направлені на адресу відповідача (69065, м. Запоріжжя,  вул. Інженерна,1, к.906) копія ухвали від 07.04.2006р. про відкриття провадження в адміністративній справі і призначення її до розгляду, копія позовної заяви та додані до неї документи повернулись до господарського суду Запорізької області у зв’язку зі збігом терміну зберігання.

Супровідним листом від 30.05.2006р. господарським судом повторно надіслано відповідачу для виконання копію ухвали господарського суду Запорізької області від 07.04.2006р. про відкриття провадження в адміністративній справі 3/145/06-АП та додатково повідомлено, що у зв’язку з неявкою в судове засідання 24.05.2006р. представника відповідача розгляд справи відкладений на 05.06.2006р. о 15 год. 30 хв. На адресу  ДП “Азов-сервіс” ТОВ НВФ “Пелікан” направлена судова повістка про виклик.

Уточнення до позовної заяви надіслані на адресу відповідача позивачем 30.05.2006р.

В судове засідання 05.06.2006р. представник відповідача також не зґявився.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання.

Приймаючи рішення за відсутності представника відповідача господарський суд бере також до уваги те, що ДП “Азов-сервіс” ТОВ НВФ “Пелікан” не надало суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Крім того, суд вважає, що неприбуття відповідача в даному випадку не перешкоджає судовому розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство “Азов-сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю  Науково-виробничої фірми “Пелікан” зареєстроване відділом реєстрації та єдиного реєстру Ленінської районної державної адміністрації Запорізької міської ради 07.06.1999 р. за № 25489551Ю0010139 та є юридичною особою.

08.02.2005р. ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена перевірка господарської одиниці –відділу магазину, який належить Дочірньому підприємству “Азов-сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю  Науково-виробничої фірми “Пелікан”, яке розташоване за адресою: 69000, м. Запоріжжя, вул. Гаврилова, 7

Перевіркою встановлено проведення розрахункової операції без реєстратора розрахункових операцій, нероздрукування розрахункового документу, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, продаж товару - тютюнові вироби за відсутністю цінника на товар, невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку і незабезпечення їх зберігання в КОРО, недоступність торгового патенту для огляду.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 08.02.2005р. №082800432304 щодо порушення Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

У графі “З актом ознайомлений, один примірник отримав” стоїть підпис директора ДП “Азов-сервіс” ТОВ НВФ “Пелікан” Калашник Н.В.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2005р. №0000112303/0, яким відповідно до п. 1, 4 ст. 17, ст. 22, ст. 23 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п. 1 ст. 8  Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” ДП “Азов-сервіс” ТОВ НВФ “Пелікан” визначена сума штрафних санкцій у розмірі 1 759,95 грн.

 В порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 09.02.2005р. №0000112303/0 відповідач до контролюючого органу не звертався.

Доказів сплати штрафних санкцій відповідач не надав. Відсутність факту сплати підтверджується поясненнями позивача в судовому засіданні.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Перевірка відповідача здійснена на підставі ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-ХІІ, Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. № 98 та інших нормативно-правових актів, які регулюють готівковий облік в Україні.  

Пунктом 4 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”          передбачено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій здійснюють   у   межах  своїх  повноважень  контроль  за законністю  валютних  операцій,  додержанням  порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької   діяльності, ліцензій на проведення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам,  що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Згідно п.1 ст. 11 зазначеного Закону, органи ДПС в установленому законом порядку мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та у громадян, в тому числі громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку із споживачами, та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у посадових осіб, громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати посадових осіб, громадян для пояснень щодо джерела отримання доходів, обчислення і сплати податків, інших платежів, а також проводити перевірки достовірності інформації, одержаної для внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Пунктом 7 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених Законом.

Також, повноваження органів державної податкової служби на застосування фінансових санкцій, передбачені, зокрема: законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 року.

Чинним законодавством не передбачено спеціальної форми акту про застосування податковою службою до суб’єктів підприємницької діяльності штрафних санкцій за порушення деяких норм неподаткового законодавства. До того ж, слід зазначити, що, викладення рішення податкової інспекції про застосування зазначених штрафних (фінансових) санкцій саме в податковому повідомленні-рішенні, як випливає з п.6.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за свою суттю є рішеннями контролюючого органу, що зовсім не суперечить повноваженням цього органу.

Згідно ч.5 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” у разі невиконання суб’єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Пунктом 16 ст.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” встановлено, що до доходів загального фонду Держбюджету на 2006р. належать надходження від санкцій (штрафів, пені тощо), що застосовуються за рішеннями уповноважених посадових осіб Антимонопольного комітету України, інших органів виконавчої влади, зокрема Державної податкової служби.

Таким чином, рішення податкового органу за своєю природою є актом державного органу, який породжує у платника податків певні обов’язки з внесення платежів до бюджету.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, як орган державної виконавчої влади, що здійснює контроль у сфері податкового законодавства, за змістом п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” може виступати стороною у справах порушених господарським судом, про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна підприємця  та також відповідно до п.11 ст.11 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю,  достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових  платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення  готівкових   розрахунків   за   товари   (послуги)   у встановленому  законом  порядку,  а  також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій   на  провадження  видів  господарської діяльності,  що  підлягають  ліцензуванню  відповідно  до  закону, торгових  патентів.

Пунктом 7 ст. 11 цього Закону передбачено, що органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених Законом.

Згідно ст.25 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17-24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької   діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Згідно п.п.4 п. 1 ст. 17 та п.п.5 п.4 ст. 50 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Визначення поняття “справа адміністративної юрисдикції” наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.

Стаття 17 КАС України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатись категорії спорів, визначені в пунктах 1, 3, 4 вказаної статті, а саме:

а)          спори осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його
рішень, дій чи бездіяльності;

б)          спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації
їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та
виконання адміністративних договорів;

в)          спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках,
встановлених законом.

У всіх наведених категоріях спорів передбачено, що хоча б однією із сторін такого спору повинен бути суб’єкт владних повноважень.

Поняття “суб’єкт владних повноважень” визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно Указу Президента України від 15.12.1999р. №1573 “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”, Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, є одним із органів державної виконавчої влади.

Відповідно до ст.9 Бюджетного кодексу України,  доходи бюджету поділяються на

    1) податкові надходження;

    2) неподаткові надходження;

    3) доходи від операцій з капіталом;

    4) трансферти.

Неподатковими надходженнями, зокрема,  визнаються надходження від  штрафів та фінансових  санкцій.

Як вже зазначалось відповідно  до ст. 2 Закону “Про державну податкову службу”,  завдання органів державної податкової служби є здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати неподаткових доходів, до яких відносяться штрафи та фінансові санкції.

Відповідно до п. 8 ст.3 КАС України, позивачем у адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 104 КАС України суб’єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках встановлених законом. Компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у  нього  документи  та матеріали,  які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали.

Матеріали, що додаються до позовної заяви, свідчать про неможливість погашення заборгованості до бюджету ДП “Азов-сервіс” ТОВ НВФ “Пелікан” інакше, ніж шляхом звернення на активи боржника.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сума штрафних санкцій у розмірі 1759,95 грн. відповідачем не сплачена, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя про стягнення суми штрафних санкцій з ДП “Азов-сервіс” ТОВ НВФ “Пелікан” у сумі 1 759,95 грн., підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. 87-98, ст.158-163, 167 КАС України, суд           

                              

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Азов-сервіс” товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми “Пелікан” (69065, м. Запоріжжя,                     вул. Інженерна,1 к.906, ЄДРПОУ 30456903, р/р №26001060049489, №26056060049489  у Ф. ЗРУ ЗАТ КБ “Приватбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь Державного бюджету України (отримувач Держбюджет у Ленінському районі м. Запоріжжя, р/р 31112104600006, код платежу 23030100, МФО 813015 в УДК у Запорізькій області) 1 759 (одну тисячу сімсот п’ятдесят дев’ять)  грн. 95 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                  

            

Суддя                                                               Соловйов В.М.