ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"07" лютого 2007 р. |
Справа № 05/111/25-71А. |
за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк
до Луцького міського центру зайнятості, м.Луцьк
третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, м.Луцьк
про зобов'язання зняття з реєстрації трудовий договір №НОМЕР_1., укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та розірваний 10.11.2006р. згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України
суддя Бондарєв С.В.
секретар Кулай А.В.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача : ОСОБА_3 - дов. від 06.11.2006р.
від відповідача : Кривонюк І.П.- дов. від 06.02.2007р.
Третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_2.
Сторонам та третій особі були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.
Згідно клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід складу суду не надходило.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) і просить зобов'язати відповідача -Луцький міський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір укладений та розірваний 10.11.2006р. згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України між Підприємцем ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_2. Позовні вимоги мотивує тим, що між ним та фізичною особою ОСОБА_2. укладено трудову угоду, яка, відповідно до Кодексу законів про працю України та Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. № 260 „Про порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”, зареєстрована у Луцькому міському центрі зайнятості. 10.11.2006р. працівник ОСОБА_2. звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Про звільнення ОСОБА_2. та розірвання договору був повідомлений відповідач, проте останній відмовив у реєстрації розірвання трудової угоди посилаючись на відсутність повідомлення про розірвання трудового договору від ОСОБА_2. Позивач не погоджуючись з такою відмовою зазначає, що згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. № 260 (п.6) у випадку припинення трудового договору достроково сторони сповіщають про це державну службу зайнятості, яка зареєструвала договір. При цьому термін „сповіщення” не є тотожнім терміну „згода” і в даному випадку вказаний наказ не передбачає спільного сповіщення обома сторонами відповідний центр зайнятості про дострокове розірвання трудового договору. А тому, дії відповідача позивач вважає такими, що порушують його права передбачені Кодексом законів про працю України, а саме положення ст.ст.36, 40 вказаного кодексу.
Відповідач позову не визнав з підстав зазначених у пояснені на позов, зокрема зазначивши, що відповідно до п.6 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП Україн, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Після цього відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації (п.7 Порядку). Таким чином, обидві сторони письмово (оскільки трудовий договір було укладено письмово) повинні сповістити державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір, про припинення його дії. ОСОБА_2. не з'явився для зняття з реєстрації трудового договору.
Третя особа на стороні відповідача у судовому засіданні пояснила, що з реєстрацією розірвання трудового договору, який укладено з позивачем, у Луцькому міському центрі зайнятості погоджується, факт розірвання трудового договору з позивачем не заперечив. Кинув роботу в зв'язку з станом здоров'я, тому що більше не зміг працювати.
Розглянувши матеріали справи та, заслухавши сторін у справі, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
24 березня 2006р. між позивачем -Підприємцем ОСОБА_1 (з правом найму працівників) та третьою особою по справі ОСОБА_2 укладено трудовий безстроковий договір. За даним договором третя особа - працівник -ОСОБА_2. зобов'язаний виконувати підсобні роботи, а позивач -ОСОБА_1. оплачувати працю працівника та створювати безпечні і нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівником обов'язків. Вказаний трудовий договір зареєстрований у Луцькому міському центрі зайнятості НОМЕР_1.
Згідно з наказом №НОМЕР_2., у зв'язку з прогулами, гр.ОСОБА_2, з 10.11.2006р. було звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України.
14.11.2006р. позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття з реєстрації трудового договору.
Листом-повідомленням НОМЕР_3 відповідач відмовив позивачеві в знятті з реєстрації трудового договору укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Відповідно до ст.24 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
В силу ст.241 КЗпП України - у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. Статтею 259 КЗпП України передбачено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.
Згідно п.2 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. № 260 „Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою” зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001р. за № 554/5745 -контроль за додержанням законодавства про працю України фізичною особою, яка використовує найману працю, здійснює Міністерство праці та соціальної політики України.
Пунктами 6, 7, 8 „Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою” встановлено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП Україн, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів. На підставі цього запису відповідальна особа центру зайнятості робить на трьох примірниках трудового договору відповідний запис. Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи.
Таким чином, як вбачається з Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, запис на примірниках трудового договору, про його припинення, робиться відповідальною особою центру зайнятості на підставі здійсненого фізичною особою (підприємцем) запису про підстави припинення такого трудового договору, а не на підставі повідомлень сторін про припинення цього договору.
Поряд із цим, відповідно до п.4 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40). Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний власником у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Із змісту ст.21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двох стороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов'язки. Інші суб'єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.
Отже, відмовляючи в реєстрації розірвання трудового договору відповідач обмежив права позивача на розірвання трудового договору на підставах передбачених ст.40 КЗпП України. При цьому, відповідачем не враховані несприятливі наслідки, які можуть наступити для позивача у разі не зняття з реєстрації трудового договору внаслідок його розірвання за ініціативою позивача (неможливість внесення до трудової книжки працівника запису про звільнення з роботи, безпідставні відрахування на заробітну плату фактично непрацюючої особи, страхові внески, пенсійне забезпечення тощо).
Одночасно, розірвання трудового договору за ст.41 КЗпП України і послідуюче зняття його з реєстрації у Луцькому міському центрі зайнятості не позбавляє права третьої особи -працівника ОСОБА_2. на звернення, в порядку передбаченому Кодексом законів про працю України, за захистом своїх прав до суду або іншого органу, який розглядає трудовий спір.
У відповідності до п.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України - у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З викладених обставин справи вбачається, що відповідач відмовляючи позивачеві в реєстрації розірвання трудового договору:
- необґрунтовано мотивував свою бездіяльність неповідомленням обома сторонами трудової угоди про її припинення (розірвання), чим не дотримався принципу закріпленому в ст.19 Конституції України відповідно до якого, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- не врахував принципу рівності сторін цього договору перед законом, а саме, поряд з правом на працю працівника ОСОБА_2., право позивача на розірвання договору за ст.40 КЗпП України;
- не дотримався пропорційності (балансу) між настанням несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії самого відповідача щодо виконання положень наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. № 260.
З огляду на викладене позов підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, ст.19 Конституції України, ст.241 КЗпП України та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 76, 79, 86, 87, 89, 94, 159, 160-163 КАС України, господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
Зобов'язати Луцький міський центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір №НОМЕР_1., укладений між Підприємцем ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_2 та розірваний за п.4 ст.40 КЗпП України 10.11.2006р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Дата виготовлення
повного тексту
постанови -12.02.2007р.
Суддя Бондарєв. С.В.