АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 537/1899/13-к
Номер провадження 11-кп/786/171/14
Категорія: ч.1 ст. 286 КК; Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В. І.
Доповідач ап. інст. Мілаш С. П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого Мілаша С.П.
Суддів Корсун О.М., Томилко В.П.
при секретарі Котенко А.О.
за участю прокурора Расюка В.В.
обвинуваченого ОСОБА_2
захисника Лукія В.В.
потерпілої ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Лукія В.В., старшого прокурора прокуратури м.Кременчука на вирок Крюківського районного суду м.Кременчука від 20 листопада 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня спеціальна, одружений, маючий на утриманні 4-х неповнолітніх дітей, працюючий газоелектрозварювальником локомотивного ДЕПО ст. Кременчук Південної залізниці, раніше не судимий,-
засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 5217 грн. і 50 000 грн. моральної шкоди та на користь держави в особі 3-ї міської лікарні м.Кременчука кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 3846, 43 грн.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 12 грудня 2012 року, близько 7 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Москвич - 2140» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Приходька в м. Кременчуці в напрямку вул. Котлова, поблизу перехрестя вул. І.Приходька - пров. Ракітіна, в порушення п.18.1 ПДР, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_4, яка переходила проїжну частину вул. І.Приходька поблизу б.№ 58 по пішохідному переходу та допустив наїзд на неї правою передньою частиною автомобіля.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої лобкової та сідничної кістки, перелом основи першої п'ясткової кістки, закриту черепно - мозкову травму, струс головного мозку з явищами внутрішньо мозкової гідроцефалії та паравентрикулярного набряку мозку, обширний забій м'яких тканин лобної області зі саднами, синець повік лівого ока, обширну підшкірну гематому, міжм*язову гематому правого стегна, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності більш ніж на одну третину.
В апеляційній скарзі старший прокурор прокуратури м.Кременчука з внесеними змінами заступником прокурора Полтавської області Феногою Н.І., не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити та уточнити суму цивільного позову прокурора про стягнення з останнього на користь Третьої міської лікарні м.Кременчка коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої, а також стягнути із ОСОБА_2 судові витрати пов'язані із залученням експерта до проведення авто технічної експертизи в сумі 880,20 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Лукій В.В., не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій ОСОБА_2, просять вирок суду змінити в частині призначення останньому основної міри покарання, яку вважають занадто суворою та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки на підставі ст. 75 КК України.
При цьому вказують, що судом першої інстанції не в повній мірі взяті до уваги всі пом'якшуючі покарання обставини, зокрема активне сприяння обвинуваченим органам досудового слідства у розкритті злочину, часткове відшкодування завданої шкоди, щире каяття, перебування на утриманні обвинуваченого 4-х неповнолітніх дітей, постійне місце проживання та роботи, а також те, що після ДТП ОСОБА_2 самостійно викликав швидку допомогу, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, вчинив необережний злочин. Також ставлять питання про зменшення розміру моральної шкоди стягнутої на користь потерплої із 50 000 грн. до 25 000 грн.
Інші учасники процесу вирок суду не оскаржили.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Лукія В.В. на підтримання апеляційної скарги, прокурора Акулову С.М., яка частково підтримала апеляцію прокурора прокуратури м.Кременчука та просила вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити, уточнивши суму задоволеного цивільного позову та стягнути з останнього судові витрати пов'язані із залученням експерта до проведення авто технічної експертизи в сумі 880,20 грн., заперечення потерпілої ОСОБА_4 дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задовленню.
Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 та його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України ніким з учасників процесу не оспорюються, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідності зі ст. 404 КПК України рішення суду першої інстанції в цій частині не перевіряє та переглядає його в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання засудженому суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд першої інстанції, призначаючи основне і додаткове покарання ОСОБА_2 у вигляді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки виходив саме із вимог ст. 65 КК України.
Разом з тим, висновок суду щодо неможливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від основного покарання з випробуванням, суперечить матеріалам справи.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волів на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Як вбачається з матеріалів, ОСОБА_2 хоч і вчинив тяжкий злочин, але він відноситься до необережних, допустив порушення ПДР також з необережності, не врахувавши стан дорожнього покриття, яке було слизьким, внаслідок чого не зміг завчасно загальмувати та скоїв ДТП.
Обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцевим проживання, частково відшкодував завдану шкоду в сумі 3 000 грн., що підтвердила і потерпіла в судовому засіданні суду першої інстанції, раніше як до кримінальної, так і до адміністративної відповідальності не притягувався, після ДТП самостійно виклав швидку допомогу та надавав потерплій першу медичну допомогу.
Крім того, на утриманні ОСОБА_2 перебуває четверо неповнолітніх дітей, двоє з яких є малолітніми 2012 року народження та дружина, яка знаходиться у післяпологовій відпустці по догляду за дітьми і він є єдиним годувальним у сім*ї.
Враховуючи конкретні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_2, відсутність обтяжуючих покарання обставин та вищезазначені пом'якшуючі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання із застосуванням до нього положень ст. ст. 75, 76 КК України.
Доводи апеляції обвинуваченого та його захисника з приводу зменшення розміру стягнутої на користь потерпілої ОСОБА_4 моральної шкоди з 50 000 грн. до 25 000 грн. не заслуговують на увагу.
Цивільний позов вирішено судом першої інстанції з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до вимог закону. Під час визначення розміру моральної шкоди судом обґрунтовано взято до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілої, яка в результаті ДТП отримала травму кісток тазу, в зв'язку з чим втратила можливість вільно пересуватись, через травму залишила роботу, в подальшому потребуватиме додаткового профілактичного лікування, постійно відчуває головний біль та біль у нозі.
За таких обставин підстав для зменшення розміру моральної шкоди не вбачається.
Питання щодо стягнення із ОСОБА_2 коштів пов'язаних із залученням експерта для проведення авто-технічної експертизи повинні вирішуватися місцевим судом в порядку ст.ст. 537 - 539 КПК України з врахуванням положень Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.1990 р. № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків».
Разом з тим, підлягає задоволенню апеляція прокурора в частині уточнення суми цивільного позову прокурора про стягнення з ОСОБА_2 на користь Третьої міської лікарні м.Кременчка коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником прокурора м.Кременчука був поданий цивільний позов по справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь Третьої міської лікарні м.Кременчка коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 3846 грн. 73 коп.
Задовольняючи вказаний цивільний позов в повному обсязі, суд у резолютивній частині вироку помилково вказав, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 сума в розмірі 3846 грн. 43 коп., що підлягає виправленню апеляційним судом.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 414, 418 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Лукія В.В., старшого прокурора прокуратури м.Кременчука з внесеними змінами задовольнити частково.
Вирок Крюківського районного суду м.Кременчука від 20 листопада 2013 року відносно ОСОБА_2 змінити.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Покласти на ОСОБА_2 обов'язки передбачені ч.1 п. 3, п.4 ст. 76 КК України:
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну
місця проживання, роботи ;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Уточнити суму задоволеного цивільного позову прокурора про стягнення з ОСОБА_2 на користь Третьої міської лікарні м.Кременчка коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої та вважати правильною суму стягнення в розмірі 3846 грн. 73 коп.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Рекомендувати суду першої інстанції в порядку ст.ст. 537 - 539 КПК України вирішити питання про відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової авто-технічної експертизи.
С У Д Д І :
Мілаш С.П. Корсун О.М. Томилко В.П.