ГАГАРІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ СУД м. СЕВАСТОПОЛЯ

м. Севастополь, вул. Вакуленчука, З

1      Інстанція

код суду 27-02 справа  №2-179/07 категорія 43

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 січня 2007 року                                   Гагарінський районний суд М.Севастополя у складі:

головуючого: судді:      Куімова   М.В.,

при секретарі:                 Саксоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1   до   ОСОБА_2   про   захист   особистих немайнових  прав, усунення небезпеки для здоров'я та життя,  відшкодування моральної шкоди, суд. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, усунення небезпеки для здоров'я та життя, а також відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 гривень. Вимоги мотивовані тим, що позивачка ОСОБА_1 проживає разом з відповідачкою ОСОБА_2, яка є її рідною сестрою, за адресою: АДРЕСА_1. Протягом останніх років, відповідачка створює її важки умови для сумісного проживання, посягає на її здоров'я, забороняє її користуватися телефоном та намагається примістити її до психіатричної лікарні. При цьому, 13 квітня 2001 року відповідачка біла її головою о стіну та спричинила її тілесні ушкодження: 16 вересня 2001 року, за допомогою насилля, зробила її ін'єкцію з невідомих ликів; 02 травня 2001 року відповідачка спричинила її удар ножем та інше. Вважає, що відповідачка посягає на її свободу, сімейне життя та майнові права. Просить суд. вточнивши позовні вимоги, усунути небезпеку та агресію, захистити її громадянські права та інтереси від посягань відповідачки ОСОБА_2.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 з позовом не погодився у повному обсязі, пояснивши, що позовні вимоги ОСОБА_1 виконати неможливо, за своїм характером вони не конкретні, а обставини, що наводилися позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_3, у судовому засіданні не знайшли підтвердження та не мають належних документальних підтверджень, оскільки за даними фактами кримінальні справи не порушувалися.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 з позовом не погодилася у повному обсязі та пояснила, що факти, що наведені у позові, у дійсності не мали місце. Будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вона не спричиняла. ОСОБА_1 є її рідною сестрою та людиною, яка страждає на психічні захворювання.

Заслухавши сторони та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволені позову необхідно відмовити з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає разом з відповідачкою, яка є її рідною сестрою, а також матір'ю ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1. ОСОБА_1 знаходилася на диспансерному обліку у Севастопольської міської психіатричної лікарні з  1995 року по лютий 2006 року

3    діагнозом "Психоорганічний синдром, експлозивний варіант з епілетоформними

припадками"', що підтверджується довідкою СМПЛ за НОМЕР_1.

Відповідно до висновків акту НОМЕР_2 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від

11 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 виявляє ознаки органічного розладу особистості за

наслідками симптоматичної епілепсії та наслідків операції на головному мозку.

Відповідно до довідки Гагарінського РВВС УМВСУ в М.Севастополі за НОМЕР_3,

ОСОБА_1 до Гагарінського РВВС УМВСУ в М.Севастополі з

заявами від 13 квітня 2001 року та 02 травня 2001 року по факту спричинення тілесних

ушкоджень та заявою від 16 вересня 2001 року з приводу насильницького введення

ін'єкції ликів не зверталася.

З пояснень свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні убачається, що вона є рідною матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та підтверджує, що фактів спричинення будь-яких тілесних ушкоджень, введення ін'єкції, створення будь-яких перешкод ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 не було. У 2001 році ОСОБА_1 самостійно зробила собі на руках порізи та неодноразово знаходилася на лікуванні у психіатричної лікарні. З пояснень свідка ОСОБА_6 убачається, що зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вона знайома більше 5 років, проте не бачила, щоб ОСОБА_2 спричиняла ОСОБА_1 будь-які тілесні ушкодження. Зі слів ОСОБА_1, у 2001 році, ОСОБА_2 спричинила її удар ножем, проте, зі слів ОСОБА_2, її відомо, що ОСОБА_1 самостійно спричинила себе удар ножем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факти, наведені у позові ОСОБА_1, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, їхня спроможність до суду не доведена, будь-яких об'єктивних доказів на їхню користь суду не надано. Доказів, що підтверджують спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2, суду також не надано. Крім цього, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, за своїм характером, є неконкретними та суперечливими.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 268, 273, 275, 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 60, 83, 88, 185, 208, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав, усунення небезпеки для здоров'я та життя, відшкодування моральної шкоди, -   відмовити.

Судові   витрати по справі віднести   на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення надруковано власноручно у нарадчої кімнаті.

Суддя: